Дитинство було звичайним, радянським. Батько працював на заводі Петровського на Дніпрі економістом, а як переїхали в Кам’янець перевчився на токаря і пропрацював ним усе подальше життя й до цього часу, мама була бухгалтером. Більший вплив на мене мав батько так як він натура тонка і завжди прививав мені любов до прекрасного.

 Що можете сказати про вашу сім’ю, як вони впливають на Вас?

А зараз моя сім’я - чоловік, дочка.....кішка.... вплив ....я потрібна їм, вони мені і ми один одному

На даний момент моя спеціальність це - психолог. До неї йшла довго і задоволена нею. Хоча перша моя освіта - медична й пропрацювала медсестрою 6 років і до цих пір медицина мені рідна. Подекуди шкодую, що змінила тоді ту професію на роботу логопеда, яким я була протягом трьох років і зрозуміла, що робота в школі не для мене. Так вирішила отримати 2 вищу - психолога, яким до цих пір працюю уже сьомий рік.

Ваша робота пов’язана з психологією, а значить ваше першочергове покликання - спілкування. Які успіхи маєте у цій галузі? Чи впливають знання психології на Ваші стосунки з людьми? Які у Вас є інші суспільні пріоритети?
Про свої успіхи говорити важко. Для розвитку є ще дуже багато безмежних перспектив, намагаюсь не зупинятись. Робота й справді, переважно, в спілкуванні з людьми й завдяки цьому у мене бар’єри пов’язані з комунікабельністю в повсякденному житті зменшились. Знання з психології на спілкування з людьми не впливають адже сприйняття людини загалом є інтуїтивним. Суспільні пріоритети - завжди залишатись людиною… У всякому випадку намагаюсь)

Усім Вашим знайомим відомо про Вашу пристрасть до велосипедної їзди. Яким був перший досвід? Яку роль зараз відіграє велосипед?
Перший досвід на велосипеді був досить травматичним.... забувала як гальмувати і не вписувалась в повороти, але не покинула й вже в підлітковому віці їздила на "Салюті" до бабусі в село так як мені не подобались тісно набиті бабулями та кошиками автобуси. Зараз велосипед займає важливе місце в житті і взагалі ходити не звично й не дуже подобається. З березня по грудень я їжджу на ньому на роботу, на базар і просто катаючись - знімаю втому, напругу, тривоги). Також "залізний кінь" дуже допомагав при пошуках фото для "Хто знає де?" 
Роль велосипеда важко описати одним словом, бо велик - це як крила... і свобода, і дитинство…

Чи вважаєте Ви себе патріоткою рідного міста, краю? Які напрямки краєзнавства (історія, культура, сьогодення, довкілля) Вас найбільше могли б зацікавити?
Народилась біля річки в місті Дніпропетровську) але вважаю себе кам’янчанкою і патріоткою свого міста К-П.
Зараз у місті найбільше турбують занедбані архітектурні пам’ятки і довкілля.

Олено, як Ви вперше потрапили на сайт і що Вас затримало тут?
Потрапила на сайт випадково, шукаючи вікторину для роботи й побачила нерозгадане фото першого сезону "Хто знає де?", яке якраз виднілось з робочого вікна. Напевно, це підзадорило, зацікавило й не помітила як втягнулась.

Ваша праця на сайті "Вічний Кам'янець" відзначалась особливою чуттєвістю і відданістю справі. Скажіть, що найбільше Вас приваблювало там? Чи не змінились ваші погляди зараз, після того як ви побували у різних шкірах сайтівського життя? Які враження від роботи адміністратором сайту?
Адміністратором не було важко бути і після закінчення адміністрування ще якийсь час тягнуло повідкривати коментарі) Основне навантаження - це проведення вікторини "Хто знає де?", так як чомусь, я віднеслась до цього з відповідальністю та кожне додане фото це багато роздумів чи додавати його, як сприймуть, чи доречне й коли додавати. І до того ж я знала, що є активісти сайту і я була не сама.

Які перспективи бачите для нашого сайту? Що могли б побажати його теперішнім і майбутнім учасникам?
дуже складно щось позитивне написати особливо учасникам, останнім часом багато негативу і нетерпіння, тому це хочу опустити і не висвітлювати. А сайт містить великий кладязь інформації про місто і тому вважаю перспективи у нього гарні. Навіть, якщо він стане у користі кільком людям це уже добре.

Дякую, Олено, за відверті відповіді, на поставлені запитання. Сподіваюсь, що усі негаразди скоро забудуться, а залишиться лише веселе сайтівське спілкування і життя… просте як велосипед )). 

Нагадаю, що інтерв’ю давала один з керівників сайту «Вічний Кам’янець» - Олена Грубляк (lapa).
Інтерв’ю провів Сергій Єрмаков.