Друга половина січня 2016 року в Кам’янці-Подільському пройшла під знаком ювілею центральної міської бібліотеки. За початкову дату свого існування головна книгозбірня міста над Смотричем узяла 13 січня (1 січня за старим стилем) 1866 року. Того дня в губернському місті, яким був тоді Кам’янець-Подільський, відкрили російську публічну бібліотеку. Отже, випала слушна нагода відсвяткувати 150-річчя книгозбірні.
СВЯТКОВИЙ ВОДОГРАЙ
Ювілейні урочистості почалися 14 січня. Цього дня в центральній міській бібліотеці було проведено пізнавальну вікторину «Бібліотечний ерудит». Цей захід мав на меті привернути увагу учнівської та студентської молоді до бібліотеки, ознайомити її зі сторінками історії закладу, показати важливість книги та престижність читання.
20 січня, в рамках святкування ювілею, працівники центральної бібліотеки на Алеї вишиванки біля Молодіжного скверу провели вуличну презентацію «Бібліотека запрошує друзів». Ця акція мала триєдину мету: популяризувати бібліотеку як інформаційний центр громади міста, залучити до книгозбірні нових користувачів, створити позитивний імідж бібліотеки як культурного вогнища на Поділлі.
24 січня на Алеї вишиванки на кам’янчан очікувала ще одна піар-акція від ювілярки: «Е-послуги для громади». Цього разу в центрі уваги були електронні послуги сучасно обладнаних публічних бібліотек, до який, звісно, належить і центральна міська бібліотека. Учасники акції отримали буклет «Бібліотека — міст до е-урядування», детально дізналися про е-послуги бібліотеки, ознайомилися з історичними віхами, здобутками та перспективами сучасної книгозбірні.
Головні ювілейні урочистості відбулися 28 січня. Цього дня, зокрема, в міській раді працівники центральної бібліотеки представили виставку «Мудрість віків переходить у вічність». Суть цього девізу розкривали чотири розділи: «Подорож тривалістю у 150 років», «Наше сьогодення — наші здобутки», «Золота полиця бібліотеки» та «Родзинки української літератури». Цього ж дня в різних мікрорайонах міста проходила флаєр-акція «Цей дивний світ — бібліотека». Перехожих ознайомили з історією першої на Поділлі бібліотеки, її сучасними послугами та вручали кожному флаєр.
28 січня відбувся також бібліотечний квест «Як пройти в бібліотеку?», який розширив знання мешканців міста про центральну книгозбірню, про об’єкти, що її оточують, про знакові події, пов’язані з її діяльністю. Родзинкою дня стало бібліотечне таксі, яке з 12.00 до 15.00 курсувало маршрутом №1. Його пасажири взяли участь у пізнавальному конкурсі «Літературні перлинки».
Логотип бібліотеки
Завершився день величним святковим шоу «Ювілей храму книг» у читальному залі центральної міської бібліотеки. Ведучою та душею заходу була заступник директора Тамара Вонсович. Для кожного гостя вона підшукала щире, тепле й привітне слово. А гостей було чимало: з міста, області й району; представники влади, закладів культури, творчих організацій. Дві години потужно струмував ювілейний водограй вітань, подарунків, музичних номерів. Крім того, присутні переглянули відеоролик «Подорож тривалістю у 150 років», підготований працівниками центральної бібліотеки.
Як кажуть, святкування вдалося на славу. Детальніше про його перебіг можна дізнатися на сайті центральної міської бібліотеки (cbsmkam-pod.at.ua/).
НАЙСТАРІША З ТРЬОХ
А тепер, коли головні ювілейні заходи відшуміли, спробуємо з’ясувати: а скільки насправді років Кам’янець-Подільській центральній міській бібліотеці? Для цього скористуємося детальною статтею про історію книгозбірні, розміщеною на її сайті (cbsmkam-pod.at.ua/index/istorija_biblioteki/0-4), та низкою інших матеріалів.
Отже, 1865 року київський генерал-губернатор Олександр Безак, який як начальник опікувався трьома губерніями — Київською, Волинською та Подільською, виробив статут російських публічних бібліотек у центрах цих губерній — Києві, Житомирі та Кам’янці-Подільському. Цей документ 5 липня того ж 1865 року затвердило Міністерство внутрішніх справ Російської імперії. На основі виробленого й ухваленого статуту 1 січня 1866 року відкрито бібліотеку в Кам’янці-Подільському (цю дату, як і попередню, подано за тодішнім старим стилем). Метою її відкриття, як і бібліотек у Києві та Житомирі, було «зміцнення російського елементу в цих споконвіку російських містах шляхом поступового впливу на розум і поняття людей, які не мали уявлення про нашу батьківщину, про нашу літературу та про нашу науку». Бібліотеки повинні були складатися суто з російських книг і газет, мали сприяти зміцненню російських начал у краї, допомагати правильному розумінню заходів уряду, полегшити можливість тіснішого ознайомлення з російською мовою.
У Житомирі бібліотеку офіційно відкрили 10 квітня 1866 року (за старим стилем). Від неї веде відлік сучасна Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олега Ольжича. Звідси маємо два висновки. По-перше, не тільки в Кам’янці-Подільському, але й в Житомирі відлік історії головної книгозбірні міста ведуть від відкритої там далекого 1866 року російської публічної бібліотеки. По-друге, наша бібліотека на три місяці старша, ніж її ровесниця в Житомирі.
У Києві російську публічну бібліотеку відкрили 19 лютого (3 березня за новим стилем) 1866 року. Нині це Національна парламентська бібліотека України. Отже, і в Києві є бібліотека, яка веде відлік від заснованої 150 років тому російської публічної бібліотеки. І ще: наша бібліотека виявилася старішою і від своєї київської ровесниці. Щоправда, цього разу всього на сім тижнів.
Згідно з «Книгою рекордів України», яку уклав Георгій Маценко, найстарішою бібліотекою України, що діє нині, є наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, заснована 1608 року при колегії єзуїтів, а перша публічна бібліотека, призначена для широких кіл читачів, була відкрита 1830 року в Одесі. Згідно з цією ж книгою, старішими за Кам’янець-Подільську є наукові бібліотеки Харківського та Київського університетів (відповідно 1805 та 1834 роки), обласна універсальна наукова бібліотека в Дніпропетровську (теж 1834 рік).
Зауважимо також, що Кам’янець-Подільській російській публічній бібліотеці, відкритій 1866 року, передувала Подільська губернська публічна бібліотека, дозвіл на відкриття якої вище начальство дало 1833 року. Як зазначив Юхим Сіцінський, попередниця «мала здебільшого книги римсько-католицьких монастирів, скасованих на Поділлі, і майже не була доступна для публіки, тим паче, що складалася з книг мало цікавих — польських, латинських, а також із розрізнених журналів».
Отже, публічну бібліотеку в Кам’янці-Подільському започатковано ще 1833 року. Проте її пропольська орієнтація (а Кам’янець-Подільський до 1793 року входив до складу Речі Посполитої) змусила колонізаторську російську адміністрацію для посилення російського впливу в краї по-новому відкривати в місті публічну бібліотеку.
ЧИ СПАДКОЄМНИЦЯ?
1891 року книгозбірня в Кам’янці-Подільському відзначила перше 25-річчя. З цієї нагоди побачила світ книга «Двадцятип’ятиріччя Кам’янець-Подільської російської публічної бібліотеки (1886—1890)». Її автором став учитель місцевої гімназії Іван Михалевич, який багато зробив для облаштування бібліотеки як голова її розпорядчого комітету.
«У нас дуже мало даних і свідчень про те, як діяла перша на Поділлі публічна бібліотека в наступному 25-літті, — читаємо в історії сучасної Кам’янець-Подільської центральної міської бібліотеки. — На початку Першої світової війни бібліотека зовсім закривається, бо немає коштів на її утримання. Відкрившись після дворічної перерви, бібліотека існує виключно за рахунок внесків читачів. Вибір книжок обмежений, певна кількість міського чиновного населення виїхала з міста у зв’язку з воєнними діями разом із губернськими установами до Вінниці та інших міст».
На цьому, власне, історія Кам’янець-Подільської російської публічної бібліотеки завершилася. Далі на сайті читаємо: «Відродилася бібліотека після перемоги Жовтневої революції. Вона відкриває двері перед новим, радянським читачем у грудні 1922 року, на території Губернаторської площі, як центральна бібліотека міста Кам’янця-Подільського. Вперше за довгі роки свого існування вона одержує державне приміщення. Книжковий фонд бібліотеки — 25 тисяч примірників. Вже за перші 20 днів у читальному залі бібліотеки побувало 1420 читачів. В практику роботи бібліотеки входять нові форми зв’язку з читачами: організація книжкових виставок. Центральна бібліотека була ініціатором створення бібліотек у селах повіту».
Зробимо кілька зауваг. По-перше, архівіст Віталій Бабляк у статті «Перша робітнича», опублікованій 23 грудня 1972 року в газеті «Прапор Жовтня», вказав точну дату, коли в Кам’янці-Подільському розпочала роботу перша центральна робітнича бібліотека. Це 21 грудня 1922 року. По-друге, Губернаторська площа — це нинішній майдан Вірменський ринок. Але найголовніше, що потребує уточнення: чи є перша центральна робітнича бібліотека міста спадкоємницею Кам’янець-Подільської російської публічної бібліотеки? З контексту наведених подій видно, що ні. Точнісінько так само, як російська публічна бібліотека, відкрита 1866 року, не стала спадкоємницею губернської публічної бібліотеки, започаткованої 1833 року.
Тож напрошується простий логічний висновок: сучасна Кам’янець-Подільська центральна міська бібліотека, попри всі трансформації та перерву в роботі в 1941—1944 роках під час окупації міста німцями, є прямою спадкоємницею першої центральної робітничої бібліотеки міста, відкритої 21 грудня 1922 року, тож їй нещодавно виповнилося 93 роки. А історія Кам’янець-Подільської російської публічної бібліотеки внаслідок низки історичних катаклізмів завершилася десь між 1917 і 1920 роками.
НОВІТНЯ ІСТОРІЯ
Найбільш вивченим і близьким нам є повоєнний період діяльності бібліотеки. Її відродження почалося 1 квітня 1944 року, коли Ніна Володимирівна Кречет видала наказ про те, що вона приступила до роботи на посаді завідувача бібліотеки Кам’янця-Подільського. Розміщувалася тоді міська книгозбірня на вулиці Резервуарній, яку невдовзі перейменували на Уральську. 1951 року бібліотека перебралася в окреме одноповерхове приміщення на вулиці Ленінградській (нині — Лесі Українки), а 1969 року — в триповерхове приміщення колишнього будинку для банківських працівників на вулиці Чкалова (нині — Князів Коріатовичів). Щоразу зростала площа бібліотечних приміщень: спочатку 70 квадратних метрів, потім — 309, нарешті — 659 квадратних метрів.
Найдовше, понад 20 років (у 1973—1996 роках), очолювала бібліотеку Маргарита Олександрівна Бойцова. 1 лютого 1996 року її наступником став Валерій Миколайович Любецький. На жаль, 14 вересня 2014 року смерть обірвала його плідну діяльність. Від 1 жовтня 2015 року директором бібліотеки працює Людмила Василівна Геплюк.
Є ПРАВО І НА 150!
Проблеми з датуванням мають не тільки бібліотеки та інші установи, а й міста. 24 вересня 2008 року в Києві навіть відбувся круглий стіл на цю тему: «Датування міст як проблема історичної урбаністики: європейський та український досвід». Уважно вислухавши академічні суперечки колег, доктор історичних наук Наталя Яковенко слушно зауважила:
«І ви хочете цю академічну схоластику донести до людей? Та нащо вона їм? Вони живуть у своєму рідному місті, вони «знають», що воно виникло в якусь прекрасну мить, коли прийшов козак Барвінок та й поставив загорожу з лози — достоту як Ромул і Рем стіну, і так з’явилося їхнє чудове місто, і Барвінок та хтось там біля нього — це їхні прямі предки».
Справді, в Кам’янці-Подільському склалася традиція виводити історію головної книгозбірні міста від 1(13) січня 1866 року. І сформувалася вона не сьогодні: 15 січня 1966 року міська бібліотека відсвяткувала своє сторіччя в міському Будинку культури. Тож чи варто руйнувати гарну традицію? Всі ми, з одного боку, пригнемо виглядати молодшими, але, з другого боку, хочемо, щоб місто чи село, в якому ми мешкаємо, організація, з якою пов’язана наша діяльність, були якнайстаршими.
І ДАЛІ БЕЗІМЕННА?
Чимало бібліотек мають імена. Це досить зручно в усному мовленні. Так, ми кажемо «бібліотека Стефаника» замість довгого й офіційного «Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника» чи «бібліотека Вернадського» (або навіть «Вернадка») замість «Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського».
Мала своє ім’я і головна бібліотека Кам’янця-Подільського. 18 квітня 1966 року їй надали ім’я Володимира Затонського, який свого часу мешкав і навчався в чоловічій гімназії в Кам’янці-Подільському. 29 травня 2012 року ім’я цього більшовицького діяча зняли з бібліотеки. Вона стала безіменною.
Була думка надати бібліотеці ім’я головного подільського просвітянина Костянтина Солухи (1861—1922), але депутати міськради попереднього скликання двічі відхилили цю пропозицію. Тож поки що залишається тільки жартувати на кшталт: «Я йду в бібліотеку не Солухи». Не полінуюся ще раз нагадати (зокрема, і депутатам нового скликання): є гарна нагода надати бібліотеці ім’я Костянтина Григоровича до 30 травня, коли відзначатимемо 155-річчя від дня його народження.
Давним-давно, коли інтернету в місті майже небуло, ходив сюди "на інтернет", записатись в бібліотеку коштувало 1 гривню, і заздалегідь записавшись у чергу можна було безкоштовно побродити по всесвітній мережі 1 годинку. безкоштовно
0
