Ср, 19.06.2024, 10:19
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Знахідки О.Будзея » Різне

Будзей О. Про що повідала сімейна фотографія
Є на карті Кам’янець-Подільського району невелике село Фурманівка, що входить до складу Кульчієвецької сільської ради. Для мене це село прикметне тим, що звідти родом мій дід Михайло Пилипович Олійник (1890—1960). Нещодавно, гортаючи виданий три роки тому грубезний (на 1126 сторінок!) том із серії «Реабілітовані історією», до якого увійшли короткі біографічні довідки про уродженців і мешканців Городоцького, Деражнянського, Кам’янець-Подільського районів і міста Кам’янця-Подільського, які зазнали безпідставних політичних репресій, я виявив там і по кілька рядків, присвячених моєму дідові Михайлові та його рідному братові Олексієві.

Михайло Пилипович відійшов у вічність у грудні 1960 року, коли я навчався в першому класі початкової школи № 11 на Підзамчі, тож почути від нього про перипетії його життя не міг. Дещо про долю Михайла Пилиповича повідала моя бабуся, а його дружина Агафія Євдокимівна Баланюк, яка померла в серпні 1976 року, коли я вже вчителював. Але в молодості історією взагалі та історією свого роду зокрема я мало цікавився, тож бабусині слова не занотовував, тому лише дещо з її розповідей залишилося в пам’яті.

Так, я пам’ятав, що дідусь Михайло був родом із Фурманівки, брав участь у Першій світовій війні, потрапив в австрійський полон, де вивчив німецьку мову, тож потім викладав у школі не тільки математику, але й засвоєну в полоні мову. Недарма в нашій старій хаті на горищі я виявив низку словників і підручників із німецької мови, за якими ще в четвертому класі намагався самотужки опанувати цю чужоземну мову.

Також я знав від бабусі, що дідуся у тридцятих роках вислали на Північ, тож вона, теж учителька, мусила з ним розлучитися. Але, на щастя, Михайло Пилипович повернувся із заслання, сімейне життя відновилося, хоча в бабусі так і зосталося дівоче прізвище — Баланюк.

Дещо повідала про мого дідуся, а свого батька і моя мама Аліса Михайлівна Клюцук, яка народилася 4 жовтня 1929 року в селі Цвіклівці Кам’янець-Подільського району: «Батько був директором школи. Потім його вислали без права повернення в Кам’янець, бо його батьки були багаті. Вислали в Архангельськ на 5 років. Мама Гаша змушена була розлучитися з ним і взяти своє дівоче прізвище. Так і була до кінця життя Баланюк. У п’ять років я вже писала татові листи і вміла читати. Згодом батько переїхав у Краснодарський край. Туди ж переїхали і ми з мамою».

Мешкали Баланюки-Олійники на станиці Бриньківській Приморсько-Ахтарського району Краснодарського краю. За спогадом моєї мами, прожили вони там сім років: «До Азовського моря було 12 кілометрів. Пам’ятаю дуже велику затоку. Всі ловили рибу, дуже багато було судаків. А тато не вмів ловити, то мама купувала рибу. Я маленькою ходила «добувати» сіль: висушувала солену воду, а потім згрібала сіль. Ще пригадую такий випадок під час війни. До нас зайшли німці і хотіли розстріляти, але батько щось до них заговорив по-німецькому і вони вийшли. А після війни нам дозволили приїхати в Кам’янець. Приїхали в Ісаківці. Мама вчителювала в Ластівцях, а я вчилася в тій же школі».

Дідусеві Михайлові та бабусі Агафії не таланило з дітьми: донька Таня померла у чотири роки, близнята Клава і Клара — в шість місяців від поносу, у 12–річному віці від менінгіту помер син Віталій. Кажуть, що він застудився, коли біг зі школи додому, а потім назад із забутим зошитом. Вижила лише донька Аліса. Бабуся постійно розповідала мені про Віталія — якою талановитою, золотою дитиною він був, у всьому брав приклад із Леніна, хотів бути таким же розумним і добрим, як Ілліч.

Книга «Реабілітовані історією» дозволила уточнити, що Михайла Пилиповича Олійника («українець, освіта середня, вчитель») заарештовано 31 березня 1930 року. Отже, його доньці Алісі тоді було тільки півроку. Звинуватили мого дідуся в антирадянській агітації. Особлива нарада колегії ДПУ УРСР ухвалила вислати його на три роки у Північний край. 13 грудня 1989 року прокуратура Хмельницької області реабілітувала Михайла Пилиповича Олійника. Залишається тільки знайти в архіві його справу, щоб уточнити деталі дідусевого «злочину».

Молодший брат Михайла Пилиповича — Олексій, 1893 року народження, теж учитель, також був заарештований того ж 1930 року. Щоправда, формулювання «злочину» було дещо іншим: не «антирадянська агітація», а «антирадянська діяльність». Олексія Михайловича теж вислали на Північ. 18 березня 1993 року прокуратура Хмельницької області реабілітувала його.

У сімейному архіві збереглася групова фотографія, на якій усі живі, здорові, не репресовані. Позаду стоять брати: справа Михайло Пилипович, зліва — Олексій Пилипович. Останній тримає на руках доньку Світлану, яка вирісши, за сімейною традицією, стала вчителькою.
Фото із сімейного архіву

Зліва сидить сестра Михайла й Олексія — Олександра, теж, звісно, вчителька. На руках вона тримає сина Володимира, який, вирісши, не продовжив сімейну традицію, а став бухгалтером. Справа сидять дружини Михайла та Олексія. Крайня справа — це моя бабуся Агафія Євдокимівна Баланюк (дружина Михайла), а поруч із нею Галина (дружина Олексія). Обидві вчительки. А в центрі цього ряду сидять батьки Михайла, Олексія та Олександри — Палагна (на неї казали Палана) та Пилип (мої прабабуся та прадідусь). Про прадідуся зі слів моєї мами знаю тільки, що «був дуже бідний, але зібрав гроші і купив льоху. Та привела поросята. Продав. І так помаленьку, продовжуючи продавати поросята, розбагатів. Згодом купив землю. Був дуже роботящий».

І, нарешті, у нижньому ряді бачимо маленьких Юру (сина Олександри), Семена (сина Олексія; як і батько, став учителем) і Таню (дочку Михайла, яка померла чотирирічною).

У книзі «Реабілітовані історією» я звернув увагу і на інших репресованих із Фурманівки. Усіх їх набралося 26. Із них 24 народилися у Фурманівці, а двоє тут мешкали і працювали в місцевому колгоспі. За національністю репресовано 13 українців і 13 поляків. Щодо поляків, то більшість із них 1936 року як неблагонадійних елементів було вислано за межі України — в Казахстан. Така доля спіткала Кульчицьких, Новацьких. А ось Франца Здановського 1938 року звинуватили в контрреволюційній діяльності і розстріляли. Роком раніше така ж доля спіткала Фелікса Завадського, звинуваченого в участі в шпигунській організації. За тим же звинуваченням було розстріляно й українця Степана Радюка. Ще один розстріляний — Олександр Турняк — був звинувачений у контрреволюційній діяльності.

Репресії були як до війни, так і по війні. 1948 року Кам’янець-Подільський райвідділ міліції за ухилення від суспільно корисної праці в колгоспі вислав Сергія Ремішевського на 8 років у Кемеровську область. Уже після смерті Сталіна, в жовтні 1953 року, Сергія Михайловича достроково звільнили із спецпоселення.

Якщо тільки в маленькій Фурманівці офіційно зафіксовано 26 незаконно репресованих (із них 5 розстріляних), то можна собі уявити масштаб злодіянь «народної» влади на теренах неозорого Радянського Союзу. Тож пам’ятаймо про ці злочини та зробімо все, щоб на нашій землі такого більше ніколи не повторилося.


Автор: Олег Будзей



Дивіться також:

Категорія: Різне | Додав: OlegB (18.05.2013)
Переглядів: 622 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 4
1 rabbit   (18.05.2013 22:19) [Материал]
Натерпівся наш народ!
А щоб об нас і далі не витирали ноги, треба разом край боронити!

2 Dimboy   (20.05.2013 16:05) [Материал]
Пробачте, що вчасно не відкрив!

3 KamPod   (20.05.2013 21:14) [Материал]
Тяжкі були часи - про свободу слова годі було говорити в таких умовах.

А в мене також є фото ще з прадідом і прабабкою. Лише по ньому знаю яким був мій прадід Дмитро і прабабка Фатина

4 novvm   (22.05.2013 01:40) [Материал]
Я і Кульчицьких знаю, але ми "мєсні"

Имя *:
Email:
Код *:
Категорії розділу
Кам'янецький календар [366]
Села від А до Я [1]
Історія [54]
Культура [38]
Персоналії [86]
Релігія [11]
Суспільство [21]
Різне [23]
Пошук
Свіжина
Дуже цікаво розповідає про вулицю Зантус

Доброго дня,
хто може показати на

Скажите пожайлуста а где хранится виньет


да... мне бы такая штуенция не помешала


Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2024Створити безкоштовний сайт на uCoz