Пт, 20.05.2022, 15:38
Вітаю Вас Guest
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Суспільство

Перейменування вулиць. Мікрорайон. Жукова на Гордійчука
Після "революції гідності" 2013-2014рр. Україна стала на шлях декомунізації і знищення символів колишнього тоталітарного режиму. Справа пожвавилась і набула офіційного руху після прийняття відповідного закону (Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 9 квітня 2015р. №317-VIII). Нашому місту, на щастя, не загрожує зміна назви, проте ідеологічні написи на постаментах, а тепер і назви вулиць цей рух заторкнув. Наразі обговорюються пропозиції назв 15 вулиць і 9 провулків міста, які уже скоро будуть мати нові назви (див. ТУТ). Вулиці розкидані по різних районах міста. В деякій мірі пощастило мікрорайону "Жовтневий", адже тут наразі перейменуванню підлягає лише одна вулиця. Про неї мова й піде далі.

Вулиця мікрорайону, якої торкнувся шлейф міського перейменування носить ім'я радянського полководця Георгія Костянтиновича Жукова.

Гео́ргій Костянти́нович Жу́ков (рос. Георгий Константинович Жуков; 19 листопада (1 грудня) 1896, Стрєлковщина, Калузька губернія, Російська імперія — 18 червня 1974, Москва, СРСР) — радянський полководець і державний діяч, Маршал Радянського Союзу, чотириразовий Герой Радянського Союзу, кавалер двох орденів «Перемога».

Жукова часто називають «маршалом Перемоги» визнаючи його особливу роль у загальному результаті великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. Сам А.Гітлер визнаючи здібності радянського полководця відмічав: «Якщо б в німецькій армії був хоча б один такий генерал, як Жуков, то Німеччина давно завоювала світове панування.». Не двино, що у Радянському Союзі в багатьох містах були вулиці названі його ім'ям. Не винятком був і Кам'янець, де з розбудовою нового житлового масиву у 1970-1980-х роках з'явились і нові назви вулиць і серед них - вул.Жукова.

Жукова вулиця – розташована в мікрорайоні Жовтневому й названа на честь Маршала Радянського Союзу Георгія Костянтиновича Жукова (1896-1974), який, за його ж спогадами, у серпні 1916 року на залізничній станції Кам’янець-Подільський пройшов перше бойове хрещення, а 1944 року очолював війська І Українського фронту, які в ході Проскурівсько-Чернівецької операції визволяли місто. 

Прокопчук В.С. Топонімічний словник Кам’янця-Подільського /
В.С. Прокопчук, І.О. Старенький. – Кам’янець-Подільський :
Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2014. – 192 с.


На нашому сайті теж писалось уже про взаємозв'язок воєначальника з нашим містом (див. "Вулиці: Георгій Жуков і Кам'янець") тож появав вулиці з такою назвою у Кам'янці-Подільському в радянські часи виглядає цілком логічно.

ЖУКОВ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ

"Наши бабы ещё нарожают"

Жуков завжди сприймався як людина, що, не в останню чергу, своїм військовим талантом привела СРСР до перемоги у Великій Вітчизняній війні проти німецько-фашистських загарбників. Зараз же сучасні дослідники додають до цього помпезного образу й інших барв. Зокрема те, що величезні втрати радянських бійців були пов'язані в тому числі і з розпорядженнями військового керівництва, а Жуков в цьому плані відзначався надзвичайною черствістю і байдужістю. Так йому приписують слова про те, що нема чого жаліти про втрати своїх солдат, адже "наши бабы ещё нарожают".


Іллюстрація з Інтернету

"Зачем вооружать этих хохлов?.. Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны отсылать"

Споряджаючи новобранців він не сильно непокоївся їх спорядженням і озброєнням, особливо якщо мова йшла про українських солдат. Зокрема цитуються його слова у відповідь на питання в що вдягнути і чим озброювати 300тис. новобранців Українського фронту перед форсуванням Дніпра: «Как во что? В чем пришли, в том и воевать будут! Автоматическим оружием этих людей не вооружать! У них же за спиной заградотряды! Дай им 300 тысяч автоматов — и от заградотрядов ничего не останется. Они всех перекосят и чкурнут к немцам. Трехлинейку им образца 1891 года!».

Коли Жукову доповіли, що на складах є тільки 100 тисяч трьохлінійок, а генерал Костянтин Рокоссовський запропонував послати до Москви в Ставку кур'єра, який би попросив допомоги з озброєнням та обмундируванням, Жуков відповів: «Зачем мы, друзья, здесь головы морочим? Нахрена обмундировывать и вооружать этих хохлов? Все они — предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать»


Ілюстрація з Інтернету

Свій вклад в розвінчування "шляхетності" Жукова вніс Левко Лук’яненко. Ось що він пише про наслідки Корсунь-Шевченківської операції: «Навесні 1944 року під час Корсунь-Шевченківської операції Жуков наказав кинути на штурм добре підготовленої німецької оборони війська, які були щойно доукомплектовані чоловіками від 15 до 55 років, зігнаними з навколишніх українських сіл. Кулями в спину заградзагони гнали цих ненавчених українців в одну атаку за другою. Впродовж 24 днів цього злочинного кровопускання було знищено 770 тис. людей, переважно українців.
І хіба це не геноцид українців?!» (більше див. ТУТ)

"Вислати у віддалені краї Союзу РСР всіх українців, що проживали під владою німецьких окупантів".

Ще один факт україноненавистності Жукова - його підпис під начебто таємним наказом за номером  про депортацію всіх українців та членів їх родин до Сибіру. Слід зазначити що даний наказ був виданий 22 червня 1944 року. В цьому наказы читаємо вердикт:
«...Тому, з метою ліквідації і контролю над мобілізованими червоноармійцями і командирами звільнених областей України, наказую:

  • Вислати у віддалені краї Союзу РСР всіх українців, що проживали під владою німецьких окупантів.
  • Виселення проводити:
  1. у першу чергу українців, які працювали і служили у німців;
  2. у другу чергу вислати всіх інших українців, які знайомі з життям під час німецької окупації;
  3. виселення почати після того, як буде зібраний урожай і зданий державі для потреб Червоної Армії;
  4. виселення проводити тільки вночі і раптово, щоб не дати сховатися одним і не дати знати членам родини, які знаходяться в Червоній Армії.»

СЛАВИМО НОВИХ ГЕРОЇВ

Ось таким був маршал Жуков, ім'ям якого от уже понад три десятка років названа одна з вулиць міста. Людина, що заслужила як величезної слави, так і, судячи з усього, величезної ненависті українського народу. Мабуть справедливість у тому, що це ім'я буде викреслене з топоніміки Кам'янця, цілком очевидна. 

Пропозицієя ж до перейменування наступна - назвати вулицю ім'ям молодого хлопця Миколи Гордійчука (1986-2015), який своє життя поклав за майбутнє нашої неньки-України, за нас - українців. Микола був надзвичайно активною людиною і ця активність часто виливалась на масових заходах Кам'янця, тож його знали, мабуть, чи не усі кам'янчани.

Микола Миколайович Гордійчук (позивний «Гризун»; 26 травня 1986, м. Рівне — 22 липня 2015, Донецька область) — український співак, шоумен, військовик, молодший сержант міліції, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Гарпун» ГУМВС України в Київській області. Кавалер ордену «За мужність» III ступеня (посмертно).

Член НСОУ «Пласт» від 1993 року, старший пластун. 2009 року був інструктором військово-патріотичного табору «Легіон-12». Учасник команди КВК «Наш Формат». Ведучий молодіжної програми «Шоу Кадрів». Був засновником та солістом групи «Своєрідне», а потім групи «The DenDi», та відомим шоуменом у Кам'янці-Подільському. Відомий також як Nik Своєрідний.

Під час Євромайдану Микола Гордійчук був у 15-й сотні Самооборони Майдану «Вільні люди».

У зону АТО Микола Гордійчук відправився добровольцем та з квітня 2015 року служив у батальйоні спеціального призначення «Гарпун», позивний «Гризун». 22 липня під час виконання бойового завдання на Донбасі він підірвався на міні та отримав численні осколкові поранення кінцівок і тулуба поблизу блокпосту «Шахта», між містами Авдіївка та Ясинувата (Донецька область). Від одержаних ран під час транспортування до військового шпиталю  наш герой помер. Пам'ять про Миколу живе й досі у серцях його друзів та усіх мешканців міста. На знак шани у місті вже відкрито дві меморіальні дошки, а тепер, скоріш за все, буде й вулиця.

До слова, знаково, що  одна з меморіальних дошок присвячених Миколі Гордійчуку розміщена на вулиці, яку збираєються перейменувати його ім'ям. Знаходиться вона на школі №7, в якій він навчався.


Меморіальна дошка Миколі Гордійчуку на фасаді НВК №7 (фото С.Єрмаков)

Підготував: Сергій Єрмаков


© Єрмаков Сергій


Дивіться також:

Категорія: Суспільство | Додав: KamPod (11.06.2016) | Автор: Єрмаков Сергій
Переглядів: 728 | Коментарі: 2 | Теги: перейменування, жуков, жукова, перейменування вулиць, Гордійчук | Рейтинг: 3.0/4
Всього коментарів: 2
0
1 leonsem777   (12.06.2016 15:48) [Материал]
Молодець, Сергій! Я рейтинг не з того боку натиснув ( давно цим займався! ). Вийшло 1 замість 5. Якщо можеш, поміняй, або видали мою помилку. =777=

0
2 RD   (15.06.2016 18:37) [Материал]
Звичайно деякі міські вулиці потрібно перейменовувати, але нові назви потрібно підбирати виважено без поспіху

Имя *:
Email:
Все смайлы
Код *:
Категорії розділу
Проекти активного дозвілля [196]
Туризм [142]
Знахідки О.Будзея [600]
Творчість [31]
Історія [36]
Персоналії [33]
Легенди [32]
Культура і Мистецтво [66]
Суспільство [102]
Релігія [11]
Спорт [49]
Природа і екологія [14]
Бібліотека [51]
Анонс [14]
Про свята, змагання, урочистості та інші події у місті
Цікаво знати [26]
Різне [10]
Пошук
Свіжина
Скажите пожайлуста а где хранится виньет


да... мне бы такая штуенция не помешала


Паради 1 травня - 

Користувач на фейсбуці KamKam поділився

Перезвоните пожалуйста по телефону 8 (49


Більше коментарів
Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2022Create a free website with uCoz