Стаття про Рихту - с.66-68 ____________________________
7. ЗАМОК У РИХТІ.
Рихта — село над річкою Жванцем за 12 км. від Кам'янця на захід; до половини XVII ст. називалося воно Новосілкою. В другій половині XVI ст. цим селом володіли Лянцкоронські; р. 1596 Лизавета Лянцкоронська продала Новосілку Войціхові Гумецькому, стольникові Подільському, і це село стало родовим гніздом Гумецьких, що жили й розвивали свою діяльність на Поділлю мало не півтора століття. А як Новосілка через своє положення на високому березі річки була зручна для фортеці, то тут збудовано оборонний замок. Автор статті про Рихту в "Slowniky geograf." каже, що як реставровано якийсь будинок у Рихті, знайдено таблицю з написом де сказано, що замок у  32. План Рихтецького замку |
Рихті засновано р. 1507. Докладніших відомостей про ту таблицю не маємо. У другій половині XVII ст. онук першого власника Новосілки з роду Гумецьких теж на ім'я Войціх Гумецький перейменував Новосілку в Рихту чи Рихти, але як у Польщі були ще инші Рихти, то Гумецький назвав свое подільське село Рихтами Гумецькими. Цей Войціх Гумецький загинув, коли облягли Кам'янець турки р. 1672. Після турецької окупації Поділля в 1699 р. Рихту одержав син Войціха Гумецького Степан, воєвода Подільський (з 1706 р. по день своєї смерти 1735 р.). Хоч цей власник Рихти володів великими маєтками в Польщі, але він більш полюбляв свій родовий маєток на бурхливому польському пограниччю — Рихту і тут перебував увесь час, відновив тут замок, зміцнив мури й башти його. Року 1762 Рихтецький замок потерпів від турецького нападу. Напад цей зробила хотинська залога. Завідував замком тоді Осінський, що довірившись туркам, пустив їх до замку. А вони розграбували замок, а мешканців позабивали. Загинуло тоді 54 особи. Осінського разом з родиною забрали до Хотина, але потім випустили. На початку XIX ст. Рихта перейшла купівлею до Головинського а потім до його зятя Костянтина Подвисоцького. Близько того часу замкові будування знищено і на замковій площі будований панський палац. У період 1848 — 1868 pp. Рихтецький палац являв собою огнище літературного життя подільських поляків. Власники того палацу Головинський і Подвисоцький були великі аматори письменства, науки й мистецтва. В їх домі перебувало багато різних письменників і художників. Тут не раз гостювали польські письменники Крашевськнй, Міхал Грабовський, Олександер Верига-Даровський та ин. В Рихтецькому палаці були великі збірки картин, гравюр, рукописів, книг. Усе це, як помер Подвисоцький, розпорошилося*.  33. Загальний вигляд с.Рихти (кінець XIX ст.)
Замок у Рихті стояв на правому високому березі річки Жванця; площею своєю був невеликий, що можна гадати з решток його, які і тепер ще видно. Займав він довгастий прямокутник; довші боки були по 64 м. завдовжки, а вужчі — 57 м. На всіх чотирьох рогах збереглися досі давні невисокі башти. Ті башти в плані виступають на рогах наче прямокутні будинки, а зсередини прямий ріг ніби зрізаний і стінки йдуть ламаною лінією, вигнутою в середину будинку. Навкруги чотирикутної площі замку йшли мури, що потроху збереглися досі. В'їзд був по середині південного боку, з боку села. На протилежному від в'їзду боці замкової площі був великий двохповерховий палац, руїни якого ще тепер стоять. Цей колишній панський дім побудовано, як вже було завважено, на початку XIX ст. Цей будинок, коли він був ще не зруйнований, разом з давнішим замковим подвір'ям покупило земство за кілька років перед останньою світовою війною, і тут містилася лікарня. За війни будинок цей знищено.
У двох колишніх замкових наріжних баштах живуть тепер незаможні селяни.
___________
Література про Рихту та Рихтецький замок.
Dr. Antoni I. (I. Ролле), Opowiadania, historyczne, serya VII, Lwów 1891, стаття: Spuscizna po Humieckich.
Е. Cѣцинскiй, Историческія свѣдѣнія о приходахъ и церквахъ Каменецкаго уѣзда. Кам.-Под. 1895, ст. 311 — 314.
Труды Подольскаго Епархіальнаго Историко-статистическаго Комитета, вы п. IХ, Кам.-Под., 1901 р., ст. 456.
Słownik geograficzny, t. X , Warsz. 1889, ст. 74—75.
_______________________
* Року 1872 в Кракові надруковано брошуру Владислава Гурського під назвою: О zbiorach pozostałych po ś. p . Konst. Podwysockim.
Дивіться також: | 
