Чт, 20.06.2019, 16:06
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Туризм » Проект "Мандруємо вулицями"

МВ 11: Головна артерія кам'янецьких вірмен (північна частина)

Мандрівка вулицями 12 червня розпочалась з концерту. Саме так, адже у час збору (19:00) і на місці збору біля ратуші якраз тоді повним ходом відбувався концерт ансамблю ЗСУ. Почули "давнього друга Тіни Кароль" і її підопічного по "Голосу країни" Юрія Ковальчука, ще кілька виступів і помандрували.

Мандрівка обіцяла бути не довгою за відстанню, зате насиченою, адже заплановано було відвідати один з центральних майданів Старого міста - Вірменський ринок. Ця мандрівка була особлива ще й тим, що роль ведучої взяла на себе Галина Комарніцька, яка досить ретельно підготувалась до цієї зустрічі. Отож традиційна інформхвилинка ропочалась напроти Тринітарського костелу, звідки відкривається чудовий вид на весь майдан.

ОСОБЛИВОСТІ МАЙДАНУ

Назви

Майдан цікавий ріномаїттям назв, які він носив впродовж своєї історії. От слова краєзнавця Олега Будзея про це:

Це найбагатший на назви (і, отже, на історію) майдан Старого міста. найдавніше з його відомих імен - Вірменський ринок. Пояснюється воно просто: в середньовічному Кам'янці -Подільському сформувалася потужна громада вірмен - у XVIст. вона була найбільшою в Україні й налічувала близько третини населення міста...

Будзей О. Вулицями Кам'янця-Подільського" , 2005

У XIXст. майдан носив наступні назви: площа Соборна, Губернаторська, Миколаївська, Плацпарадна, у XXст. - Червона, Троцького та Радянська (Осетрова, 2004). Остання назва протрималася 43 роки - аж до часів "перебудови", коли 11 вересня 1990р. президія міськради повернула майданові його найдавнішу назву - Вірменський ринок (Будзей, 2005) 

За кількістю зафіксованих найменувань кам'янецький Вірменський ринок перевершує Європейську площу в Києві, яка мала тільки сім імен. На жаль, до тритомної "Книги рекордів України" Григорія Маценка, виданої у 2000-2002 рр., потрапив не кам'янецький Вірменський ринок, а київська Європейська площа.

Будзей О. Вулицями Кам'янця-Подільського" , 2005

Промені

Олег Будзей відмітив також і велику кількість вулиць, що йдуть до майдану. От як про це він пише:

Це найконтактніший майдан Старого міста, адже від нього відходять вісім променів - сім вулиць і один провулок. На північ відходять Старобульварна, Домініканська та П'ятницька вулиці, які міцним потрійним вузлом зв'язують Вірменський і Польський ринки. На південь своєрідними меридіанами колишніх вірменських кварталів відходять Замкова, Шпитальна та Вірменська вулиці, а між двома останніми - Комендантський провулок. На схід відходить тільки невеличка Іоанно-Предтеченська вулиця, яка з'єднує Вірменський ринок із Довгою вулицею. А західна сторона майдану є тупиковою - без жодної вулиці чи провулка. Отже, кам'янецький майдан практично повторює рекорд знаменитої львівської площі Ринок, від якої відходять вісім вулиць-променів

Будзей О. Вулицями Кам'янця-Подільського" , 2005

Історія

За словами Галини Осетрової, "ймовірно, що майдан утворився внаслідок розширення головної торговельної вулиці" і посилаючись на дані археологічних досліджень, вказує, що ця частина міста була заселена вже в 4-2 тис. до н.е, а знахідки ранньослов'янської кераміки підказують, що  "в 10-12ст. на майдані вже вирувало життя". Цей факт підхоплює Ольга Пламеницька, наголошуючи, що "ще в доординській містобудівній фазі почалася кристалізація регулярної розпланувальної схеми", що підтверджується навіть оппонентами її теорій (М.Петров, І.Винокур). А ще, мабуть найбільш цікавим є те, що раніше в південно-західній частині сучасної території майдану був величезний яр, який згодом засипався і мілів, та який видно ще на плані К.Томашевича 1673р. 

Зараз же перед нами більш-менш рівна площина з невеликим ухилом зі сходу на захід. Але це мабуть і не дивно, адже згадаючи усі ті комендантські, губернаторські та інші керівні функції об'єктів майдану та королівські візити, то усе стає на свої місця.


Місце православної церкви

Ще один факт, що на сьогодні рідко згадується, це те, що десь тут, на західному кінці майдану до кінця XVII століття існувала православна церква. От як про неї пише Ольга Пламеницька:

При самому в'їзді на вірменський ринок, на його західному краї, на одній осі з Іоано-Предтеченською церковю стояла церква Вознесіння Господнього, оточена невеличкою групою житлових будинків, що разом утворювали своєрідний середринковий квартал. Він знаходився приблизно напроти нинішнього Тринітарського костьолу. Нагадаємо, що, як показали наші дослідження архівних планів міста, до 1700р. Вірменський ринок із західного боку був ширшим, а посеред ринку проходила глибока улоговина, яка утворювала між середринковим кварталом і південним боком Вірменського ринку (там, де тепер костьол Триніртаріїв) досить глибокий яр; проїзду тут не було, лише вузька стежка. Тому дорога піднімаючись від Замкового мосту до міста, огинала Вірменський бастіон з півдня, а середринковий квартал з Вознесенською церковю - з півночі. Саме тут, на північному розі його, стояла дерев'яна дзвіниця, а церква знаходилася за огорожею, дещо в глибині кварталу, з заходу та півдня оточена забудовою.

О.Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі, 2005 

Виходить, що місце нашої інформхвилинки і фото, яке починало цю публікацію було зроблене приблизно з того самого місця, де раніше закінчувався яр, а трішки пізніше стояла церква. Але повернемось до існуючих будівель і пройдемось північною стороною ринку. 


Вірменський ринок, 2

Ресторан "Мрія козака"

Усе сходиться до того, що це є відносно нова будівля. Що ж було раніше? Відповідь у Олега Будзея: "А раніше простір на захід від Шпитальної (обмежений на заході Замковою, а на півдні Тринітарською вулицями) належав тринітарському монастиреві.Збереглися тільки костьол Святої Трійці (нині греко-католицька церква Святого Йосафата) і дзвіниця, будівлі ж самого монастиря зруйновані під час війни."

Згадаємо також нашу мандрівку  вулицею Госпітальною, і пригадаємо, що починаючи її з входу біля "Мрії козака" ми вже частково торкались цього питання. Посилання зводилось до цитати з книги О.Прусевича, який так описував один з шляхів на вул.Госпітальну: "Оставив здания пожарной охраны, входим на ул.Госпитальную на которой находится усадьба Дверницкой, ранее Коревицких". Ще тоді ми з'ясували, що тут мова йде не про сучасну будівлю пожежної охорони, так як в часи Прусевича там був палац губернатора.  Очевидно, що шлях веде від проходу, що між будинками Вірменського ринку №2 і №4. Трішки світла проливається з книги Олега Будзея (2005) "Тринітарський монастир закрили 1842р. На початку XXст. в його стінах були стайні пожежної команди". Але не будемо поспішати, адже пожежники ще принаймні двічі спливатимуть по ходу нашої короткої за відстанню мандрівки ;)


Вiрменський ринок, 4. 

Консисторія духовна XVIII-XIX ст.

Інша назва: Духовной консистории дом. XVIII-XIX вв.

(пам'ятка архітектури національного значення
Охоронний номер 1645)

Цікавим є те, що на майдані є дві духовні установи - консисторія і семінарія. Щодо семінарії, то тлумачення цього слова труднощів не викликає - це навчальний заклад для підготовки християнського духівництва. А от з консисторією, яка саме у нас на шляху трішки складніше. Цей термін має різні за смислом значення у православ'ї і католиццизмі, але враховуючи період дії кам'янецької консисторії, нас цікавитиме лише тлумачення у православній традиції

Консисторія духовна (від піздньолатинського consistorium - місце зборів, рада), в Російській православній церкві в 1774-1918 орган церковно-адміністративного управління при єпархіальному архієреєві. Очолювалася секретарем, що призначається обер-прокурором Синоду і який йому підкорявся.

З довідників дізнаємось, що консисторія вела всі справи єпархії, здійснювала суд над духовенством, а у справах про шлюб і розлучення і про богохульство - і над мирянами. З 1841р. було дано "Статут", згідно з яким через духовну консисторію, під безпосереднім керівництвом єпархіального архієрея здійснюється суд в єпархії. У радянських джерелах, де релігія була "опіумом для народу", вказується, що духовні консисторії були розсадниками мракобісся, боротьби з прогресивною культурою, революційним рухом, співпрацювали з жандармськими органами. Для їх діяльності були характерні здирства, доноси, тяганина і казуїстика

Ось такий будинок перед нами. Якщо поринути у часи 19 століття то виникає цілком солідне обличчя Вірменського ринку і з губернатором і архієпископом на ділянці в трішки більше 100м. Звісно ж що сюди прямували мабуть усі гості, що прибували до міста з офіційними візитами. 

Якщо ж зануритись трішки глибше у історію, то знаходимо:

Згідно з архівними документами, садиба на цьому боці ринку належала графу Ф.Потоцькому, який подарував її Приказу громадської опіки. В 1807 році ділянка з руїнами стін та двома підвалами перейшла у власність міського архітектора Антонія Тіренберга, який згодом побудував на ній одноповерховий кам'яний будинок та двоповерховий кам'яний флігель. В 1834році вдова архітектора Шарлотта Тіренберг продала свою садибу Подільській православній духовній консисторії. Перед тим консисторія з 1803р. знаходилася у тісному будинку при Іоанно-Предтеченській церкві. Протягом майже 30-ти років садиба була перебудована і пристосована для розташування в ній духовної консисторії. Перебудова здійснювалась за проектом міського архітектора Симеона Учти. Над головним будинком надбудовано другий поверх, у дворі збудовано ще один кам'яний флігель. Архітектурний декор фасаду вирішено у стилі російського класицизму.

Кам'янець-Подільський. Туристичний путівник, Львів 2007

Ось така цікава історія становлення будинку. Знаючи це уже звертаєш особливу увагу, що перший і другий поверхи консисторії різні. Особливо це помітно по вікнам: можна сказати, що на першому поверсі вони мають трьохцентрове (про це у жовтій рамці нижче) "тіренберговське" завершення, а на другому - півкругле "учтовське". Про архітектуру будинку мабуть найкраще розповість довідник "Пам'яток містобудування", тому просто зацитуємо його

ДУХОВНОЇ КОНСИСТОРІЇ БУДИНОК. XVIII-XIX ст. (Вірменський ринок, 4)

Сформувався в XIX ст. на основі трьох давніх будинків, два з яких виходили на червону лінію забудови майдану і один розташувався в глибині ділянки. Неодноразово перебудовувався в XVIII-XIXст.

Кам'яний, двоповерховий, складної конфігурації в плані, обштукатурений. Перекриття підвалу і першого поверху склепінчасті (коробчасті і хрестові) з розпалубками, другого - плоскі по дерев'яних балках. Південно-західне приміщення перекрите чотирма хрестовими склепіннями, що спираються на центральний гранований стовп.

Північний фасад декорований горизонтальною розшивкою швів "під руст" і міжповерховим профільованим поясом. Отвори першого поверху мають трьохцентрові, другого - півциркульні перемички. Будівлю прикрашає вінчаючий розвинений профільований карниз з аттіком на північному фасаді.

Пам'ятник характеризує міську забудову другої половини XIXст.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР  - К.: Будівельник, 1983-1986

Післяреволюційна історія будинку найкраще розписана у "вулицях..." Олега Будзея:

1917р. до цього будинку пересилилася міська Рада робітничих і солдатських депутатів. Вона, з ініціативи більшовицької фракції1 (14) листопада 1917р., підтримала жовтневі події в Петербурзі, тим самим проголосивши в Кам'янці-Подільському радянську владу. Пізніше це стало вагомою підставою для перейменування майдану на Радянську площу. Втім, радянська влада затвердилася в місті тільки через три бурхливих роки - в листопаді 1920р. 

У квітні-травні 1919р., під час короткочасного перебування більшовиків у місті, в будинку містився перший міськком комсомолу, а врадянський час - різні установи, зокрема окружна міліція. Після війни тут 1944р. на деякий час знайшла притулок перша школа, потім ветеринарна та агрономічна школи. Пізніше цей будинок орендував радгосп-технікум для гуртожитку школи підвищення кваліфікації

Будзей О. Вулицями Кам'янця-Подільського" , 2005

Зараз в будинку знаходиться Українська автокефальна* церква Богоявлення Господнього, яка відкрита для всіх відвідуавчів. Настоятель її - віддана своїй справі людина, яка намагається наситити храм відповідним духовним начинням і реліквіями. Щоправда нам так і не вдалось відвідати церкву і побачити усе те, адже піздня пора мандрівки (поч. о 19:00) викликає незручності у відвідуванні закладів.

* цікаво, що розташовувалась православна консисторія (канцелярія) тут і за часів Директорії УНР. А "7 жовтня 1919р. Директорія видала декрет про будівництво самостійної, не підпорядкованої Москві автокефальної церкви. Священники В.Липківський та Ю.Сіцінський здійснювали богослужіння українською мовою, а єпископа Пимена було звільнено від керування за агітацію на користь Денікіна 20 листопада 1919р" (Кам'янець - остання столиця УНР). От вам і дежа-вю - автокефалія і тут і там


Вiрменський ринок, 6

Будинок районної ради

Колись на цьому місці, ліворуч від будинку консисторії стояв будинок гауптвахти**, побудований у XVIIIст. архітектором Яном де Вітте і перебудований на початку XIXст. за участю російського інженера Дементія Мелещенкова. Після скасування гауптвахти в її будинку розміщувалася добровільна охорона (вільнопожежне товариство)

У радянський час колишній будинок гауптвахти обладнали під гараж. А після Великої Вітчизняної війни від нього залишились тільки руїни. На цьому будинку спорудили будинок, в якому розмістився райвиконком.  Продовжимо цитувати О.Будзея (2005) і зазначимо, що коли замість райвиконкому було створено райдержадмінвстрацію, то вона теж працювала в будинку №6, аж доки не переселилася на Троїцьку вулицю. Тепер будинок на Вірменському ринку зостався у повному віданні районної ради. Тут  також працюють окремі відділи райдержадміністрації.

 

** зараз слово гауптвахта (від нім. Hauptwache — головна варта)асоціюється з місцем в армії, де примусово утримують військовиків-порушників військової дисципліни (розм. "посадили на "губу". В даному випадку значення цього слова необхідно шукати в застарілих назвах -  караульне приміщення з майданчиком для виводу караулу караульное помещение с площадкой для вывода караула (озброєнного підрозділу призначеного для оброни та оборони об'єктів, або периметра території)


Вiрменський ринок, 6а

Казематна башта, 1667-1783 р.

за іншим датуванням XV-XVII ст. 

(пам'ятка архітектури національного значення. Охоронний номер 736)

Ця фортифікаційна споруда сховалась у дворику, за будинком районної ради. Нажаль ввідвідати башту під час мандрівки ми так і не змогли, адже ввечері вхід до неї перегороджує замкнений гратчастий забор, проте помилуватись нею з незвичного боку дворику будинку №8 ми змогли. Крім того ми вже відвідували цю споруду під час мандрівки вул.Госпітальною, тож можемо повноцінно описати цю пам'ятку.

Кам'янець славиться великою кількістю башт, але ця є особлива - вона єдина, що знаходиться всереднині острова а не по його периметру, та ще й всередині житлового кварталу. А ще - це не просто башта. Як написано в путівнику (2007) її роль в оборонній системі міста до кінця не з'ясована. Але відомо, що в 1783році вона була реконструйована Яном де Вітте і пристосована до міських комунальних потреб. Що то було? Злив фекалій чи просто своєрідний ливневий колодязь?

КАЗЕМАТНА БАШТА, 1667-1781 рр.

Представляет собой приземистый цилиндр диаметром 13,4 м с прямоугольной в плане пристройкой. Со стороны площади башня высотой 4,5 м; с противоположной - 11 м. Перекрыта конусообразной крышей. Внутри башни - круглый в плане столб, в котором с нижнего, ныне засыпанного яруса, проходит до самого верха вентиляционный канал. Толщина стены башни 1,4 м. По периметру стен на равных расстояниях размещены оконные проемы по типу бойниц, перекрытые каменными перемычками трехцентрового очертания. Вход в башню с севера через одно из помещений пристройки, перекрытых каменными сводами. Крыша над ними плоская. Северный фасад пристройки в средней части решен тремя нишами с лучковыми перемычками. Над центральной вставлена белокаменная плита с датой "1783".

Розташована в другому ряду забудови південної сторони площі Радянської на перепаді двох терас. Перебудована в 1783 р. під санітарно-технічну споруду архіт. Я. де Витте. Складена з каменю. Є приземкуватим циліндром діаметром 13,4 м з прямокутною в плані прибудовою. З боку площі башта заввишки 4,5 м; з протилежною - 11 м. Перекрита конусоподібним дахом. Всередині башти - круглий в плані стовп, в якому з нижнього, нині засипаного ярусу, проходить до самого верху вентиляційний канал. Товщина стіни вежі 1,4 м. По периметру стін на рівних відстанях розміщені віконні отвори за типом бійниць, перекриті кам'яними перемичками трьохцентрового контуру. Вхід у башту з півночі через одне з приміщень прибудови, перекритих кам'яними склепіннями. Дах над ними плоский. Північний фасад прибудови в середній частині вирішений трьома нішами з лучковими перемичками. Над центральною вставлена білокам'яна плита з датою "1783". У площині північного фасаду прибудови відходять кам'яні стіни огорожі з аналогічними нішами (огорожа частково перебудована).

У 1963 р. проведені реставраційні роботи. Пам'ятник є єдиною збереженою санітарно-технічною спорудою XVIII ст.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР  - К.: Будівельник, 1983-1986

У 1963році башту реставрували, свого часу її приміщення орендувала бавовняна фабрика, потім башта була залишена і поступово руйнувалась, аж доки на ній років 5 тому не обвалився дах і на неї не звернули увагу. Зараз дах відновлено, підвали розчищено, а в середині відкрито один з відділів Кам'янець-Подільського державного музею-заповідника,


Пам'ятник візиту імператора

У працях О.Будзея зустрічаємо згадку про спробу увіковічнення візиту тодішнього керівника величезної держави, до якої належала Подільська губернія з центром у нашому місті. І ми, схоже, саме підійшли у нашій мандрівці до цього місця. От цитата:

Саме навпроти будинку гауптвахти стояв пам'ятник Миколі I. Це був обеліск із написом на білій мармуровій дошці: "23 вересня 1842року о 9-й годині вечора Його Імператорська Величність Государ Імператор Микола Павлович, прибувши до Кам'янця, на цьому місці забажав вийти з екіпажу і, оглянувши військовий караул, прослідував пішки до губернаторського будинку, де мав зупинку"

Пам'ятник на згадку про імператора, чим не визначне місце? Згадок яким був той обеліск ми більше не знаходили, тож довелось фантазувати, щоправда можна тільки розказати, яким його уявляли наші мандрівники. Замальовок не збереглось.


Вiрменський ринок, 8

Будинок житловий XVIII-XIX ст.

Інше датування - XVI ст.

(пам'ятка архітектури національного значення
Охоронний номер 1648)

Наступний будинок по ходу нашого руху південною стороною Вірменського ринку - це ззовні зеленкувато-блакитний будиночок з вивіскою в радянському стилі "Фірмовий магазин"

Те, що зараз виглядає як одне ціле наприкінці XVIIст., було трьома прямокутними в плані будинками з двосхилими дахами. Під час перебудови у середині XIXст. вони були об'єднані у великий триповерховий будинок з наскрізним проїздом по центру фасаду. Далі у подіях XXст. ми спрямовуємось до Тадея Ганицького, чиє ім'я сьогодні носить міська дитяча хорова школа. За путівником (2007) будинок належав цьому професорові музики, а за книгою О.Будзея (2005) на третьому поверсі будинку діяла музична школа, яку 1903року було відкрито стараннями того ж Ганицького. Там же читаємо, що на першому поверсі цього будинку була друкарня Киржацького, а у 1922-25рр. на другому поверсі розміщувався центральний робітничий клуб міста. Клуб це цікаво, адже для цього там повинні бути просторі приміщення. 

В післявоєнний час цей будинок було пристосовано під адміністративне приміщення швейної фабрики

ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК, XVI ст.

Включає три давніх вірменських будинки, побудованих у XVI - на початку XVII ст. Наприкінці XVII ст. ці будинки були прямокутними в плані, з двоскатними дахами. В середині XIX ст. підвали всіх трьох будівель були об'єднані в об'ємі триповерхового дому, що складався з двох симетричних об'ємів, розділених проїздом.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР  - К.: Будівельник, 1983-1986

Пройшовши в арку можемо побачити цю будівлю з двору. Тут вона підфарбована лише на рівень першого поверху, але від того не втратила свого духу. Щось в тому дворику таки є.

А ще в дворі є невеличкий приземкуватий  будиночок, який схоже пристосований під житловий. Пройшовши повз нього виходимо на вершечок верхньої тераси, що простягається над вул.Госпітальною і біля якої ростуть екзотичні рослини. Настільки екзотичні, що мабуть більше ніде в Кам'янці ви таких пальм не побачите більше :)

 


Вірменський ринок, 10 а 

Магістрат вірменський (фундаменти)

За будинком №8 знаходиться ділянка огороджена зеленим будівельним парканом. Це місце, де у середньовіччі знаходилась вірменська ратуша. Як відомо, вірменська община в Кам'янці протягом XVI-XVII ст. залишалась найбільшою на теренах сучасної України. Якщо в 1572 р. у Львові було всього 60 вірменських родин, то у Кам'янці їх нараховувалось близько 300. Тож де, як не тут виникла потреба у адміністративній будівлі, у магістраті для общини.

У 1496 р. Ян Альбрехт затвердив даровані вірменам в попередні роки права і привілеї і дозволив їм вершити суд згідно вірменським законам і через свого війта. В 1574 р. Генріх Валуа затвердив права вірмен і наказав Кам'янецькому старості, бургомістру і радникам не підпорядковувати вірмен своїй владі і дозволити їм вершити правосуддя у своєму суді. В 1576 р. Стефан Баторій узаконив порядок обрання війта і судій. 

Петров М.Б. Вірмени на Поділлі.-К.-П.,1995.-С.13-14.

1604 р. вірменська ратуша згоріла, і польський король дозволив збудувати новий будинок ратуші, звільнивши його від військового постою. Це був кам’яний триповерховий монументальний будинок із високим фронтоном, який головним фасадом виходив на Вірменський ринок. Будинок мав глибокі підвали, де утримувались злочинці.
Під час турецької окупації 1672-1699 рр. ратуша вціліла, але була частково зруйнована. Будівлю тимчасово пристосували під церкву.

Осетрова Г. Вірменська ратуша // Подолянин, 2011

За свідченнями історика Юзефа Антонія Ролле будинок ратуші в ті часи відігравав роль своєрідної біржі: "Тут місцеві патриції визначали ціни привезеним східним товарам, і ціни не для одного міста, а для всієї Польщі і навіть для Росії".

Ківільша Г. Вірменський ринок // Подолянин, 1993. - 28 липня.

Наприкінці XVIII ст. вірменська громада втратила право на самовпорядкування, а вже в XIX ст. будинок було перебудовано і пристосовано під губернську канцелярію. Поруч був сам палац губернатора (раніше коменданта фортеці), про який мова піде далі. Ратушу відділяв від палацу коменданта фортеці провулок, який після розміщення в палаці резиденції губернатора отримав назву Губернаторського (зараз Коменданстський). З Вірменського Ринку він починався аркою, перекинутою між ратушею і палацом. Таким чином  вірменська ратуша входила до своєрідного містобудівного ансамблю майдану, про який часто згадують путівники і показують проекти регенерації. У втрачений на сьогодні ансамбль входило 5 будинків (Осетрова Г.) почасти з'єднані між собою арками

Після пожежі 1920 року від будинку ратуші залишилися руїни, які з часом розібрали. 

В такому стані руїни вірменської ратуші простояли під землею аж до 2010року коли з'явилась звістка, що на цьому місці розпочались розкопки фундаменту. Зараз уже говорять про те що цю ділянку передано Артуру Суреновичу Гаспаряну і вже найближчим часом Вірменський ринок може позбутись непрезентабельного будівельного паркану, а кам'янчани отримають ще одне місце для відпочинку. Але поки що тут лише фундаменти

  
Г.Осетрова: "Будинок мав глибокі підвали, де утримувались злочинці"


Вірменський ринок, 10 

Пожежна частина 

Сіра будівля пожежної частини навіть не потрапила у об'єктиви фотокамер наших мандрівників, проте ця ділянка заслуговує неабиякої уваги. На кресленнях з архівів, старовинних поштових листівках та фотографіях збереглися зображення того, що тут було до 1920року, коли стара будівля була зруйнована. 

У XVIIIст. тут був палац коменданта фортеці (1768-85) Яна де Вітте. Вважається, що двоповерховий палац побудовано за його власним проектом. Він відігравав значну роль у згаданому вже ансамблі Вірменсього ринку і крім згаданої арки до вірменської ратуші на захід був з'єднаний і зі своїм східним сусідом  (палацом вірменського біскупа) теж аркою через вул.Вірменську.


Палац коменданта фортеці Яна де Вітте. Креслення поч. XIXст.

Син згаданого коменданта, генерал-лейтенант російських військ Юзеф де Вітте (1750-1815) продав цей будинок урядові у 1802р. за 10 тисяч рублів сріблом - читаємо у О.Будзея (2005). У придбаній будівлі було зроблено відповідні перебудови та влаштовано палац губернатора. В цей час перед її фасадом з'явився масивний класицистичний портик. Такий вигляд палацу дійшов до нас на старих фотографіях. Як зазначає Осетрова (2007) в його архітектурі гармонійно поєднувались риси ренесансу і елементи стилю бароко


Палац губернатора, фото поч.20ст.

Як бачимо, дві останні будівлі були зруйновані приблизно в один час. У О.Будзея (2005) читаємо, що "у січні 1920р.(тоді Кам'янцем востаннє і дуже недовго володіли поляки) обидва будинки - і колишній палац губернатора, і колишня губернська канцелярія - згоріли"


Ось так ми підійшли до кінця сучасного Вірменського ринку. Є відомості, що він раніше продовжувався аж до Іоано-Предтечинської церкви, проте об'єкти далі ми залишимо для мандрівки по відповідній вулиці, а поки що будемо завершувати. Наша компанія у той день ще розбирала історію, архітектуру і людей пов'язаних з духовною семінарією, проте враховуючи уже набраний обсяг публікації мабуть і цю перлину теж залишимо на відповідну мандрівку вулицею (вул.П 'ятницька). 

Мандрівка була короткою за відстанню і нетривалою за часом, а опис її зі всіма довідками і пошуками зайняв добрих пів дня. Що ж, Вірменський ринок того вартий і навіть не весь майдан, а його північна частина. 

Текст: Сергій Єрмаков

Фото: Галина Комарніцька, Денис Левчук

Мандрували вулицею: Галина Комарніцька, Сергій Єрмаков, Денис Левчук, Дмитро Бойко, В'ячеслав Семенович


© Сергій Єрмаков


Дивіться також:

Категорія: Проект "Мандруємо вулицями" | Додав: KamPod (15.06.2015) | Автор: Сергій Єрмаков
Переглядів: 679 | Коментарі: 3 | Теги: Вірменський ринок, Мандруємо вулицями, Районна рада, Казематна башта, палац губернатора, вірменська ратуша, консисторія, вірменські квартали, вірмени | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 3
0
1 KamPod   (19.06.2015 00:37)
Нарешті вроді б то більш-менш довів до пуття нашу мандрівку. Інформації багато, а вибрати родзинки, при цьому не випустивши чогось важливого і систематизувати все не так просто виявилось.
Що ж, думаю навіть ті, що мандрували, знайдуть дещо нове   ;)

0
2 resident   (19.06.2015 08:48)
cool

0
3 leonsem777   (21.06.2015 13:25)
B) bear :)

Имя *:
Email:
Все смайлы
Код *:
Категорії розділу
Проект "Мандруємо вулицями" [21]
Пішохідні маршрути [31]
Водний туризм [6]
Велотуризм [5]
Туристичні поїздки [19]
Спелеотуризм [9]
Маршрути Тетяни Недрі [6]
Визначні місця краю [20]
На мапі Кам'янця [25]
Пошук
Свіжина

Користувач на фейсбуці KamKam поділився ...

Перезвоните пожалуйста по телефону 8 (49...

це все ......., але дуже смешно

Просто все гарно поєднано: головний корп...

З лицьового боку наша монета мабуть найк...

Колись чув таке, що єдиного центра Поділ...


Більше коментарів
Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2019Створити безкоштовний сайт на uCoz