Аеровокзал в Кам'янці-Подільському
 

Свою історію аеродром розпочинає в 50-х роках минулого століття , завдяки чернівецькому авіазагонові, який вирішив розширити зону польотів. Так з’явився аеродром, і авіарейс Чернівці – Кам’янець-Подільський.  Основним типом літаків, що обслуговували населення і підприємства міста був Ан-2, біплан , який почали серійно випускати з 1949 року.  Літак на 12 пасажирських місць, або 1500 кг вантажу. Літали у нас і чеські «Морави» і навіть Лі-2 (радянська ліцензійна копія американського Дуглас), але це було недовго і їх місце зайняв Ан-2. Літак не був вимогливий до якості злітно-посадкової смуги, тай не потребував великої її довжини.

Диспетчерська будка

Будівля теперішнього аеровокзалу була збудована в 1967 році, цікавим є те, що вона по проекту така ж як і будівля міського автовокзалу, з деякими відмінностями правда. 

З часом географія польотів розширилась і літати можна було не тільки в Чернівці, але й в Хмельницький, Київ, Вінницю, Одесу, Львів, Кіровоград, і інші міста. Квиток до Чернівців коштував 2 рублі, а політ тривав 25 хв. До Києва можна було долетіти за 10 рублів, політ тривав близько 2 годин. Але рейси були не тільки пасажирські. Завдяки великій кількості підприємств до міста і з міста доставлялись вантажі по всьому колишньому Радянському Союзу. 

Аеровокзал з боку злітно-посадкової смуги
 

Виконувались з аеродрому і санітарні рейси, якими перевозили хворих. Прилітали також і вертольоти, з їх допомогою проводили огляд ліній електропередач, газопроводів і ін. Здійснювали посадку також і військові вертольоти.  Також інколи приземлялись літаки, що обробляли поля. Своїх літаків і пілотів місто не мало, усі вони були приписані до Чернівців чи Хмельницького.

Перед будівлею аеродрому був асфальтований перон з розміткою для літаків, а сама злітно-посадкова смуга була одна, грунтова приблизною довжиною 1 км. Вона не мала освітлення, тому злети і посадка літаків відбувалась в світлу пору доби. Взимку коли випадав сніг її очищали за допомогою відповідної техніки, а літаки «ставились» на лижі. Якщо на злітній смузі утворювались ями, чи нерівності, то їх підсипали, утрамбовували. Була на аеродромі і своя заправна станція (бочки з пальним). На аеродромі працювало близько 20 робітників: 6 радіотехніків, 3 авіатехніки, 2 прибиральниці, 6 вантажників, водій, директор. В будівлі аеропорту працювала метеостанція, на якій теж працювали люди. Зарплата булла в межах 80-120 рублів, як і у більшості працівників на той час. В 70-80 до аеродрому їздив маршрутний транспорт, згодом його відмінили.

Злітно-посадкова смуга. Вид з дороги

Весь авіарух контролювався диспетчером, який керував діями пілотів, для цього було відповідне обладнання, пеленгатори, локатори. Диспетчер перебував в диспетчерській будці під час робочого дня. На вечір залишався черговий радіотехнік для обслуговування радіостанції, яка забезпечувала політ  великих і малих літаків, що пролітали над містом. В найкращі часи здійснювалось до 60 польотів за день, тому робота диспетчерів була важливою і відповідальною. Взагалі над нашим містом проходять досить жваві і завантажені авіакоридори. Раніше в аеропорту була  приводна радіостанція. Приводна станція морзянкою пікала пару букв і всі пілоти повинні були «дійти» до нашої антени по маяку, а далі вже з цієї нашої точки хто куди хоче туди і відлітає: хто на Чернівці, хто на Львів, хто куди.  Але  потім це відмінили, розібрали цю привідну радіостанцію у зв’язку з тим, що змінились вимоги до літаків і до їхнього обладнання – поліграфії.  В наш час літаки літають за допомогою даних, які вони отримують з супутників.

Працювала  також і авіакаса . Причому купити квитки можна було не тільки на місцеві рейси, але й на любий рейс «Аерофлоту». Ще одна каса працювала у місті на перехресті сучасних вулиць  Д. Галицького і Огієнка.

Легендарний Ан-2 міг би і зараз здійснювати зльоти-посадки

І все було ніби й непогано, намічалось навіть будівництво нового аеропорту неподалік приміського села Колибаївка. Але не склалось, через  політичні і економічні причини в державі новий аеропорт збудувати не вдалось , а старий почав занепадати. Так як основним літаком, що використовувався в малій авіації був Ан-2, то з настанням ринкових відносин, використовувати його стало просто невигідно через велике споживання пального (140 кг/год) і інші необхідні для експлуатації витрати. Витрат потребувало також і приміщення і обладнання і аеропорт, і персонал. Так аеропорт і припинив свою діяльність. В 1995 році припинила діяльність диспетчерська служба і польоти практично припинились.  В період  96-98 років над містом ще можна було побачити екскурсійний Ан-2, але це носило епізодичний характер.

Приміщення почало розвалюватись, а прилегла територія і злітна смуга почала використовуватись для випасу тварин. Певний час в приміщенні аеропорту розміщувалась церква, потім приміщення стало притулком для місцевої молоді. Дуже позитивним моментом залишалось те, що незважаючи ні на що в приміщенні аеровокзалу працювала метеостанція. Саме завдяки небайдужості її працівників вдавалось хоч якось втримувати приміщення від повного занепаду і руйнації. Поле аеродрому якимось дивним чином не було розділене і роздане під приватну забудову, що теж позитивно вплинуло на подальшу долю летовища. Так авіажиття на летовищі завмерло, занурилось в сон, лише поодинокі авіааматори інколи порушували його звуком двигунів своїх авіамоделей.

Метеостанція, аеровокзал, майданчик метеоспостережень і "Нібулон"
 

Так тривало досить довго, але для будівлі знайшовся власник, спочатку один, потім інший. І з цього моменту почалась нова сторінка в історії аеропорту.  Метеостанція отримала нове приміщення поруч аеровокзалу (на метеостанції через певний проміжок часу збираються показники приладів і передаються до Києва). А в 2015 почалась реконструкція і самого вокзалу. Приміщення ожило і отримало нове життя. Також були прибудовані нові підсобні приміщення. Трохи дивним є високий і глухий бетонний паркан яким обгородили споруду, на мою думку огорожу можна було б зробити і серйознішою і не такою страшною, але «хазяїн – барін» йому видніше. В місті з’явились свої два літаки, чого не було досить давно. Хоч літаки і не великі, але для екскурсійних польотів над містом їх цілком вистачає.

 
Нове приміщення метеостанції
 

В 2016 році було проведено фестиваль малої авіації. Облаштовано дві грунтові злітно-посадкові смуги у формі букви Х. Приблизна їх довжина 500 м, чого цілком вистачить для літаків «малої» авіації.  Тож тепер над містом регулярно можна побачити невеликі літаки, як місцеві, так і ті, що прилітають до нас з інших міст. Часом можна побачити на аеропорту і невеликі вертольоти.  Регулярних пасажирських авіарейсів немає і мабуть не буде найближчим часом. І хоч роботи проведено багато, але проблеми в аеропорту залишились ті ж самі - це грунтова і коротка злітна смуга, відсутність освітлення ну і т.д. Але є основне тут злітають і приземляються літаки. Ще однієї особливістю чи навіть «фішкою» аеропорту є те, що практично на самій злітній смузі пасеться худоба: корови, кози, коні і навіть віслюки. Причому, якщо вірити словам власників, то тварини не заважають польотам. Скоріш за все такий стан речей і буде в найближчі роки, що теж є не самим гіршим варіантом.

Перетин двох злітно-посадкових смуг у формі букви Х

Але можна трохи помріяти і уявити, що ж можна було максимально отримати від аеропорту. То ж включаємо уяву. Якщо вірити супутниковим  знімкам місцевості, то максимально можлива довжина злітної смуги може бути близько 1300 метрів. То ж теоретично можна збудувати  бетонну злітну смугу довжиною 1300 метрів з освітленням і іншими необхідними інженерними комунікаціями, неподалік вокзалу можна збудувати  декілька вертольотних майданчиків теж з освітленням і відповідною розміткою. Потрібно також збудувати  заправну станцію, придбати  пожежну автоцистерну, на випадок непередбачуваних ситуацій, тягач для буксировки літаків. 

Сучасний вимір злітно-посадкової смуги (сині маркери) і перспектива її продовження (червоний). Google-maps  

При такому ході подій в місто зможуть літати, причому і вдень, і в темну пору доби,  пасажирські літаки місткістю від 15 до 50 пасажирів і навіть невеликі вантажні. Серед пасажирських це могли б бути Ан 28, Ан 38, Ан 140, Як 40. Серед вантажних  Ан 140(вантажний варіант), Ан 74. Пасажирські чи туристичні авіарейси могли б бути до Києва, Львова чи будь-якого іншого міста. Змогли б приземлятись і приватні літаки, невеликих і середніх розмірів, а також вертольоти усіх типів…

Цілком реальним є, навіть у нас час, використання літака - ветерана Ан-2. Ціна такого літака невелика і його цілком можна використовувати для організації нетривалих екскурсій над містом, чи, наприклад, для тренувань парашутистів.

  
Знаки початку і завершення злітно-посадкової смуги
 
Стан газону новішої злітно-посадкової смуги
 
Аеровокзал з боку "Нібулона"

Місцевий ослик
 
Якоря для літаків

Новий ангар для літаків

Відновлений аеровокзал за високим парканом