Китайгород Кам’янець-Подільського району Хмельницької області — село з не однією історичною заковикою. Як і Кам’янець-Подільський, Китайгород має ту особливість, що навколо нього вирують пристрасті щодо дати заснування. Звісно, вони не такі бурхливі, як у міста над Смотричем, але і для містечка на Тернаві версій висловлено чимало. Почнемо з офіційної, зафіксованої 1901 року в «Парафіях і церквах Подільської єпархії», виданих під редакцією Юхима Сіцінського, де зазначено, що «
містечко засновано близько 1607 року Андрієм Потоцьким. Син його, Станіслав Потоцький, збудував тут замок, оточив його стіною та валом. Цей замок, розташований на високій горі, оточений із двох боків глибокими ярами, був значним укріпленням». Отже, Китайгороду вже понад чотири століття.
Ян Потоцький у книзі про Поділля, виданій 1805 року в Петербурзі французькою мовою, зауважив, що Китайгород стоїть на тому місці, де грецький географ II століття Клавдій Птолемей вказав місто Метоніум. Це версія з тієї ж «пламеницької» серії, коли Кам’янець ототожнюють із Клепідавою.
Іван Стрілецький
|
Не одне десятиліття досліджує рідне село Іван Стрілецький, який народився 20 січня 1949 року. в Китайгороді. У виданій 2009 року російською мовою книзі «Велика княгиня Русі — українка Олена Глинська» Іван Васильович повертає читача «
у 1526 рік, коли Китайгородська княжна Олена Глинська стала великою княгинею Московської Русі». В іншій книзі — «Таїна віків — столиця Великого Аттили Кита Гора», виданій 2010 року трьома мовами — українською, російською й англійською, Іван Стрілецький, пишучи про Олену Глинську, матір царя Івана Грозного, зазначив: «
Будучи регентшею малолітнього царя, свого та Василя III сина Івана, вона у свої двадцять з гаком не лише успішно керувала великою Руссю, а й побудувала головну фортецю в Москві, котру назвала на честь своєї батьківщини — Китай-городом».
Пам’ятник знак 300-річчю з дня страти стрільців, встановлений 1998 року
Пам’ятний знак 300-річчю з дня страти стрільців, встановлений 1998 року |
І це ще не все. Стілецький у другій з названих книг пише про «
столицю найбільшої й наймогутнішої імперії нашого народу й одного з найвидатніших полководців світу, вождів нашого народу Аттили — Кита Гору» і вказує, що «
розміщалася фортеця Аттили на самій маківці пагорба, в обрисах якого легко впізнати Кита, що вперся головою у гору. Місце це добре відоме геологам усього світу. Воно відоме в науці як Китайгородське відслонення, відкладення порід силурійського періоду, котрому вчені визначили вік 428 мільйонів років». І далі: «
В період створення міст Кита Гору було перейменовано в Китайгород».
Як відомо, вождь гунів і союзних їм германських і сарматських племен Аттіла (так його прізвище подає «Енциклопедія історії України») помер 453 року. Нагадаємо також, що в Кам’янці-Подільському добре відомі Гунські криниці на Новому плані.
Звісно, наївно напряму пов’язувати Китайгород із Китаєм, але 10 серпня 1997 року делегацію з китайської провінції Хебей спеціально возили в Китайгород, навіть таблички з назвою села китайською мовою встановили.
Із цивілізаційних моментів: церква в містечку відома з 1703 року, новий кам’яний храм на честь Собору Пресвятої Богородиці освячено 11 листопада 1876 року, 1885 року відкрито церковнопарафіяльну школу, 1 січня 1911 року — поштове відділення.
У радянський час Китайгород був у фаворі недовго: від 7 березня 1923 року до 3 лютого 1931 року, коли село мало статус районного центру.
В «Історії міст і сіл Української РСР», на відміну від Жванця, Нігина, Оринина й Старої Ушиці, ґрунтовної статті про Китайгород немає, а з коротенької довідки на 23 рядки дізнаємося, що в селі виявлено залишки поселень трипільської культури та давньоруських часів.