У жовтні 1912 року український письменник Михайло Коцюбинський, що жив у Чернігові, поїхав на лікування до Києва. У лікарні його провідував студент Київського університету Микола Любинський, який два роки тому закінчив гімназію в Кам’янці-Подільському. 1928 року в журналі «Життя і революція» з’являться спогади Любинського «М. Коцюбинський у лікарні», в яких читаємо:
«Другим разом згадали Кам’янець. Виявилося, що Михайло Михайлович дуже добре пам’ятає і з замилуванням згадує Польські фільварки, і Турецький міст, і сходи Фаренгольца, і Катедральну башту, і Вітряну браму, і, навіть, Райську брамку; пам’ятає всі вірші й приповідки, зв’язані з цими старовинними будівлями, всі кам’янецькі перекази і пересуди».
Михайло Коцюбинський
Як відомо з біографії письменника, Коцюбинський, закінчивши духовне училище в Шаргороді, мріяв про навчання в університеті. Для цього 17-річний Михайло поїхав до Кам’янця-Подільського в надії за зиму 1881—1882 років підготуватися та при місцевій гімназії скласти іспити на атестат зрілості. Ці плани не збулися, але Кам’янець і пережите в ньому письменник пам’ятав до кінця життя.
Серед перелічених у спогаді Любинського пам’яток нас особливо зацікавили сходи Фаренгольца. Сьогодні, напевно, не кожен кам’янчанин скаже, де ті сходи притаїлися (а притаїлися вони в Старому місті та ведуть з Кузнечної вулиці вниз до Смотрича — на вулицю Руську, до Польської брами), а письменник пам’ятав їх і через 30 років.
23 листопада 1892 року Коцюбинський писав у листі до редактора львівського часопису «Зоря» Василя Лукича: «Єсть у мене 4 види Кам’янця-Подільського (себто: загальний вид міста, вид на новий міст, на турецьку фортецю та на Кам’янець — з Польських фільварків). Я міг би зладнати історичну монографійку Кам’янця та подати її враз з фотографіями до «Зорі»» .
Слова Коцюбинського щодо монографії про Кам’янець не були голослівними. У тих же спогадах Любинського читаємо: «Але поза тим Михайло Михайлович, виявляється, чимало таки й читав про Кам’янець, особливо польською мовою, зокрема роботи якогось поляка, що підписував свої історичні розвідки однією літерою, ба навіть, чи й сам не був у приязні з автором цим розвідок. Обізнаність колосальна!»
Цілком очевидно, що поляк, про якого йде мова, це знаменитий Юзеф Ролле, багато праць якого вийшло за підписом «Dr Antoni J». На жаль, «монографійку Кам’янця» Коцюбинський так і не зладнав. У ній, напевно, знайшлося би місце і сходам Фаренгольца, адже останній із згаданих письменником видів міста — з Польських фільварків — мав би показувати і ці сходи.
 Сходи Фаренгольца наприкінці XIX — на початку XX століття
Письменник міг би бути знайомим і з лікарем Едмундом Фаренгольцем, біля триповерхового будинку якого на Кузнечній вулиці сходи починалися. Зокрема, він міг лікуватися в Едмунда Федоровича (той від 1878 року працював старшим лікарем Кам’янецької лікарні). У книзі «Михайло Коцюбинський. Життя і творчість у портретах, ілюстраціях, документах», виданій 1970 року, читаємо про перебування юного Михайла в Кам’янці: «Тяжкі злидні, голод і холод підірвали й без того слабке здоров’я хлопця. Він захворів». До речі, в цій книзі вміщено фото сходів Фаренгольца кінця XIX століття.
Згадані епізоди із життя Михайла Коцюбинського — це невеликі, але вагомі та невідомі широкому загалу штришки до історії пам’ятки архітектури місцевого значення — сходів Фаренгольца. Є різні версії, чому ці сходи так названо. Серед кам’янчан побутує думка, що Едмунд Федорович своїм коштом обладнав сходи перилами та міжмаршовими майданчиками. Дослідники ж, не маючи на руках документів про це, більше схиляються до простішої думки: назву сходам дав будинок лікаря, де ті сходи починаються (раніше будинки не мали номерів, а називалися за іменем власника). Будинок не зберігся, а назва — сходи Фаренгольца — живе досі, хоча спливло вже понад сто років з часу смерті лікаря (він відійшов у вічність 6 серпня 1912 року).
Едмунд Фаренгольц
До речі, смерть чатувала на Едмунда Федоровича ще в середині 1878 року, коли він у Санкт-Петербурзі захворів на тиф. Міцний організм 38-річного Едмунда впорався з недугою, але вона дала ускладнення на очі. Тож Фаренгольц покинув столицю Російської імперії і в листопаді 1878 року назавжди поселився в рідному Кам’янці-Подільському. І ще: цей епізод знайшов побіжне відображення в романі Бориса Золотарьова та Юрія Тюріна «Тайный советник», виданому 1986 року в Москві. Один із героїв роману — Сергій Львович, підходячи до лавочки, на ходу читає в газеті: «…Доктор медицины Эдмунд Федорович Фаренгольц, ввиду распускаемых слухов о мнимой его смерти, просит нас заявить, что с двадцать пятого марта он вступил в отправление своих обязанностей по должности старшего врача городской больницы...»
© Олег Будзей
Дивіться також: |
0
