У 2015 році виповнюється рівно 35 років з дня проведення перших (і останніх) на теренах такої країни як Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), в склад якої входила і Українська РСР, олімпійських ігор сучасності. Було це у 1980році в Москві, але факел з олімпійським вогнем проходив різними містами країни. 8 червня 1980року завітав він і до Кам'янця-Подільського, вулицями якого проходила факелоносна хода. Зараз у місті є чимало свідчень тих часів, Збереглось і чимало свідчень очевидців. Спогади одного з учасників тієї ходи, які записав Андрій Сафронов (www.dovidka.org) публікуємо і на нашому сайті.
Сергій Єрмаков
Вогонь олімпіади об'єднує світ!
1980. Олімпійський вогонь із Греції з рук в руки естафетою прямував до Москви, де 19-го липня мало відбутися грандіозне відкриття Олімпійських ігор. Кам'янець-Подільський був одним з міст-«щасливчиків» СРСР, вулицями яких подорожував символ миру в столицю двадцять другого Олімпіади. Три десятиліття пройшло з того сонячного дня 8-го липня, коли мешканці міста, утворивши живий ланцюг, зустрічали Олімпіаду-80
«День оголосили вихідним - людей було дуже багато. Це було визначна подія для всіх - справжнє свято», - зізнається Володимир Пташник, один з учасників естафети Олімпійського вогню Каменецький вулицями.
- Потрапити в число 16-ти обраних було задачею непростою. Нас відбирала з 60-ти претендентів спеціальна комісія. Потрібно було не тільки мати атлетичну спортивну фігуру, а й пробігти кілометровий етап (норматив часу 3 хвилини 40 секунд) красиво й натхненно. Незвичайним було те, що доводилося бігти з піднятою вгору рукою, тримаючи факел (на тренуваннях його заміняла звичайна труба. І коли рука опускалася нижче, робили зауваження: «волосся горить»), - згадує Володимир.
Кам'янець-Подільський
Кам'янець зустрів Олімпійський вогонь на мосту «Лань, що біжить». Перший етап міської естафети довірили студенту факультету фізичного виховання педінституту, кандидату в майстри спорту з легкої атлетики Олександру Колеснікову. Кожного факелоносца в межах міста супроводжував ескорт з 22-х спортсменів. Проспект міста зустрів вогонь миру оплесками і посмішками кам'янчан.
Оновленим проспектом олімпійський вогонь попрямував до площі Леніна, де в його честь влаштували святковий мітинг.
Під фанфари малу чашу олімпійського вогню запалив майстер спорту СРСР, студент педінституту Станіслав Ілика.
Дворазовий Олімпійський чемпіон з боксу, заслужений майстер спорту Борис Лагутін від імені оргкомітету «Олімпіада-80» привітав жителів міста з цією радісною подією. Право запалити факел від чаші і продовжити естафету надали студенту сільськогосподарського інституту Валерію Руснаку. Тисячі людей заповнили також околиці міста Кам'янця-Подільського по всьому шляху проходження естафети Олімпійського вогню.
«Я думав, що на етапі біля селища цемзаводу, який мені дістався, буде мало людей, - згадує Володимир Пташник, - але людей було море (тільки з Гуменець приїхало 15 автобусів). Після етапу люди підходили, обіймали, поздоровляли, фотографувалися зі мною. Настрій у всіх був чудовий, люди ніби відчували, що стали свідками події, яка трапляється раз у житті».
Москва
«Мені, єдиному з усіх, хто брав участь в естафеті вогню, пощастило бути в Москві на Олімпіаді. Московські школярі та студенти завершили навчання на місяць раніше. Потрапити до столиці можна було тільки в складі спеціальних груп, які прибувають на Олімпіаду з усіх куточків країни. Я провів там два незабутніх тижні і встиг відвідати багато спортивних змагань. У день вдавалося побувати на 3-4 аренах. Бачив боротьбу Санеєва в секторі для потрійного стрибка, золотий фініш італійського бігуна на 200 м. П'єтро Мінеллі, милувався чемпіонським бігом Мерлін Отті, стрибками Сарі Сімеоне. Побував на фіналах боксерських поєдинків і, звичайно ж, на футболі (шкода, що наша команда, програвши німцям, не потрапила у фінал). Взяв участь у масовому забігу на 1980 м - так звана Олімпійська миля. Фінішував другим, але всі репортери після забігу оточили саме мене. Напевно, тому, що біг в тій же формі з символікою олімпіади, в якій брав участь в естафеті вогню, і мене прийняли за якогось відомого радянського спортсмена. Розписувався на плакатах між вухами олімпійського ведмедика - символу Московської Олімпіади. Події тих днів були чи не найяскравішою подією в моєму житті і залишаться в пам'яті назавжди, - поділився спогадами Володимир Пташник.
----
Андрій Сафронов
Фото надав Володимир Пташник
Джерело: http://www.dovidka.org/news/7205/
Переклад: Сергій Єрмаков
Дивіться також: | 
0
