Вс, 19.05.2019, 12:28
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Спорт

Подолье (стаття з журналу МотоДрайв")

Поділля

В українському мотоболі, як і в інших видах спорту, скажімо, в хокеї, часто можна бачити, як внутрішня першість не задовольняє команду. Якщо з'являється фінансування, а у внутрішньому чемпіонаті стає нудно, то клуб заявляється в сусідній чемпіонат, наприклад, в білоруський чи російський. Потім фінансування урізається, і команді доводиться виступати тільки у внутрішній першості. Так було і з «Поділлям», яке кілька років тому перетворилося на «Механік», посідаючи призові місця в чемпіонаті Білорусії ...

Кам'янець-Подільський - місто в Хмельницькій області з неймовірно красивою історичною частиною, «старим містом». Після поїздок по індустріальним містам Донецької області, занурення в історію вийшло особливо цікавим і контрастним. Захід від Сходу України відрізняється разюче, на сході в вершину кута поставлена промисловість, на заході - туризм, там роздають агіт-листівки правлячої партії, тут - те ж саме, але вже націоналістичної. Модель сильно спрощена, але так все виглядає на перший погляд. А ось що загального, так це люди. Незважаючи на мову, статус людини і якісь інші відмінності, відчуття, що я спілкуюся з кимось з іншої країни, не виникало жодного разу. Та й бажання розповісти про свій улюбленому виді спорту було однаково сильно у всіх. Таким виявився і головний в нинішньому «Поділлі» Сергій Володимирович Шварчук. Завдяки йому команда не просто існує, а вже два сезони повноцінно виступає в чемпіонаті України після того, як раптом всі її матеріально-технічне забезпечення зникло в один момент. З «Поділлям» таке трапляється не вперше, але, оскільки ця подія відбулася зовсім недавно, від нього і будемо відштовхуватися, відокремлюючи даний клубу від його минулого. Взагалі-то я не великий любитель історії мотоболу, але у випадку з командою з Кам'янець-Подільського, без неї нікуди. Кубок «Дружби», завойований в Німеччині в 2000 році, виставлений в міському музеї разом з підвішеним під стелею старим «Ковровцем». Зате у клубу експонатів майже немає. Колишні власники клубу майже всі трофеї залишили собі. Чому так сталося, стане зрозуміло далі.

«Поділля» засновано в 1979 році, ще при ДТСААФ, і пройшло всі етапи на шляху до вищого дивізіону серед мотобольним клубів СРСР. Через 2 роки після заснування, «Поділля» стає кращою в УРСР, пробиваючись у всесоюзну першу лігу. І вже через рік виходить у вищу лігу, де кращим досягненням стало 5 місце. Ну, а за часів незалежності команда 6 разів ставала чемпіоном України і двічі вигравала Кубок. Весь цей час історія клубу нерозривно пов'язана з самим віковим з нині граючих мотоболістов - Володимиром Васильовичем Даниляк. З першого року заснування Даниляк стає головним бомбардиром, дивуючи своєю результативністю. Невисокого зросту, «малой» - як його називав засновник «Восходу», іншої української команди, або «Данила» - як його знають мотобольним вболівальники. Познайомившись з Володимиром, я почав розпитувати про спортивну кар'єру, і про історію клубу. Включив диктофон, але скоро зрозумів безперспективність цієї затії. Щоб відобразити на папері такий обсяг інформації, напевно, потрібно написати книгу. Але деякі моменти варто згадати. З 1994 по 2007 рік з перервою главою спортивно-технічного клубу «Поділля» був Кшемінскій Станіслав Сигизмундович, при якому траплялися сумнівні історії ... Одного разу в Полтавській області проводився турнір, в якому повинно було брати участь «Поділля». Команда сідає в автобус, відправляється в пункт призначення, але не доїжджає до місця, зупиняючись на кілька днів у дорозі в приглянувшомуся мальовничому куточку. Потім повертається назад, а президент купує який-небудь кубок і в газеті з'являється замітка: мовляв, наша команда завоювала трофей!

Цікавий випадок, що стався в 1998 році, коли (з 1996 по 2001 рік) команда під керівництвом чеченця Адама Яхієва називалася «Поділля-Адамс». Гравцям для самозабезпечення були дані від клубу точки на ринку. За день до гри, «Данила» вирушає до Києва. Назустріч їде автобус з «Нивою» із Вишняків. Суперники вражаються: завтра ж гра! «Ну і що, - відповідає Даниляк, - товар потрібно везти...». І приїжджає за годину до гри, забиваючи 2 голи в матчі. «Поділля» виграє 2: 1 і стає чемпіоном України!

А через 10 років у клуба з'явився президент, що поновив команду, який, як здавалося тоді, прийшов всерйоз і надовго. Була оновлена матеріально-технічна база, запрошені легіонери, команда взяла участь у чемпіонаті Білорусі, граючи на 2 фронти. За зарплату в тисячу гривень Даниляк віддає всі сили рідній команді. Але все це швидко закінчилося, коли міська влада відмовилася віддавати у власність власнику клубу стадіон. Принаймні, саме так мені пояснили причину припинення фінансування. І до кінця 2009 року все повернулося «на круги своя». Хоча ні, все стало ще гірше. Клуб просто перестав існувати, не залишилося нічого ... Колишній власник продав все мотоцикли, приміщення, в яких розташовувалась команда, стали як би нічиїми, гравців звільнили.

З цього моменту починається новий етап для команди, команди двох людей: Сергія Шварчука і Володимира Даниляка, що роблять все, щоб «Поділля» не зникло з мотобольним мапи України. Було засновано фізкультурно-спортивне товариство «Кам'янець», щоб отримати офіційний статус для команди. У колишнього власника міська рада викупив два мотоцикли: Mallon і Rotax. І нехай Rotax - техніка відверто застаріла, Mallon, на якому грає Даниляк, цілком пристойний мотобольним байк. Формально, ці мотоцикли належать місту і поза ігор повинні знаходитися на футбольному стадіоні, розташованому в парі сотень метрів від боксів. Але міська рада мотоболістам палки в колеса не вставляє, трохи допомагає з фінансуванням і, в принципі, згодна віддавати в оренду мотобольним стадіон за символічну суму 1 гривню в рік. Правда, для цього потрібно вирішити питання спільного співіснування зі станцією юних техніків та картингістів, катающимися по асфальтовому полю, але всі ці питання можна вирішити. Головне, що є бажання всім цим займатися.

У наступному році команда перестане залежати від найманого транспорту, так як Даниляк збирається купити власний мікроавтобус на 15 місць, на якому команда буде доставлятися на виїзні матчі. Та й взагалі, відсутність залежності від когось додає впевненості.

  Прибувши до Кам'янця-Подільського і поспілкувавшись з місцевими уболівальниками на мотобольні теми, вирушаємо на стадіон. Благо, йти недалеко. Автовокзал, ринок (як місце зустрічі), кіоски з пресою, в яких ми відразу викупили всі екземпляри «Мотодрайв», футбольний та мотобольний стадіони. Правда, кінцевий пункт призначення відразу можна не знайти, якщо хтось не підкаже. Половину колишнього центрального входу тепер займає заклад із красномовною назвою «playboy» ... Обходимо весь стадіон колом. Пірнаємо у вузький прохід серед недобудованих будівель і я зі Шварчуком опиняюся на невеликому затишному стадіоні, на якому нині уживаються картингісти і мотоболісти. У боксах «Поділля» спостерігаю цілий «зоопарк» мототехніки. Будучи в Кіровському і Єнакієве, особливо подивитися не було на що - в хорошому сенсі. Одні сучасні Gas-gas і все. Тут же просто очі розбігаються. Хоч бери, і влаштовуй музей мотобольним техніки! Mallon, різні «Ротакси» віком майже 30 років, один взагалі з двигуном на 175 см.куб. (може, й правда, в музей його?), Yamaha і Kawasaki. Yamaha призначається для продажу, «Кава» - в неробочому стані, але їх у команди дві. Друга, на якій грає колишній гравець «Восходу» Віталій П'янов, знаходиться на модернізації у Вознесенську, і про неї я далі розповім докладно. Дуже хотілося дізнатися про технічні характеристики мотоциклів, але гравці їх і самі не знають. Так, передавальні числа КПП залишилися загадкою. Даниляк ж просто сказав, що на його Mallon'e дуже довгі передачі. Першою вистачає до центру поля, далі друга, а на третю взагалі ніколи не перемикається. Хоча всього їх п'ять. Дізнався цікаву деталь: раму для Mallon допомагав сконструювати колишній механік «Поділля» Олександр Срєдін, який вже 10 років живе в Німеччині. У 2000 році він був учасником перемоги «Поділля» у кубку Дружби в Кірспі, де, схоже, його талант оцінили. Mallon Даниляка налаштований під його маленький зріст, переднє колесо - на 16 дюймів. А ось гальма на задньому колесі там, схоже, рідні, барабанні, які явно гірше дискових. Про старі «Ротакси» Даниляк навіть розповідати не став. Махнувши рукою, мовляв, це вже абсолютно не конкурентоспроможна техніка.

Повернувшись з Кам'янця, на наступний день після поїздки, я зустрічаюся з Віталієм П'яновим, що живе у Вознесенську, але під номером 7 виступає за «Поділля». Значно посиливши команду в цьому році, сам П'янов нарешті отримав ігрову практику після того, як виявився не потрібен в «Восході». На зиму Віталій забрав з метою модернізувати під себе один з мотоциклів «Поділля». Приходимо до гаража, біля якого мене чекає Kawasaki невідомої моделі, готовий позувати у всіх ракурсах. Все, що можна сказати, так це те, що це споконвічно був дорожній ендуро з двотактним двигуном об'ємом 250 см3 ... Зараз з первісної комплектації мало що залишилося. Все непотрібне для мотоболу прибрано, як от: фара, замість якої нині красується цифра 7, сигнал, і тому подібні надмірності. «Хоча сигнал, - сміється Віталій, - можна було б залишити, зрідка суперників на полі збивати з пантелику!». Обійняти і плакати! Скрізь видно шви від зварювання, тому що реконструкція йде повним ходом. Переднє колесо раніше було набагато ширше, тепер воно замінено на більш вузьке, власної зборки. Спиці не підходять більше ні до чого, гальмівний диск зроблений з кола «циркулярки». З нього були сточені всі зуби і просвердлені отвори для зменшення маси. Для поліпшення маневреності був укорочений маятник, тепер мотоцикл став сантиметрів на 5 коротше. Така ж доля спіткала і глушник. Цікавлюся, як було грати на більш довгому мотоциклі. «Як з причепом» - відповідає П'янов. Взагалі, з ним виявилося дуже цікаво спілкуватися: людина з гумором і багатим мотобольним досвідом. Було цікаво почути про травми і про захист для гравців під час гри. Виявилося, що вікові гравці «Поділля» не люблять черепахи, воліючи захист ніг, футболку, шолом і все. Так вільніше і прохолодніше. Розплачуватися за це доводиться травмами, хоча найбільше дістається ногам, яким ніякий захист не допомагає. Так, в одній грі у П'янова нога в колінному суглобі вивернулася у зворотний бік. А один раз, коли ще мотоболісти грали на старих мотоциклах, ногу затягнуло між заднім колесом і амортизатором. На Ковровцах, Восходах, Ротаксах існувала така ймовірність ... Коли черевик почало роздирати спицями, страху було багато, навіть зупинитися не відразу вдалося, але, на щастя, все обійшлося.

Ось, в принципі і все, що хотілося б розповісти про сучасне «Поділля». Команда має стадіон, на якому може із зручністю розташуватися 1809 глядачів, з хорошим асфальтом на полі, який за якістю візуально поступається лише свіжопостеленому в Єнакієвому. У наступному році у команди повинен з'явитися власний автобус, а керівники сповнені оптимізму, в один голос заявляючи, що не кинуть займатися улюбленою справою, незважаючи ні на які труднощі.


Текст: Сергій Івантішен
Фото: автора і Павла Лугового

Переклад на українську: Сергій Єрмаков

Інформація з журналу "МотоДрайв" №12 2011. 

Взято на сайті http://motodrive.com.ua 



Дивіться також:

Категорія: Спорт | Додав: KamPod (04.11.2012)
Переглядів: 611 | Коментарі: 3 | Теги: Поділля, мотобол, Даниляк, Шварчук | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 3
1 Роман Дубчук   (04.11.2012 11:27)
Цікава стаття. А щодо "Поділля", то створити команду, яка могла би хоч якось конкурувати з "Восходом", "Союзом" чи "Антрацитом" буде непросто, та й ще й стадіон потрібно трохи поправити

3 KamPod   (04.11.2012 13:30)
Так мені також сподобалась. Такі журнали розігрували в перерві віж таймі під час матчу "Поділля" - "Нива", про який написано ТУТ і знято ТУТ. Щоб його виграти потрібно було забити гол мотобольним м'ячем другому голкіперу команди "Поділля". Довго не міг ніхто забити, аж під кінець перерви забили, хоча можливо це воротарю моргнули що потрібно пропустити бо третій тайм починається. Також ці журнали тоді продавали наголошуючи що там про нашого Даниляка написано.

2 KamPod   (04.11.2012 13:30)
Доречі у статті є неточності. Найгрубіша на мій погляд це те що 1979 рік названо датою заснування "Поділля" - це 100% невірно бо гарантовано зафіксовано документально, що "Поділля" приймало участь у Всесоюзній спартакіаді присвяченій 100-річчю з дня народження Леніна в 1970році. А в 1979 році я так думаю в команду прийшов Володимир Даниляк і команда почала здобувати трофеї і просуватись у класі аж до Вищої ліги СРСР. Про початки я вже почав писати ТУТ

Имя *:
Email:
Все смайлы
Код *:
Категорії розділу
Проекти активного дозвілля [196]
Туризм [142]
Знахідки О.Будзея [600]
Творчість [31]
Історія [36]
Персоналії [33]
Легенди [32]
Культура і Мистецтво [66]
Суспільство [101]
Релігія [11]
Спорт [48]
Природа і екологія [14]
Бібліотека [51]
Анонс [14]
Про свята, змагання, урочистості та інші події у місті
Цікаво знати [26]
Різне [9]
Пошук
Свіжина

Користувач на фейсбуці KamKam поділився ...

Перезвоните пожалуйста по телефону 8 (49...

це все ......., але дуже смешно

Просто все гарно поєднано: головний корп...

З лицьового боку наша монета мабуть найк...

Колись чув таке, що єдиного центра Поділ...


Більше коментарів
Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2019Створити безкоштовний сайт на uCoz