Вийшовши на край Китайгорода, спускаємось стрімкою стежкою.
І ось перша знахідка – адоніс. Нажаль про нього вже пише Червона книга України.
Недарма його на Україні називають горицвітом!
Біля підніжжя схилу бачимо місток. Зачекайте, Пламеницькій дзвонити не треба, спорудили його не римляни. Це та сама рокада, що вела до Дністра. Міст у чудовому стані, не
дивлячись на солідний вік і повну відсутність уваги з боку дорожників.
Збудований на совість, можуть же, коли захочуть!
Водичка в потічку прозора і прохолодна, а береги поросли барвінком.
Підіймаємось нагору. Ми хлопці ліниві, тому, минаючи серпантини, навпростець штурмуємо крутий схил.
Це реально круто! Настільки круто, що звиклі до пересування рівниною,
напіватрофовані за зиму м’язи міських жителів дають про себе знати.
Переводимо подих і зліва на схилі бачимо ліс, отже ми вже біля «Чаплі». На горизонті видніються Врублівці.
Щоб потрапити у намічену точку беремо лівіше. Тут підійматися легше і навіть є де перепочити.
Дозволяємо собі посидіти кілька хвилин і ковтнути водички, припасеної в Китайгороді. Навколо нас пурхають подалірії, метелики схожі на махаона. Здається вони забули про те, що їх занесли до Червоної книги, і це нас радує.
Останній ривок і ми нагорі, біля офіційного кордону заказника.
Офіційна інформація:
Ботанічний заказник загальнодержавного значення "Чапля". Схил р. Тарнава на південь с. Демшин Кам'янець-Подільського р-ну. Залiснена ділянка, на якій зростають: гніздівка звичайна, коручка пурпурова, булатка великоквіткова, а також сон великий - усі ці види занесені до Червоної Книги України. Заповіданий постановою Ради Міністрів УРСР №53 від 13.02.1989 р.
Цiннiсть: Сон великий, ковила волосиста i найкрасивiша, коручка пурпурова, гнiздiвка, булатка великоквiткова Загальна площа ботанічного заказника загальнодержавного значення "Чапля" 177.0 га.
Географiчне розташування: схил рiки Тернава, с. Демшин, Кам.-Подiльський р-н Користувач сільська Рада с. Калачківці.
Знаки у кожному примітному місці попереджують що можна, а чого не варто робити, але поруч із заказником розорана земля. Цікаво, як себе буде почувати в таких умовах ковила? Адже ховатися в лісах вона не звикла!
А в лісі прохолодно і тихо, і повітря просякнуте ароматом конвалії.
Прямуємо на гребінь і за пагорбом бачимо Дністровське плесо.
Земля під ногами старанно перекопана: дикі кабани шукали щось смачненьке. Оцінивши якість оранки приходимо до висновку, що вітчизняна аграрна наука серйозно недопрацьовує, адже видресирувавши стадо «смугастиків» можна суттєво зекономити на витратах пального!
І знову зустріч з Червоною книгою – сон великий.
Нажаль ми трішки спізнились, бо з квітучої галявини залишилась лише одна квітка.
Нарешті ми досягли того, чого прагнули: перед нами чудова панорама, яку «прикрашає» елітна забігайлівка. Дуже хотілось підфотошопити знімок і прибрати цю болячку з тіла лісу, але «з пісні слово не викинеш»…
Зліва, за останнім вигином Тернавки, тече повноводний Дністер. Далі будемо просуватися за його течією.
Помахавши рукою Врублівцям, вирушаємо в дорогу.
Десь на наступному повороті ріки повинен бути Демшин.
Невдовзі на горизонті з'являються перші хатинки і колодязі(!) з холодною водою, живемо!
Доречі, за кількістю колодязів на душу населення це село, напевне, тримає пальму першості по всій Україні, тому туристу від спраги тут померти не вдасться.
Виходимо на край села, щоб помилуватися пейзажами, що відкриваються з високого скелястого берега.
Вдалині, за Тернавкою, видно частину нашого торішнього маршруту на Козячу церкву, а зліва за Дністром, зеленіє Буковина. Доречі, якщо ви пливете Дністром, запаси води можна поповнити у струмку, що збігає зі скелі нижче впадіння Тернавки. Вода там пречудова, та ще й за легендою джерело, як і «Жолоби» у Врублівцях, освятив сам Андрій Первозванний.
На фото це місце знайти неважко: характерні ознаки - затока і зелень, що спускається до підніжжя скель. Коні, радіючи свіжій траві, майже не звертають на нас уваги.
Проходимо на край села (дивно, як це нам вдалось після протирічивих порад місцевих мешканців!) і, форсувавши ярок, виходимо на фінішну криву. Оминувши молодий сад і глибокий яр влаштовуємо перекус і беремо курс на Субіч.
Додає бадьорості терпкий сосновий аромат
Десь позаду лишився Демшин, а попереду височенна скеля, наш орієнтир.
Я вже просто горю бажанням десь помандрувати, а тут ще таке інтригуюче . Але якось все в мене не виходить, от, наприклад, і завтра зранку не виходить ...
Тоді вирішено. Будьте готові на 12.30 (для підстраховки) на автовокзалі. На зв'язок на сайті я вже не вийду. Далі зв'язок по телефону. Новвм і ребіт - вам передзвоню, хто ще бажає - ххххххххх (Сергій)
0
. Але якось все в мене не виходить, от, наприклад, і завтра зранку не виходить 
... 
