День Перемоги, 9 травня в умовах воєнних дій на сході України проти Росії сприймається суспільством неоднозначно. Воно, суспільство уже давно висловило своє "фе" комуністичним символам і навіть центральні телеканали уже транслюють нагадувалку не 1941-45, а 1939-45, тобто змістивши акцент у бік Другої світової війни, а не війни за "нєоб'ятне Отєчєство", яке зараз так дорого нам "аукається". Проте змінили вивіску, але пам'ять не відмінили і це на мою думку головне. Ветерани війни, які воювали за цю землю, безумовно заслужили, хоча б один день у році, коли б ми, їх нащадки, могли згадати про їхні звитяги заради майбутнього. І ми пам'ятаємо, ми шануємо.

Тож 9 травня наше місто святкувало День Перемоги. Установи міста з самого ранку організовували покладання квітів до пам'ятних місць загиблих, а потім усі прямували у парк Танкістів, де міська влада організувала урочистості біля могили невідомого солдата.

Покладання квітів працівниками ПДАТУ біля меморіальної дошки випускникам сільськогосподарського інституту, що загинули на війні в 1941-45рр

Загальноміські урочистості було заплановано на 10.00 тож на цей час у парк почали сходитись ветерани і їх вдячні нащадки. Особливу атмосферу створювали підготовлена міським(?) архівом експозиція архівних матеріалів і результатів пошукових робіт шкіл міста та влаштована центральною бібліотекою фотовиставка відомого у місті фотографа Петра Ігнатьєва, та стенди "Війни немає забуття" (фото повоєнного міста) та "Життя триває". 

  
Працівники архіва біля своїх експозицій (зліва) та Петро Ігнатьєв на виставці своїх робіт (справа)

Важко зараз оцінювати скільки ветеранів тієї давньої війни, 70-ліття перемоги якої святкувалось цьогодня. Зрозуміло ж що не усі змогли прийти на урочистості, але ті хто прийшов були у центрі уваги, адже це їх свято. Постаріли вже і ветерани Афганістана, для яких це свято теж своє

 
Головна трибуна для ветеранів перед "танком" і стрій ветеранів Афгана (?)

З вітальним словом до ветеранів звернувся міський голова Михайло Сімашкевич і представник народного депутата В.Мельниченка Дмитро Васильянов і перед ветеранами виступили кілька співочих і танцювальних колективів, а від ветеранів слово до нащадків сказав учасник бойових дій М.Кошелєв, який розповів про своє воєнне минуле, про те, як ледве не втратив руку, але старша за віком медсестра переконала його зберегти руку і йти заліковувати її в тил, З особливим поетичним стилем він звернувся до нащадків і зачитав власні поезії

Що впало в вічі, так це те, що усе на дійстві носило патріотичний характер, але патріотичність була суто українського спрямування. Не знайшлось на заході місце для червоного прапора під яким воювали ветерани, лунали гасла "Слава Україні", не прозвучало жодної фронтової і навіть "День Победы" не довелось почути. Хор ветеранів теж заспівав пісню українською мовою. Про радянське минуле пов'язане з цією датою нагадувала хіба що радянська символіка на п'єдесталі танка і маки - маки що стали символом цього дня у цьому році і були і на одязі і в декораціях. 

Крім маків, червоноти ще додав чоловічина який на початку святкування вибіг в червоній сорочці в центр подій і жбурнув під вічний вогонь якусь папку лайливо вигукнувши щось. А потім, коли тікала хвилина мовчання він щось вигукував збоку. Промайнула навіть думка що в папці може бути вибухівка, але її досить швидко прибрали і видно було що з неї вилітали якісь папери, А після свята, коло місця де вона лежала було знайдено трьох чи чотирьохполосну планочку від орденів. Можливо це був якийсь протест... В будь-якому разі думаю ніхто не зрозумів що хотів донести людям цей чоловік.

Хоч і не багато було ветеранів ВВвійни, проте цих 90-літніх свідків тих важких часів можна було побачити на святкуванні 70-річчя перемоги у війні, де вони приймали участь. Не буду говорити за всіх, але я зловив себе на думці, що ми маємо їх знати поіменно, а я знаю бодай 2-3-х. Нащастя у цей день ми зустрілись з активістом нашого сайту В'ячеславом Семеновичем, який і познайомив мене з деякими ветеранами і розповів про деяких з них.

В'ячеслав зустрів свого викладача з індустріального технікуму. Учасник бойових дій 90-річний Парамей Михайло Фомич	Справа мій колишній сусід, який у роки війни служив на залізниці, знаю його як дядя Льова. (фото І.Шевчук)
Учасник бойових дій 93-річний Юрій Сергійович Соловйов. Після виходу на пенсію викладав військову підготовку школярів в 5-й школі, де вчився В'ячеслав,	Посередині 90-річний полковник Василь Єгорович Андреєв. Був командиром батальйону КП вищого військово-інженерного командного училища ім.маршала Харченка.
90-річний полковник Олександр Костянтинович Носов, який з дня відкриття військового училища працював викладачем. Часто приймає участь у зустрічах з дітьми.

• Театралізоване дійство на 9 травня (2013)
• Свято Перемоги з ветеранами ІІ світової і згадками про АТО
• З двох Перемог вижила одна
• Кам’янецький календар на 9 травня