Будзей О. Чарівний тенор із Колубаївців - Культура - Знахідки О.Будзея - Каталог статей

Серед лауреатів Шевченківської премії (сьогодні їх число перевалило за півтисячі) є і уродженці Кам’янця-Подільського. Це два поети, два Микола — Бажан і Подолян, а також автор знаменитої трилогії «Стара фортеця» Володимир Бєляєв (щоправда, відзначено його не за трилогію, а як сценариста художнього фільму «До останньої хвилини»). Але наша розповідь буде не про письменників, а про чудового оперного співака Михайла Дідика — теж подоляка, і теж Шевченківського лауреата.

У 1997—1999 роках була, крім звичної Шевченківської, ще й Мала Шевченківська премія (офіційно — Мала Державна премія України імені Тараса Шевченка). Її присуджували за найкращий творчий дебют молодим митцям віком до 35 років. У березні 1998 року лауреатами Малої Шевченківської премії стали солісти Національної опери України — 29-річна Ольга Нагорна та 34-річний Михайло Дідик. Так високо було поціновано виконання ними головних партій — Джільди та Герцога — в опері Джузеппе Верді «Ріголетто» на сцені Національної опери України.

Михайло Дідик народився в селі Колубаївці Кам’янець-Подільського району. Сталося це 20 листопада 1963 року. Природа щедро наділила хлопця голосом. Але кожен коштовний камінь вимагає вмілої огранки. Таку огранку Михайло пройшов у Київській консерваторії (нині Національна музична академія імені Петра Чайковського) в класі чудового оперного співака, народного артиста України Володимира Тимохіна.

Закінчивши 1991 року консерваторію, Михайло ще два роки навчався в цільовій аспірантурі при консерваторії, а потім стажувався в Паризькій опері Бастилія у професора Анни-Марії Бонді. Так шліфувався Михайлів голос — лірико-драматичний тенор.

Дебют співака на сцені Національної опери України відбувся 25 травня 1994 року. Михайло Дідик співав Альфреда в опері Джузеппе Верді «Травіата» разом із примадонною української сцени Євгенією Мірошниченко. Це був бенефіс співачки. У перспективному молодому співакові вона бачила надію свого театру завдяки його величезному потенціалу й енергії, чудовому голосу, величезному акторському таланту. Через рік співак дебютував у прем’єрі «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні. Виконавши партію легковажного красеня-офіцера Пінкертона, Михайло знову продемонструвавши високий вокальний і акторський рівень.

1998 року Дідик постав перед публікою в ролі розпусного й підступного Герцога Мантуанського у відновленому «Ріголетто» Джузеппе Верді. Завдяки блискучим вокальним і акторським даним співака образ вийшов насиченим і правдивим. Як вже зазначалося, саме за цю роль Михайло Петрович став Шевченківським лауреатом.

У партії Рудольфа в прем’єрі «Богеми» Пуччіні блискуча акторська робота Дідика стала найвищим виконавським досягненням спектаклю. Він був ніби створений для ролі юного, щирого, ніжного і жагучого поета. Того ж 1998-го Михайло співав Ленського в «Євгенії Онєгіні» Петра Чайковського. Співак представив власну інтерпретацію цієї поетичної та ліричної партії, поєднав романтичну мрійність і сум юного поета з молодецьким запалом і пристрастю.

Як зазначають музичні критики, до кожної партії Михайло підходить ретельно підготовленим, відмовляється від штампів, знаходячи нові вокальні фарби. Він показує не тільки високу техніку виконання, а й неабиякі акторські можливості, синтезуючи спів і драматичну гру.

У Дідика великий вокальний репертуар. До того ж усі арії він виконує мовою оригіналу. Серед улюблених композиторів — Петро Чайковський, Джакомо Пуччiні, Джузеппе Верді, Шарль Гуно, Жюль Еміль Фредерік Массне.

1996 року Михайло Дідик став заслуженим, а ще через три роки — народним артистом України. Незабаром його ім’я засяяло на афішах найкращих театрів світу. Михайло гастролював у Франції, Швейцарії, Канаді, Німеччині й інших країнах. Співав на сценах Фінської національної опери (Гельсінкі), Большого та Маріїнського театрів (Москва і Санкт-Петербург), Нової ізраїльської опери (Тель-Авів), Нью-Йорк Сіті опера (США). Брав участь у спектаклях під управлінням Марка Ермлера, Мауріціо Барбачіні, Джорджа Менехена, Джуліано Карелла.

У Фінляндії Михайла Дідика ангажували на спектакль «Анна Болейн». Небагато хто з вокалістів наважується співати цю оперу, справедливо вважаючи її занадто складною. Саме тому цей твір Гаетано Доніцетті рідко ставиться: з часу його написання (в першій половині ХІХ століття) відомо тільки п’ять постановок. Рецензії після прем’єри були найзахопленішими. Фахівці відзначили акторські дані Михайла, віртуозність володіння голосом (у Дідика красивий лірико-драматичний тенор із «піковими верхами»).

На початку 2004 року Олександр Москалець, аналізуючи в тижневику «Дзеркало тижня» виступи українських співаків за кордоном, писав: «Продовжує сяяти ще одна зірка, котра спочатку впевнено зійшла на батьківщині — Михайло Дідик. Одним з останніх «найрезонансніших» ангажементів співака були п’ять спектаклів «Богеми» Пуччіні, в яких він співав на початку поточного року в Марселі. Тамтешня газета «Діманш» відзначала його «чудову зовнішність, яка має рідкісну витонченість, елегантність і дивну легкість». Втішно, що наприкінці сезону Дідик знайшов час і для виступів на сцені Національної опери України (у «Піковій дамі» та «Євгенії Онєгіні»). У Михайла також відбулося репертуарне зростання. Де б йому ще пощастило виступити в «Вертері», «Макбеті», «Капулетті та Монтеккі», як не в «прекрасному далекому»? Дідик навіть удостоївся титулу «найчудовішого тенора, котрий будь-коли співав у Пуерто-Ріко». Саме так визначено його статус після виступів у «Мадам Баттерфляй» у цій країні. І якщо це звання виглядає трохи екзотичним і несподіваним, то варто сказати і про інші примітні сторінки творчої біографії Михайла. Приміром, він мав честь виступати перед королем Карлом XVI Густавом шведським, королевою Сільвією й королевою-матір’ю під час візиту української державної делегації до Швеції».

2012 року на сцені нью-йоркської «Метрополітен-опера» з гучним успіхом пройшла прем’єра «Хованщини» Модеста Мусоргського, в якій партію начальника стрільців князя Івана Хованського виконав Анатолій Кочерга, а його сина Андрія — Михайло Дідик. Останній після генеральної репетиції зауважив, що опера дещо складна для сприйняття, особливо якщо людина не знайома з тогочасними історичними подіями, але висловив сподівання, що американському слухачеві й глядачеві вона сподобається. Сподівання співака виправдалися: глядачі не приховували захоплення оперою.

Ось на які висоти вивів чудовий голос, талант і велика праця хлопчину з непримітного села Колубаївці неподалік від Кам’янця-Подільського.