Сіцінський Ю.Й. Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст. (Історично-археологічні нариси). / Упорядник С.В. Трубчанінов; Передмова І.С. Винокур, С.В.Трубчанінов; Примітки І.В. Данілов, О.В. Карбовський, С.В.Трубчанінов. - Кам'янець-Подільський: Центр поділлєзнавства, 1994. - 96 с.

Іллюстрації позначені з зірочкою взяті не з цього видання, а з видання 1928р.

Стаття про Сатанів - с.43-51

____________________________

На найкрайнішому західньому кінці радянського Поділля вдовж лівого боку Збруча було колись кілька замків: у Чорнокозинцях, Збрижу, Гусятині, Сатанові. Між цими Збручанськими замками значніший був у містечку Сатанові, і від цього замку зосталося найбільше останків до наших часів. Цей замок як і Межибізький та Зіньківський замки належав в XVI—XVII ст. Сєнявським.

Сатанів, за 60 кілом. від Кам'янця, лежить на високому лівому березі Збруча. Внизу, недалеко річки, містяться хати міщан; вище розташувалось жидівське селище (це й єсть власне містечко), а ще вище розкинулися селянські садиби, закриті садками. Різні частини цього селища звуться по парафії: Юринці, Покрівка, Богослівка, Спасівка.

Знахідки в Сатанові неолітичного приладдя, печери в скелях, могили (кургани) по околицях цього містечка, великий земляний вал, що тягнеться від Сатанова на південний схід протягом 30 кілом. — все це свідчить за те, що Сатанів селище дуже старовинне. Саму назву містечка дехто пояснював так: коли римське військо Траяна здобувало Дакію та й ішло далі, на північ, то один з воєвод Тонілій дійшов з військом до того місця, де тепер Сатанів і запитав своїх легіонерів: Sat an non? тоб-то: доволі чи ще йти далі. Йому відповіли: Sat; від цього ніби-то і назвали Сатановим те селище, що повстало *).

 Вперше Сатанів з'являється в історичних документах за першого шляхетсько-польського наступу, на Поділля: 1404 р. король Ягайло дав Петрові Шафранцю Сатанів з околицями й Зіньків з деякими селами на таких умовах: власник сам або рівний йому заступник мa є жити в наданих місцевостях, повинен ставити, коли буде треба 6 сулиць і 12 стрільців (cum sex lanceis et duodecim balistrariis, а коли треба боронити край сам з усіма своїми людьми; піддані його мають виконувати всі служби і давати такі самі податки, як і за давніх володарів Поділля (Коріятовичів)**). Згодом ці маєтки викупив у Шафранця Витовт р. 1431 і надав Ягайло Петрові Одровонжеві на таких-же умовах, як і за попереднього надання ***). Це надання був ствердив король Владислав III в 1436 і 1440 pp . тіею-ж умовою — жити самому або через заступника в наданих маєтках і виступати збройно з 6 сулицями й 12 стрільцями (cum hastis et sagitariis ) ****).

Сатанівський маєток належав Одровонжам та їх нащадкам років 300. Останній з роду Одровонжів помер 1523 р. Єдина його дочка Софія вийшла заміж за Яна Криштофа Тарновського і вдруге за Яна Костку. Дочка її Катерина вийшла заміж за Адама Єронима Сенявського. Отже Сатанів перейшов до межибізьких панів, і належав їм до половини XVIII в.

 Місто Сатанів у XV—XVI ст. не могло добре розвинутися, бо цю місцевість часто спустошували татари, і власникам цього міста доводилося чимось приваблювати людність. Так р. 1523 власниця Сатанова Софія з Спрови Тарновська дала право Дмитрові, "війтові і осадці Сатанівському" осадити 10 кметів на Сатанівському ґрунті, коло ставка Войтовського за тією умовою, що коли вийде термін вільности тих кметів, то кметі належатимуть Дмитрові до його смерти *****).

Щоб забезпечити людність від татарських нападів, Одровонжі у Сатанові збудували замок, мабуть ще в XV ст.
_____________________
*) Але чи не під слова "Сатана" походить назва містечка. Недалеко від Сатанова в Галичині є місто, що має назву від нашого подібного слова (Чортків).

**) Арх. Ю.-З. Россіи, ч. VIII т. ІІ, ст. 327—8; Грушевський, Історія V, 80.

***) Арх. Ю.-З. Россіи, V ІІІ, ІІ, 329.

****) Id. 331. Грушевський, Матеріяли до історії суспільно-політичних і економічних відношень Зах. України, Львів 1906, ст. 36.

*****) Białkowski L., Podole w XVI wieku, Warszawa 1920, ст. 20. (Актова книга №3604, т. 235 — в Київ. Цент. Архіві).

 Та дарма що в С. й був замок місто часто терпіло від татар. Так р. 1528 С. спалили татари. Року 1530 це місто знов спустошено; і цього-ж року за податковими списками рахувався тільки 1 плуг (arartum — плуг — одиниця тогочасного оподаткування) *). Року 1532 король Жигимонт І дає пільги міщанам Сатанова й Рова (що згодом називавсь був Бар) — одзволює ці міста та околичні села на 8 років від "шоса”, "чопового” та инших податків. Турецькі та татарські наїзди спустошили ті осади, отож треба було піднести їх матеріяльний стан **).

 Певне ці пільги та те, що був у Сатанові замок, приваблювали людність до Сатанова: сюди тікали люди з инших місцевостей; так, року 1539 тут були втікачі з Городниці, Сковородинець і Перегінки; 1559 р. — з Лоївець ***).

 Року 1561 власники Сатанова Ян Кристоф Тарнавський та його дружина Софія дають пільги новим поселенцям Сатанова — звільняють їх від усяких податків і повинностей на 8 років, а так само встановлюють обов'язки міщан: платити що-року по 15 грошей чиншу, давати медову данину; ті міщани, що випасають свиней у панських лісах, повинні давати 20-ого кабана; всі повинні робити 5 день на рік (1 день оранки й сівби, 2 дні косовиці й збору сіна і 2 дні жнив); також давати підводи до Микулинець і Тинкова і відбувати "шарварки". Року 1566 король Жигимонт-Август підтвердив ті пільги й обов'язки сатанівських міщан ****).
_____________________
*) Dr. Antoni І., Zameczki Podolskie I, 16; III, 112. Źr ódła dziejowe XIX, 164.
**) Архивъ Ю.-З. Россіи, ч. VIII , т. І, ст. 63.
***) Białkowski, Podole w XVI wieku; Warsz. 1920 ст. 70.
****) Ib . ст. 108 і 205.

Відтоді сатанівська людність збільшується: р. 1565 ремісників було 15, а р. 1578 p. — до 50 (тут були шевці, кушнірі, ковалі, слюсарі, сідлярі, лучники, мечники, римарі, то-що); плугів тоді було 53. Року 1583 було ремісників 58 *).

Міщанство Сатанова в XVI—XVII ст., як і межибізьке, було досить розвинене і свідомо силкувалося поліпшити своє становище. З сатанівських міщан вийшов відомий бунтар проти польсько-шляхетського режиму кінця XVI в. Наливайко **). 1590 р. сатанівські міщани прохали Львівське братство дати їм "порядки братські" (певне дати "артикули", устав братства), бо вони ухвалили запровадити в себе братські порядки ***). Певне, в Сатанові за давніх часів була активною і церковна справа (а церковна справа тоді з'єднувалася з справою національно-суспільною): тут, у Сатанові проживав намісник Львівського православного епіскопа, т. зв. офіціял ****). Близько міста Сатанова містився під Збручем православний манастир, звідки, певне, вийшов відомий освітній діяч Арсеній Сатановський (на прізвище Корецький), що видав у Москві Словник, то-що. В одній з Сатанівськцх церков збереглася рукописна книга XVI ст, (Євангелія), що її передано р. 1888 до музею давнішої Київської дух. академії.
_____________________
*) Źródła dziejowe, XIX, Ст. 179, 237 й 242.
**) Грушевський, Історія VIІ, 217.
***) Ib . VI, 533.
****) Źródła dziejowe, XIX, 234, 238.

XVII століття для Сатанова, як і взагалі для Поділля, було дуже неспокійне, важке.

 Р. 1617 татари ограбували місто й околиці та забрали в полон багато людей і ті полонені здебільшого загинули від морозу. 1618 р. татари теж розграбували сатанівські околиці *). Подібні-ж руйнації траплялися згодом.

 Щоб поліпшити економічний стан міста по тих руйнаціях, власниця Сатанова Катерина Сенявська дала тому місту привилей на "Магдебурзьке право", на самоврядування, але зазначила, що за собою застерегає право призначати війта, а так само остаточно вирішувати ті справи, що будуть апелюватися до власника міста; також у тій грамоті власниця міста обов'язує міщан будувати і підтримувати міські фортечні спорудження **).

Коли Б. Хмельницький почав війну, то козаки захопили Сатанів за допомогою міщан. Згодом повстали в Галичини опришки і розграбували місто Сатанів.

Року 1651 козаки й татари зруйнували те місто, і міщани мусіли тікати за Дністер ***).
_____________________
*)  Piasecki, Kronika 258; Петрушевич, Сводная лѣтопись І, 427.
**) Baliński і Lipiński, Starożytna Polska, II, 962.
***) Michałowski , Księga pamiętnicza, 198; Акты Ю.-З. Россіи, ІІІ, 455; Памятники, І, ІІІ, 278. 

Року 1672 турки окупували Поділля і здобули й Сатанів. За рік поляки відбили в турків це місто, а тоді турки через три роки знов підгорнули місто під свою владу. Треба сказати, що, окупувавши Поділля, турки ввесь час боролися з поляками за Поділля. Навесні 1676 р. коли султан Мохаммед IV мстився за свого сина, що вбив його в Ладижині козацький полковник Мурашко, то спустошив Подільські міста, як за це говорилося вище, між иншими і Сатанів. Збереглася згадка, що сатанівці очайдушно відбивалися і в замку, і в церквах, і в синагозі. Турки-ж здобувши місто і замок нікого не помилували; загинуло близько 4.000 людей. Досі збереглася тогочасна пам'ятка — ікона Христа, в сатанівській Юріївській церкві. Як свідчить напис на тій іконі, турки її порубали.

Відтоді (1676 р.) Сатанів був у руках турків до 1699 p., коли Поділля знов повернуто до Польщі. Року 1702 в Сатанові і його околицях повстали селяни, що вбивали поляків і жидів та й грабували їхнє майно.

Року 1711 цар Петро, повертаючи з Прутського походу, був у Сатанові й гостював у Сатанівському замку у власника його, великого коронного гетьмана Адама Сенявського. Збереглася згадка про те, що цар жив у будиночку, який стояв коло замку. В тім будиночку на камені було вирито російського герба на пам'ять про перебування там царя.

У 20-х роках XVIII ст. власник Сатанова поновив замок і міські фортечні спорудження. Коло того часу місто стало збільшуватися і набирало значіння великого торговельного пункту. Власники міста хотіли організувати місцевих ремісників і видавали ремісницьким цехам привилеї. У своїх грамотах цехам вони пишуть: "дочекавшися бажаного спокою в країнах Подільських, де досі рука ворогів тяжко руйнувала все, проливала кров христіян і до щенту зруйнувала країну порушивши добрий лад, я, бажаючи, щоб піддані мої до давніх фортун дійшли і порядки в себе добрі завели, дозволяю на їх прохання об'єднуватись в товариства й громади та й приймати до них людей пристойних і добре в реместві освідчених і мати свій цех", і т. д. *).
_____________________
*) Е. Сѣцинскій, Матеріали для исторіи цеховъ въ Подоліи, Кам.-Под. 1904 р. ст. 97-100.

Тоді-ж почали оселятися в Сатанові купці грецькі, вірменські й жидівські. Жидівська місцева громада була дуже багата, її поважали всі кагали подільські. Коли в половині XVIII ст. з'явилася серед жидів на Поділля містична секта франкістів, то р. 1756 в Сатанові відбувся з'їзд рабинів та й ухвалив вимагати від членів новоявленої секти, щоб вони прилюдно зреклися своїх "помилок", і деякі члени секти скорилися тій вимозі.

________________________

Сатанівський замок містився на горі над річкою Збручом. За планом він п'ятикутний, не зовсім правильної форми: три боки завдовжки більше-менше по 105 метр., четвертий бік 85 м. і п'ятий південний 65 м. Вся площа замку займає приблизно 1½ гект. На всіх рогах п'ятикутника були башти, а межи баштами, як звичайно були мури.

Башти досі збереглися на тих рогах, що виходять над Збруч, а так само на суміжному розі східньому. Дві наріжні башти, що були в боку містечка, не збереглися, а тільки фундаменти їх трохи визирають із землі.

В'їзд до замку був у наріжній башті, що виходила на південь з боку містечка, але тієї башти тепер немає.

Мури, що з'єднували башти, були подвійні: окрім зовнішніх були внутрішні, що йшли рівнобіжно зовнішнім; внутрішні мури стояли на валу і через це були вищі від зовнішніх. Вали, де містилися внутрішні, відокремлювалися від зовнішніх ровом. Рови були також і зовні по-за мурами. Внутрішні мури не збереглися; тільки подекуди на валах видно сліди їх. З боку, що виходить над Збруч, мури були ординарці, не подвійні, бо тут стрімка гора, і підступ з того боку захищає сама природа.

Башти що стояли зовні на рогах замку були чотирибокі і далеко виходили за лінію мурів, і тільки одним своїм рогом увіходили в кут замку, ширина боків башт коло 8,5 метр. Башти триповерхові; долішній поверх значно ширший від инших двох поверхів. У долішньому поверсі де-не-де є амбразури, в середньому поверсі по 4 амбразури з кожного зовнішнього боку, а на третьому поверсі по 2 невеликі вікна з кожного боку.

Мури замку зовнішні не скрізь збереглися; по деяких місцях висота стін доходить до 10,5 метр.

У південно-східньому розі замку на лінії внутрішніх стін збереглася кругла башта; вікон у неї нема, а тільки маленькі амбразури. Певне і на инших рогах замку на лінії внутрішніх стін були такі самі башти.

Коло руїни замку з боку містечка збудовано р. 1895 цукроварню, а в самому замку міститься водогін, що тягне воду з Збруча й подає її наверх до фабрики.

Колись навкруги всього містечка Сатанова були мури, що охоплювали містечко й сходилися коло замку, впираючись у південний його бік. Тепер мурів цих нема, але коло замку сліди їх ще досить помітні. На південному кінці містечка недалеко від рч. Збруча була в'їзна міська брама в башті, що й досі збереглася. План цієї башти квадратовий, довжина боку 11 метр. У долішньому поверсі башти амбразури розміщені несиметрично. На другому поверсі — вікна з кам'яними арцабами, а фронтового боку три вікні, а з инших боків по двоє. На третьому поверсі —амбразури, по дві з кожного боку, a на самому вершку башти, де були зубці, а тепер ще зосталися кам'яні кронштейни, розміщені стрільниці по 6 з кожного боку. Коло башти з двох боків від в'їзду помітні сліди мурів що охоплювали місто. В'їзд з фронтового боку (від річки), оброблено тесаним камінням; над в'їздом вставлено кам'яну таблицю з написом, а над нею другу з виритим гербом власника містечка й арматурою. Напис над в'їздом (давнішим, тепер через башту не проїжджають, а обминають її) такий:

Оцей вихвальний напис у перекладі звучить так: Адам Микола з Гранова Сєнявський, власник Шклова і Міши, каштелян краківський, найвищий проводир державного війська, для громадської безпеки оцю твердиню відновив року Христового 1722, маючи намір мурами захищати батьківщину, що її стільки разів захищав грудьми. Отож віща думка фундатора подбала побудувати оцю браму, щоб Отаманській Порті загородити дорогу до Польщі, а щоб користуватися рівною силою проти нападів варварів, лютому татарові протиставив Сатанів, проти чого навіть і ворота адові не здолають, надто коли (цю твердиню), закрито перед ворогами; одному тільки Богові, Королеві й Батьківщині віддаватиме свої ключі. — Року Божого 1724.

У привилеї, що видала власниця Сатанова Катерина Сенявська р. 1641, зазначено, що міщани сатанівські повинні утримувати своїм коштом міські фортифікації. "Як це місто, — сказано в тім документі — міститься там, де ворог хреста святого робить часті напади, то всі повинні на всяк час, коли того потреба покаже, з свого осередку на сторожу висилати, а для цього двох сторожів давнім звичаєм мають держати: так само повинні дбати щоб вали коло міста були в найкращому стані, також мати зброю для оборони, себ-то гаківниці, шмигівниці, порох і олово й держати все те в доброму порядку і назавсіди. До того кожен міщанин повинен мати рушницю і два фунти пороху, а так само дві копи куль" *).

 У цехових сатанівських грамотах першої чверти XVIII ст. говориться, що коли нападають вороги, ті ремісники, котрі живуть на юрисдикції міській поданні ставитися до міської оборони, а ті котрі живуть на юрисдикції замковій—ставитися до замкової оборони **).

_____________________

*) Привилей 1641 р. був у копії в архіві Сатанівського манастиря.
**) Е. Сѣцинскій, Матеріали для исторіи цеховъ въ Подоліи. К.-П. 1904, ст. 98. 

До опису міських фортифікацій Сатанова треба додати що в містечку недалечко в'їзної міської брами стоїть мурована жидівська синагога, що виглядає як невеличкий замок. Вона має високі мури й міцне склепіння на вершку; дах на тому склепінню ховається за високі парапети (надмурки) з маленькими стрільницями. У стінах нижче од парапетів великі вікна з гостролукими верхами. З одного боку будинку прибудування для жіночого відділу. Завдовжки головний будинок синагоги 18 метр., завширшки — 16 м. Побудовано оцю синагогу 1532 р. (Орловський).

________________________

Недавно (1924 р.) місцева влада була вирішила знести Сатанівську фортецю, бо вона ніби загрожує людському життю, але Всеук. Центр. Викон. Комітет ту постанову скасував і наказав реставрувати ту фортецю, а для того заасигнував 5.000 карб. Реставрацію цю ще не зроблено.

________________________

Література про Сатанів та його замок.