Народився Іван Васильович в селі Хропотова Чемеровецького району. Ще школярем, потрапивши на екскурсію до Кам’янця, перший раз побачив скульптуру оленя, що стояла навпроти банку. Хлопчині стало цікаво, як таке диво можна зробити, тому він довго його роздивлявся, розмірковував… Художньої школи в селі, ясна річ, не було, отже приходилось самому шукати відповіді на запитання, експериментувати.

Свого першого оленя виліпив під час строкової служби в м. Руставі (Грузія), де багато місцевих легенд також пов’язано з цими благородними тваринами. Дякуючи тому, що частина знаходилась недалеко від столиці, скульптор-початківець кожен раз при нагоді відвідував Художню академію в Тбілісі, дивився як працюють справжні майстри, одержував консультації.

У 1969 р Іван Васильович оселився в Кам’янці - Подільському і одразу біля будинку з’явилась сім’я оленів, яка з часом розрослась у цілу родину. Щоб дізнатися, що то за панський маєток, оточений скульптурами, приїхала ціла поважна комісія. Це потім послужило рекламі самодіяльного митця і його олені стали «розбігатися» по всій області. А коли почав розсипатися (в буквальному смислі) олень навпроти Укрсоцбанку, з якого й почалось юнацьке захоплення, пропозицію скульптора щодо відновлення радо прийняла міська влада, знаючи, що він має досвід в цій справі. Цей олень не був точною копією попередника, він набув гордої постави і величного вигляду, як і належить образу з легенди.

В практиці митця є олені з справжніми рогами, олені-велетні (понад 3,5м заввишки), олень-колонка, з якого лилась вода при натисканні на кнопку. Загалом їх зроблено кілька десятків.

Перші "кам'янецькі" олені майстра

Будинок Івана Васильовича прикрашає пара лебедів і оригінальний паркан, яким уже років сорок, а також глечик-альтанка, у якому може сісти за стіл до восьми чоловік (це напевне навіяно грузинськими глеками, які вміщують тони вина), глечик-цямриння для криниці і кілька малих скульптур.
У 1970 році, з нагоди 100-річчя Леніна, був виліплений його скульптурний портрет висотою біля 3 метрів для військової частини, де колись служив митець. Автор був запрошений на відкриття пам’ятника. Після цього до Кам’янця приїздив кореспондент газети «Красная звезда», бо це трапилось чи не вперше в Збройних силах, та й у ті часи не кожен був удостоєний честі зображати самого Леніна! Але проблеми з дозвільними органами не виникли, бо образ вождя світового пролетаріату спотворений не був.
Одна з останніх робіт – погруддя льотчика-винищувача, майора А.С. Петелька у селі Жердя на замовлення земляків.

Цікаво те, що для своїх чудових творів Іван Васильович використовує звичайний цементно-пісчаний розчин і сталеву арматуру. І все! Ніяких складних рецептів, форм, інструменту. Але за цією простотою гори зібраних і перечитаних книг про скульптуру і тварин, а головне – величезний практичний досвід і відточена роками майстерність. Його олені неначе живі, тільки завмерли прислухаючись.
Фірмова ознака автора - точність відтворення деталей, виразність поз, погляду.
Саме тому його твори так притягують захоплені погляди оточуючих.

Побажаємо ж творчої наснаги і нових цікавих робіт нашому земляку!

Репортаж підготували Володимир Кроль і Сергій Єрмаков