«Ну, що я — адмірал? Ось брат мій, професор, — оце так!», — таку фразу, яка запам’яталася багатьом, одного разу промовив адмірал флоту Радянського Союзу, двічі Герой Радянського Союзу Сергій Горшков. Так високо він оцінив свого двоюрідного брата Георгія Горшкова — доктора геолого-мінералогічних наук, професора Московського університету.
Георгій Горшков
Майбутній адмірал, як відомо, народився в Кам’янці-Подільському, а його двоюрідний брат з’явився на світ поблизу міста над Смотричем — у селі Пудлівці. Це сталося 24 квітня (11 квітня за старим стилем) 1909 року. Мама майбутнього професора — Віра Семенівна — була донькою протоієрея Симеона Садовського, який від 1881 року служив настоятелем церкви Преподобної Параскеви в Пудлівцях. Батько — Петро Михайлович — тоді навчався в Петербурзькому університеті. У радянський час він стане професором Ленінградського університету, майже чотири десятиліття очолюватиме там кафедру геодезії та гравіметрії.
Георгій Петрович Горшков прославиться працями із сейсмічного районування та сейсмотектоніки СРСР, у 1949—1953 роках він був деканом геологічного факультету Московського університету, а далі до 1983 року очолював там кафедру динамічної геології. Помер 17 листопада 1984 року в Москві.
Лекції Георгія Петровича в університеті завжди були подією, яка привертала увагу студентів інших потоків, факультетів, вишів. При цьому в щоденнику він скаржиться сам на себе: «Студенти знають предмет добре. Але я змістом своїх лекцій не задоволений. Мало практичних прикладів, мало новинок із поточної літератури, немає посібників, немає елементів історії науки. Якщо зможу, постараюся курс переробити й поліпшити».
Георгій Горшков сформулював 22 поради викладачеві, які відкрив найголовнішою рекомендацією без номера:
* «Не втрачати інтересу до науки та не загрузнути в життєвих турботах».
Перша порада така:
* «Найголовніше — знати предмет. Треба знати в 10 разів більше того, що говориш на лекції, але ніколи не говорити все, що знаєш».
Серед інших порад:
* «Завжди готуватися ретельно до лекцій. Цифрові дані, таблиці виписати на шпаргалку».
* «Мати «іскру божу», любити справу. Викладач — це артист. Треба стежити за аудиторією, стежити і за собою, але ніколи не можна, щоб оратор переміг учителя та навпаки. Стежити, щоб не нудьгували, давати на 1-2 хвилини відпочинок, можна навіть розповісти щось таке, що не стосується лекції».
* «Бажано «переживати». Інакше кажучи, думати тільки про предмет викладання, думки повинні бути цілком в аудиторії».
* «Ніколи не можна бути запанібрата зі студентами. Студенти повинні знати різницю між собою і професором».
* «Кожна лекція повинна бути продуктом творчості. Тобто: добре підготувавшись, імпровізувати на добре відомому матеріалі».
* «Треба щороку освіжати матеріал».
* «Усе, що можливо, треба ілюструвати, щоб пожвавити матеріал».
* «Намагатися красиво й правильно говорити. Читати стоячи або сидячи, але не ходячи».
* «Питати на заліках тільки те, про що говорилося на лекціях».
Думається, що ці поради, сформульовані нашим земляком понад сім десятиліть тому, не втратили актуальності й сьогодні.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
