Сб, 24.07.2021, 13:25
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Знахідки О.Будзея » Персоналії

Московський фундатор церкви в Боришківцях
Розповідаючи про Боришківці Кам’янець-Подільського району, неможливо обминути увагою людину, яка в цьому подільському селі, швидше за все, ніколи не бувала. Навіть більше, конкретними Боришківцями ніколи, як нам видається, особливо і не цікавилася. Але щоразу настоятель церкви в Боришківцях під час служби Божої згадував у молитвах цю людину. Та й на церковному дзвоні, що мелодійно радував душу набожних боришківчан, було викарбовано ім’я та прізвище цієї людини. Це московський купець Володимир Дмитрович Коншин. Саме на його кошти в 1888—1890 роках у Боришківцях збудували нову церкву. Пожертвував він гроші і на дзвін.
 
ЯК ЩЕ ОДИН СИН
 
Розповідь про життя та діяльність Володимира Коншина почнемо з… Павла Третьякова. Так-так, саме з того купця-мецената, що заснував у Москві знамениту галерею творів російського образотворчого мистецтва, відому нині як Третьяковська. Річ у тім, що Володимир Дмитрович був надійним компаньйоном Павла Михайловича Третьякова та його брата Сергія. Навіть більше — він був їхнім близьким родичем (зятем), оскільки одружився з їхньою рідною сестрою Лізою. Тож не дивно, що чимало відомостей про Володимира Коншина ми можемо почерпнути саме з книг про Павла Третьякова.
 
Отож, на початку 1840-х років Михайлові Захаровичу Третьякову (батькові Павла та Сергія Третьякових) знадобився тямущий прикажчик, якого він і знайшов 1841 року. Віра Павлівна Зілоті (старша дочка Павла Михайловича Третьякова і внучка Михайла Захаровича Третьякова), зі слів тітки Ганни Іванівни Третьякової, розповіла, що «Михайло Захарович випадково набрів на одного молодого чоловіка, який виявився придатним помічником у лавці; він був набагато старшим за його синів. Михайло Захарович відразу оцінив його комерційні здібності, його чесність, доброту, чуйність і відданість. Звали його Володимиром Дмитровичем Коншиним».
 
Кандидат історичних наук, засновниця та голова історико-культурного товариства «Московські старожитності» Анна Федорець, яка 2011 року видала в Москві в серії «Великі історичні персони» 432-сторінкову книгу про Павла Третьякова, зауважила: «Малоймовірно, що зустріч Третьякова з Коншиним була чистою випадковістю». Цьому твердженню Анна Іллівна дала таке обґрунтування:
 
«Купецьке сімейство Коншиних уже в 1810-х роках, коли був живий батько Михайла Захаровича, мешкало в тій же Ніколо-Голутвинській парафії, що й Третьякови. Володимир Дмитрович був далеким родичем глави цього сімейства. Парафія в XIX столітті була набагато стійкішою одиницею, ніж у наші дні. Парафіяни зустрічалися в церкві на службах, знали про найважливіші події, що відбуваються в будинку сусіда, зав’язували ділові зв’язки. Крім того, члени однієї парафії спільно дбали про свій храм. Допомагали старості у фінансових питаннях. Жертвували до церкви ризи, оправи, ікони, книги. Допомагали прикрашати церкву до свят, а то й збиралися для спільної святкової трапези. Мабуть, завдяки парафіяльному життю зав’язалося знайомство Володимира Дмитровича Коншина з главою сімейства Третьякових».
 
Як би там не було, восени 1841 року Володимира Дмитровича Коншина прийняли на службу до Михайла Захаровича Третьякова як прикажчика. Скільки тоді років було Коншину? Анна Федорець в одній із приміток указує, що Володимир Дмитрович народився 1824 року, тож службу в Третьякова почав 17-річним. Якщо ж заглянути до виданої 1892 року «Довідкової книги про осіб, які 1892 року отримали купецькі свідоцтва на першу та другу гільдії в Москві», то довідуємося, що Коншину було тоді 63 роки, тож очевидно, що народився він 1829 року, а службу прикажчиком почав узагалі 12-річним. Видання «Комерсант», яке в квітні 1915 року сповістило про смерть Володимира Коншина, вказало, що він помер на 89-му році життя (тобто, народився 1826 або 1827 року). Нам видається, що ближчою до істини є дослідниця Анна Федорець, хоч обґрунтування дати народження Коншина вона не подала.
 
Завдяки особистій порядності, кмітливості та працьовитості Коншин швидко завойовував довіру Михайла Захаровича Третьякова та став його старшим довіреним прикажчиком. Анна Федорець зауважує, що, «можливо, після смерті своїх молодших синів Михайло Захарович став сприймати Коншина як ще одного сина».
 
ОДРУЖЕННЯ
 
2 грудня 1850 року Михайло Захарович Коншин помер. Павлові, його найстаршому синову, через 12 днів виповнювалося 18 років (він народився 14 грудня 1832 року). На рік молодшим від Павла був Сергій. Їхній сестрі Лізі, яка народилася 5 липня 1835 року, було 15 років, а Володимирові Коншину, за твердження Анни Федорець, — 26 років. На смертному ложі глава сім’ї Третьякових віддав усне розпорядження: сини зобов’язані взяти Коншина в компаньйони. А улюблену дочку Єлизавету батько просив після досягнення належного віку вийти за Володимира Дмитровича заміж. Олександра Павлівна Боткіна (дочка Павла Михайловича Третьякова) писала про цей епізод: «Єлизаветі Михайлівні було тоді 15 років, шлюб цей її лякав, вона плакала та благала, але потроху звиклася й примирилася».
 
Анна Федорець, коментуючи усне розпорядження Михайла Третьякова, зробила такий висновок: «Таким чином, батько забезпечив майбутнє сімейній справі, доручивши ведення значної його частини досвідченому ділку, практичні якості якого він перевірив особисто. Ставши членом сім’ї, Коншин навряд чи кинув би своїх родичів напризволяще. Але, крім холодного розрахунку, Михайлом Захаровичем керувала і батьківська любов». На підтвердження цієї думки дослідниця посилається на спогади вже згаданої вище Ганни Іванівни Третьякової (у викладі Віри Павлівни Зілоті):
 
«Коли Михайло Захарович помирав, він дуже турбувався про свою старшу доньку — Лізоньку, яку дуже любив. Їй не було тоді й 16 років, і була вона слабкого здоров’я... Михайло Захарович, перед самою смертю, покликав до себе Лізоньку і став благати її дати йому слово, що вона, після його смерті, вийде заміж за Володимира Дмитровича. Лізонька, яка обожнювала батька, не могла відмовити йому й обіцяла».
 
13 січня 1852 року відбулося вінчання Володимира Коншина й Єлизавети Третьякової. Якраз минув рік зі смерті її батька, та й нареченій півроку тому виповнилося 16 років. Та й Різдвяний піст тиждень тому закінчився. Олександра Боткіна писала: «13 січня 1852 року було весілля Єлизавети Михайлівни з купецьким сином Володимиром Дмитровичем Коншиним, і молоді оселилися внизу, зайнявши дві кімнати вікнами в сад. Поруч із ними, в наріжній і наступній за нею на південній стороні будинку кімнатах, влаштувалися брати».

 
 
Володимир Дмитрович Коншин та Єлизавета Михайлівна Коншина (уроджена Третьякова), 1860-і роки
 
Анна Федорець зазначила: «Ділове чуття не підвело Михайла Захаровича. Коншин увійшов компаньйоном у справу молодих Третьякових. Вона стала розростатися під фірмою «Брати П. і С. М. Третьякови і В. Коншин». Відкриття торгового дому під цією маркою відбулося 1 січня 1860 року. Не прогадав він і в турботах про улюблену дочку. Єлизавета Михайлівна у шлюбі з Володимиром Дмитровичем була щаслива. Той, у свою чергу, всю душу віддавав своїй дружині».
 
Віра Зілоті в спогадах так охарактеризувала свого дядька: «Володимир Дмитрович був великим хлібосолом. Був романтиком і «народився поетом», як казав він сам про себе... У житті багато любив і багато любили його. При нестачі освіти у нього була рідкісна делікатність, тактовність і вміння жити з людьми, що йому допомагало в торговельних зносинах із московськими та приїжджими купцями, льонопрядильними та лляними фабрикантами; вмів справу робити та любив пригощати».
 
БІДНА ЛІЗА
 
Як же склалося сімейне життя Володимира Коншина? Кандидат мистецтвознавства Галина Бродська в двотомнику «Алексєєв-Станіславський, Чехов та інші. Вишневосадська епопея», виданому 2000 року в Москві, писала:
 
«Єлизавета Михайлівна Коншина, уроджена Третьякова, рідна сестра братів Павла та Сергія Третьякових, добра, тиха, хвора на сухоти, постійно жила за кордоном. Російський клімат їй був шкідливий. Діти Єлизавети Михайлівни та Володимира Дмитровича Коншина (три брати й дві сестри — Олександра та Парасковія Володимирівни, вроджені Коншини) виховувалися в Європі, здебільшого у Женеві. Єлизавета Михайлівна Третьякова-Коншина літо проводила в Баденвейлері, взимку осідала в Пізі або в Ментоні. Володимир Дмитрович Коншин наїжджав до Європи до дружини та дітей, поєднуючи побачення з діловими поїздками. 1870 року труна з тілом Єлизавети Михайлівни Третьякової-Коншиної прибула до Москви з Єгипту, де вона провела останній рік перед кончиною».
 
Як засвідчує видання «Московський некрополь», померла Єлизавета Михайлівна 21 квітня 1870 року — за два з половиною місяці до свого 35-річчя. Поховали її в Новодівочому монастирі.
 
Через доньок Володимир Дмитрович породичався з двома не просто російськими, а й світовими знаменитостями на мистецькій ниві — режисером Костянтином Сергійовичем Станіславським (справжнє прізвище Алексєєв) і композитором Петром Іллічем Чайковським.
 
Олександра стала дружиною Миколи Олександровича Алексєєва — двоюрідного брата знаменитого режисера. Утім і Микола Олександрович залишив помітний слід в історії: вісім років (у 1885—1893 роках) він був міським головою Москви. Саме Алексєєву Москва зобов’язана будівництвом сучасних систем водопроводу, каналізації, шкіл і лікарень.
 
Парасковія стала дружиною Анатолія Ілліча Чайковського — молодшого брата композитора.
 
ХРАМ У БОРИШКІВЦЯХ
 
Важко сказати, у зв’язку з чим Володимир Дмитрович Коншин висловив бажання побудувати церкву на Поділлі, але відомо, що 1888 року він звернувся до преосвященного Доната (в миру — Микола Ілліч Бабинський-Соколов), який від березня 1887 року був єпископом Подільським і Брацлавським, із проханням вказати в Подільській єпархії парафію, яка найбільше потребує нового храму. Так само важко сьогодні сказати, якими саме міркуваннями керувався подільський архіпастир, але він вибрав село Боришківці Кам’янецького повіту Подільської єпархії. Очевидно, що будівля церкви Різдва Пресвятої Богородиці, зведеної в цьому селі 1722 року, за понад півтора століття геть занепала.
 
Ось так завдяки коштам московського купця й мецената в Боришківцях за два роки звели в російському стилі нову дерев’яну церкву разом із дзвіницею. Храм було присвячено іконі Божої Матері всіх скорботних Радості (храмове свято — 24 жовтня за старим стилем).
 
Ревний фундатор церкви в подільському селі взявся також забезпечити її всім необхідним начинням, облаченням тощо. Він навіть пожертвував храму дзвін вагою 53 пуди. На тому дзвоні напис сповіщав: «У царювання Государя Імператора Олександра III, з благословення Преосвященного Доната, при священикові отцеві Стефанові, пожертвувано московським купцем, радником комерції Володимиром Коншиним і ревнителем храму Іваном Спіциним».
 
БЕЗ ВІНКІВ
 
Довге й славне життя було у Володимира Коншина, чимало зроблено завдяки його благодійництву. Помер він 2 квітня 1915 року — сто років тому. Некролог, вміщений у виданні «Комерсант», сповіщав:
 
«2 квітня на 89-му році життя помер радник комерції Володимир Дмитрович Коншин, один із засновників Великої Костромської лляної мануфактури, в якій від її заснування 1866 року він був директором і головою правління. До 1911 року мануфактура називалася «Новою Костромською», три роки тому її перейменовано на «Велику». До 1900 року поряд із Новою Костромською мануфактурою близько 60 років існувала фірма торгового дому братів Павла та Сергія Третьякових і Володимира Коншина. Зі смертю братів Третьякових вона з’єдналася з Костромською мануфактурою під зазначеною вище назвою. У торговому домі, заснованому на самому початку діяльності Коншина, він особливо енергійно та діяльно працював над розвитком підприємства, яке мало велику популярність не тільки в Росії, а й закордоном. Завдяки безпосередній і діяльній участі покійного в справах фірми, обороти товариства досягли 12 мільйонів рублів на рік. Покійний у молоді роки брав діяльну участь у громадських справах, був гласним міської думи, виборним купецького товариства і членом численних благодійних установ, де проявив себе великим благодійником. В особі Володимира Дмитровича Коншина зійшов у могилу один з яскравих представників старої іменитої купецької Москви. Після покійного залишився великий статок, успадкований трьома синами, з яких Володимир Володимирович Коншин є членом правління Великої Костромської мануфактури».
 
Похорон відбувся 5 квітня. Поховали Коншина в Новодівочому монастирі — там, де 45 років тому упокоїлася його дружина. Перед смертю Володимир Дмитрович висловив прохання, щоб вінків на його могилу не покладали.
 
У виданні «Журнали Московської міської думи за 1915 рік» читаємо: «Міський голова доповів, що 2 квітня помер Володимир Дмитрович Коншин, колишній гласний Московської думи упродовж 18 років — від 1863 року до 1880-го включно, і що зі смертю Володимира Дмитровича зійшов у могилу останній із гласних Загальної думи 1863 року. На пропозицію міського голови, в знак пошани до пам’яті покійного, гласні піднялися зі своїх місць».

 

Володимир Дмитрович Коншин


© Олег Будзей


Дивіться також:

Категорія: Персоналії | Додав: OlegB (23.11.2015) | Автор: Олег Будзей
Переглядів: 396 | Коментарі: 1 | Теги: Боришківці, церква, третьяков, Коншин, дзвін | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
0
1 KamPod   (24.11.2015 21:01) [Материал]
Хм, цікаво ,виходить, що фундатор подільської церкви можливо навіть і ніколи не бував на Поділлі. Історія Володимир Коншина цікава і в деякій мірі навіть загадкова. Усі ці шлюби "за розрахунками", цікаві зв'язки з історичними постатями, а ще цей випадок з Боришковецькою церквою...

І ще одне. На фотографіях Володимир Коншин і йогодружина Єлизавета схоже коло одної тумби стоять. Фотогенічне місце мабуть було ))

Имя *:
Email:
Все смайлы
Код *:
Категорії розділу
Кам'янецький календар [366]
Села від А до Я [1]
Історія [54]
Культура [38]
Персоналії [86]
Релігія [11]
Суспільство [21]
Різне [23]
Пошук
Свіжина
Скажите пожайлуста а где хранится виньет


да... мне бы такая штуенция не помешала


Паради 1 травня - 

Користувач на фейсбуці KamKam поділився

Перезвоните пожалуйста по телефону 8 (49


Більше коментарів
Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2021Створити безкоштовний сайт на uCoz