Як родяться невчасні (недоношені) діти чи слабенькі, що умруть нехрещені, то вони робляться поторчатами. Ті, котрих похрестили, стають ангелами. Бог їм доручив по небі літати, засвічувати всі зірнички увечері, а вранці гасити. Поторчата ж бігають по землі, на людей нападають і біду чинять. Ними керує нечистий. Та не зразу умерлі дитячі душі стають поторчатами. Бони ще три тижні шукають хреста.

Душа перекидається в маленьку пташину, летить по полях, лісах, дорогах і, де здибає людину, то пищить жалібно: „Хресту, хресту!"

Тоді треба дуже скоренько зірвати дві травинки, чи гілочки, чи листочки перекласти їх хрестом і кинути в бік пташини. Примовити при цім:

„Як хлопець — то Іван, як дівка — то Марія".

Самому скоренько відвернутися. Пташина підхопить той хрестик і полетите на небо, аби показати Богові, що вже хрещена. Як цього не станеться, то воно, біднятко, стає потерчам і йде під волю русалок. Ті, як хочуть, так ними і правлять. Як де побачиш пташину, що люди воловим очком* називають, як заспіває вона: „Хресту!" - охрести її, бо то може бути душа дитини.

Русалки теж нечисті, але з своєї волі. Котра дівка втопилася, тієї душа зробилася русалкою. Не спочиває в небі, а товчеться десь у воді. Хватають людей, що вночі понад воду ходять, гутром затягають хрещену душу до води і починають лоскотати. Чоловік стає від того лоскоту без пам'яті і топиться.

Саме поторчат посилають русалки, щоб приваблювали людей до води. Найбільше злоби у цих нечистих до людей в день зелених свят. Тоді треба дуже берегтися річок і ставів. Але і проти цієї нечисті Бог людині оборону дав. Тільки візьми до рук зелену гілку або квітку, чи травинку — всі сили нечисті пропадають. Не бери лиш гілячки з садовини: ані грушки, ані яблуньки, ні сливки, ні вишні. Вони цього не бояться.

* Волове очко — корольок — найменша пташка нашого краю, вага до 10 грамів.