Пт, 29.03.2024, 08:06
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Історія

Фото 1919р. про авіацію в Кам'янці
У часи Кам'янця-столичного чи не усі владні структури тимчасово розміщувались в місті. Особливо у період кінця 1919р. коли місто над Смотричем стало останнім острівком Української Народної Республіки. Тут розміщувався і штаб Повітряного флоту УНР та авіазагони. Здійснювались вильоти "у справах державних і за кордон". Це був також час, коли Кам'янець був центром авіації України.

Одну з сторінок цієї історії розкривають нам дві фотографії опубліковані у часописі "Дороговказ", який виходив у Торонто, зусиллями діаспори.
Видання виходило раз в два місяці як "орган вояцької думки і чину". Дві фотографії були опубліковані у випуску 7(26) за липень-серпень 1965р. Фото були на обкладинці на останній сторінці часопису, а підписи під ними залишали багато запитань, щодо деталей їх змісту.
Обкладинка часопису "Дороговказ" з "кам'янецькими" фотографіями

Щоб дізнатись більше про фото редакція звернулась до Володимира Пилипця, який у 1919 р. служив перекладачем у складі 1-го Запорізького авіаційного загону, який у той час базувався в Кам'янці. Тож невдовзі було отримано коментарі з докладною розповіддю про роботу запорожців на першій українській міжнародній авіалінії, які були опубліковані у наступному числі "Дороговказа" (№8 (27) вересень-грудень 1965р.) під назвою "Із життя 1-го Запорізького Окремого Авіяційного Відділу". Який ми приведемо у редакції оригіналу:
 
Подана на обкладинці „Дороговказу" ч. 7 верхня світлина представляє літак конструкції німецької фірми „Цепелінверке стаакен", „Р. XIV“-1918. Крила подвійні. Біплян. Ширина крил — 42 метри. Довжина крила — 22 метри. Вага літака — 10.000 кілограмів. Можливий тягар до завантаження — 4200 кілограмів. Максимальна висота лету — 4350 метрів.

 
Залогу цього літака становили: командир-обсерватор, 2 пілоти, 1 радіотелеграфіст, 1 кулеметчик, 2 механіки. Літак мав п’ять моторів, кожний по 245 кінських сил. Швидкість лету літака виносила 120–135 кілометрів на годину.

Уряд УНР винаймав три таких літаки типу „Р. XIV“-1918 і три типу „Гота“ г. V. Ці останні мали по два мотори, по 260 кінських сил кожний. Ці всі літаки, разом із німецькою залогою та обслугою, служили для перевозу української дипломатичної пошти, для висилання українських послів та місій, для привозу друкованих у Німеччині українських паперових грошей і т. ін.

На кадовбі літака, який є представлений у „Дороговказі", видно знак німецької фірми „Д.Л.Р.“, а направо від нього український державний герб — тризуб, бо літак був на державній службі України. Літак мав у кадовбі десять великих бензинових збірників, з котрих кожний містив у собі 300 літрів бензини. Ці 300 літрів бензину при добрій погоді вистачали на десять годин лету. Із цим запасом бензини літак вилітав із „Фрідріхсгафен ам Бодензее", летів через Мадярщину, частину Румунії аж до Кам’янця-Подільського і тим же шляхом вертався до Німеччини.

Командиром літака, який подано у „Дороговказі", був капітан німецької авіяції Клікерман. Зв’язковим старшиною для німців був однорічник-підхорунжий Володимир Пилипець, який хоч тоді ще не мав старшинської ранги, але з наказу командира Запорізького Авіовідділу, сотника-пілота Євгена Жаховського* виконував ці обов’язки тому, що він плавко говорив по-німецькому.

* очевидно мається на увазі Олександр Жаховський.

Літак, який показано у „Дороговказі", стоїть не на власному аеродромі 1-го Запорізького Авіовідділу, що знаходився біля Єпархіяльного Свічкового Заводу**, а на великому пасовиську коло т. зв. „польських фільварків" у Кам’янці-Подільському. Воно було вище, ніж аеродром, мало значно твердіший грунт, який не подавався під тягарем велетня-літака, а тому було більш безпечне як до приземлення, так і для старту.
** Подільський єпархіальний свічковий завод, розташовувався в районі Підзамча. Підпорядковувався Управлінню по свічкових операціях Подільської єпархії. Займався виготовленням та реалізацією свічок в єпархії, фінансував будівництво та утримання духовних училищ православного відомства.

На поданій у „Дороговказі" світлині, у відчинених дверях кадовба, стоїть наш улюблений командир сотник-пілот Євген Жаховський. Над ним, опертий на борт, стоїть тодішній інспектор авіяції полковник-пілот Олександр Єгоров. Праворуч від нього — поручник І. Молоко, господар Авіовідділу та харчовий старшина. На землі, в останному ряді (зліва направо) четвертий — підхорунжий Володимир Пилипець, у тому часі радіозорець (обсерватор) Авіовідділу. На світлині зліва видно також автомобілеві лихтарі.

Це — автомобіль Головного Управління Повітрофльоту УНР. Цією машиною автор цих рядків разом із сотником Бойвенком, на наказ Начальника Української Авіяції полковника-пілота Віктора Павленка, у серпні 1919 року щодня їздили на товарову станцію у Кам’янці-Подільському контролювати інвентар Авіопарку, що знаходився там у товарових вагонах.
Час, у якому ця світлина була зроблена, — серпень 1919 року. Світлину правдоподібно зробив ад’ютант Авіовідділу сотник-зорець Микола Пономаренко
***.
*** є відомості, що насправді ім'я було Сергій

Друга світлина понад усяких сумнівів зроблена у городчику понад ставком Єпархіяльного Свічкового Заводу, що містився у віддалі 2-3 кілометрів від Камянця-Подільського, направо від дороги, що провадила до Шатави. Там був розквартирований персонал нашого Авіовідділу. На жаль, я не пригадую собі всіх прізвищ, представлених на світлині. Не пригадую собі і відвідин тих чи інших високих урядовців Уряду УНР. Не є виключене, що в часі доконання цієї знімки я із сотником Бойвенком були у нашому Авіопарку на товаровій станції.
В центрі цієї світлини, у темній уніформі і без шапки — командир Авіовідділу сотник Є. Жаховський. Біля нього, з витягнутою рукою, мабуть, сотник-зорець Олексіїв. За ним (видно лише голову в шапці), мабуть, шеф механиків підхорунжий Звягин. Направо (видно тільки голову з-над берега) — хорунжий пілот Арватов. Пан у чорний пелериці — це, мабуть, артист-маляр, добрий знайомий сотника Жаховського, що приходив до нас на аеродром малювати картини з наших літаків. Одного разу він поскаржився мені, що не має потрібних йому олійних фарб у тюбиках, а тому не може представити цілої краси наших літаків, про які він із захопленням казав: „…неначе пташка, що зривається до лету". На моє прохання командир згаданого тут літака-велетня, капітан Клікерман привіз йому з Берліна всі потрібні фарби. Радість була не до описання. Вималював дійсно дві чудові, високої артистичної вартости, картини наших літаків. Одну із них подарував Головному Отаманові Симонові Петлюрі…

Час, у якому була зроблена ця світлина, це, на мою думку, — осінь 1919 року, але ще до приходу поляків, бо в 1920 році німці вже не прилітали на літаках-велетнях до Камянця-Подільського.

Ось такі сторінки історії з життя нашої держави в місті над Смотричем стали відомі нам завдяки наполегливій праці канадської діаспори в часи, коли тоталітарний режим країни Рад знищував усі сліди національного піднесення того часу. А кам'янчани, можуть ще раз переконатись, що теперішній аеродром (див. "Аеропорт. З минулого в сучасність") то не початок історії кам'янецької авіації, а її продовження.

Випуски часопису "Дороговказ" за 1965р. можна скачати одним файлом ТУТ (5064кБ)


© Єрмаков Сергій


Дивіться також:

Категорія: Історія | Додав: KamPod (13.11.2016) | Автор: Єрмаков Сергій
Переглядів: 846 | Коментарі: 5 | Теги: Бойвенко, Жаховський, павленко, 1919, літаки, свічковий завод, столиця УНР, Пилипець, аеродром, аеропорт | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 4
0
1 RD   (14.11.2016 17:57) [Материал]
Біплан на 5 двигунів, та ще й таких розмірів мабуть таки справляв враження на мешканців міста, витрата пального - 300 л на 10 год польоту, теж здається непоганий показник. Хотів пошукати в мережі яка довжина злітно посадкової смуги потрібна для такого літака. але не знайшов. скоріш за все метрів 600-700. п'ять двигунів повинні розвивати непогану тягу.

0
2 KamPod   (14.11.2016 20:40) [Материал]
Прочитва, що Zeppelin-Staaken R.XIV "был самым крупным и тяжелым аэропланом эпохи Первой Мировой войны, настоящим шедевром тогдашнего авиастроения". Відповідно роблю висновок, що це був найбільший літак, який сідав у Кам'янці тоді. А як думаєш, чи можна стверджувати, що це був найбільший літак, який бачив Кам'янець взагалі, до теперішнього часу?

0
3 RD   (14.11.2016 21:48) [Материал]
Ще цікавим фактом є те що на Zeppelin-Staaken R.XIV вже в той час використовували алюмінієві деталі.  Ну якщо відштовхуватись від того що нам відомо з історії і від того що бачив на власні очі , то "німець" таки мабуть найбільший літак, що приземлявся у нас. Якщо порівнювати з Ли 2,  макс. злітна вага якого 10,5 т, то Ли 2  значно програє. Відповідно й Ан 2 теж програє .

0
4 KamPod   (14.11.2016 23:53) [Материал]
Навіть так shock Дідусь своїх синочків і внучат навіть по тязі взув  shock

Я писав про габарити літаків, от подивився  Zeppelin-Staaken R.XIV має розмах крил 42,2м і довжину 22,5м. Тоді як Ан-2 відповідно 18,2 і 12,4м,  Лі-2 - 28,8 і 19,7м. Якщо проілюструвати в маштабі то вийде таке

Имя *:
Email:
Код *:
Категорії розділу
Проекти активного дозвілля [196]
Туризм [142]
Знахідки О.Будзея [600]
Творчість [31]
Історія [36]
Персоналії [33]
Легенди [32]
Культура і Мистецтво [66]
Суспільство [103]
Релігія [11]
Спорт [51]
Природа і екологія [14]
Бібліотека [51]
Анонс [14]
Про свята, змагання, урочистості та інші події у місті
Цікаво знати [26]
Різне [10]
Пошук
Свіжина
Дуже цікаво розповідає про вулицю Зантус

Доброго дня,
хто може показати на

Скажите пожайлуста а где хранится виньет


да... мне бы такая штуенция не помешала


Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2024Створити безкоштовний сайт на uCoz