В електронній єврейській енциклопедії знаходимо статтю "Дорфман Міхаель":

ДО́РФМАН Міхаель (Михл; 1911, Кам'янець-Подільський, Подільська губернія, - 2006, Єрусалим), рабин, релігійний діяч.
Сім років провів у радянських виправно-трудових таборах. З кінця 1930-х рр. по 1970р. жив в селищі Малаховка під Москвою. У післявоєнний період став центральною фігурою брацлавського хасидизму в Радянському Союзі. Організовував щорічні нелегальні молитовні зібрання в Рош ха-Шана (єврейський Новий Рік - прим.С.Є.) в місті Умань на могилі рабі Нахмана з Брацлава, підтримував контакти з брацлавськими хасидами в США і в Ізраїлі.
З 1970 р в Ізраїлі. Очолював Всесвітню раду брацлавських хасидів  (ВРБХ), Центральну ієшиву (в єврейській історії - назва інституту, що є вищим релігійним навчальним закладом, призначеним для вивчення Усного Закону, головним чином Талмуда - прим.) брацлавських хасидів в Єрусалимі.
З 1988 р організовував регулярне масове паломництво хасидів усього світу в місто Умань.

Цікаво, що пошук за іменем і прізвищем "Міхаель Дорфман" приводить до зовсім іншого Дорфмана - письменника, який аж ніяк не може бути шуканим, адже народився у 1954році в Львові і в 1963 році ще був замолодим для того, щоб "під загрозою арешту" привезти до Умані першого паломника. Наш же Дорфман, насправді, більше відомий під іменем Міхл, хоча враховуючи, що в івриті не вживаються голосні букви, то гадаю що їхнє "מיכל" може тлумачитись однаково як Міхаель, так і Міхл, і навіть Мішель - як це перекладає Гугл-транслейтер. Це уточнення дозволяє дізнатись ще деякі факти з біографії цього уродженця Кам'янця-Подільського.

Народився Михайло Давидович Дорфман (Yechiel Michel Dorfman) у 1913 році. Брацлавським хасидом став у ранньому підлітковому віці. В 15 років переїхав до Умані, де одружився на Рифці (Rivkah), дочці рабина Авраама Штейнхарца (Sternhartz) і внучці самого рабина Нотона, який, нагадаємо, був найближчим учнем цадика Нахмана, який зберіг більшу частину відомої його творчої спадщини у своїх записах. Згодом Міхл Дорфман сам став провідною фігурою брацлавського хасидизму, але на відміну від згаданого Авраама Штейнхарца, який вчасно зумів втекти з СРСР в 1936 році (в 1940 році він оселився в Єрусалимі, де зібрав невелику групу хасидів, які визнали його старійшиною), на його долю випало багато випробувань тоталітарного режиму. 

Під час сталінських чисток України в кінці 1930 - х, Дорфман втік до Ленінграду, де він пережив Другу світову війну.
В цей же час, під час війни, в результаті жорстокої боротьби з фашистами за управління Уманню, було зруйновано стародавнє кладовище, на якому був похований рабі Нахман. Пізніше територію кладовища було віддано під житлову забудову. Могилу рабі Нахмана з часом заново віднайшли і вона опинилась у дворі приватного будинку. Для іноземних хасидів усі сподівання на збереження їхньої святині покладались лише на таких людей, яким був Міхл Дорфман, що завжди намагався приїздити до цього місця.

Після війни він був заарештований НКВД і на два роки був поміщений до Луб'янської в'язниці в Москві. Після цього він пережив заслання в Сибір, де пробув ще чотири з половиною роки. 

Московський період

Після смерті Сталіна в 1953 році, він отримав відстрочку виконання вироку і дозвіл на поселення в Москві (2). 

Рабином з Полтави Дорфмана була сертифіковано шхитарем ("ритуальним забійником", який мав право забивати тварин, яких приносять у жертву іудеї - прим.) (2). Під час перебування в Росії, займався і альтернативними роботами, що допомагали підтримувати свою сім'ю, зокрема він спробував такі професії як кравець, швець, і палітурник.

Після Другої світової війни бреславські хасиди, що залишались в Росії, переїхали далеко від урядового центру в Москві, в такі регіони, як Ташкент, де релігійна практика була хоча й заборонена, але цікавість влади до вивчення їх діяльності була менш інтенсивною. Протягом року ці розкидані хасиди практично не підтримували контактів один з одним. Однак Дорфман продовжував підтримувати листування з хасидами по всьому СРСР, спонукаючи їх приїжджати до Умані. Після довгої перерви він зумів організувати традиційні кіббуци паломництва на могилу цадика в Умані на єврейський новий рік Рош Га-Шана. Напередодні цього свята Хасиди з усього Союзу завжди шукали можливість зв'язатись з Дорфманом в Москві, який розповідав усі деталі майбутнього свята паломництва до Умані. 

Дорфман служив в якості одного з лідерів молитви в таємних службах на Рош Га-Шана, які проходили щороку в будинку біля могили рабі Нахмана. На відміну від сотень хасидів, які брали участь в паломництві Рош ха-Шана протягом 19 і в початку 20 століття, на щорічне паломницво в пост-сталінському Союзі наважувались лише невелика кількість людей, яких мало бути достатьньо для мин'ян (в іудаїзмі, кворум із десяти дорослих чоловіків, необхідний для громадського богослужіння і для ряду релігійних церемоній). Це було небезпечною справою, адже часто міліція влаштовувала рейди зібрань, з метою взнати імена учасників руху, погрожуючи позбавленням волі.

У середині 1960-х років, Дорфман почав супроводжуючи американських громадян в Умань, щоб показати їм могили рабі Нахмана. Згадаємо початок нашої публікації, про те, що у 1963 році саме рабин Міхл Дорфман під загрозою арешту привіз до Умані першого паломника. Відомо навіть його ім'я - це був хасид з Брукліна Гедалій Флір,  якому Дорфман перед самим від'їздом нишком передав таємничий рукопис Нахмана, для того, щоб той перевіз його в Єрусалим. Цим рукописом виявився т.з. "Сувій таємниць", в якому начебто закодовано пророцтво цадика Нахмана, яке він надиктував своєму учневі Натану. Цей твір було розшифровано і оприлюднено у 2006році і він услід за "Євангелієм від Іуди" сколихнув релігійне товариство (детальніше про "Сувій таємниць" і його історію можна прочитати тут, або тут).

Сприяючи іноземним туристам, Дорфман ризикував накликати на себе велику небезпеку. Влада видавала туристичні візи лише в великі міста, такі як Київ чи Одеса, але ніяк не в Умань (так переклав з англомовної Вікіпедії - прим. С.Є.); таким чином, Дорфман міг бути звинувачений у пособництві незаконного туризму. Однак, завдяки його зусиллям кілька сотень американських і ізраїльських громадян змогли відвідати Умань. 

Імміграція до Ізраїлю

Після 38 років постійних петицій владі через офіційні і приватні канали, Дорфман і його дружина, нарешті отримали виїзні візи в 1972 році і іммігрували в Ізраїль. Там його учителем став ще один видатний рабин бреславського хасидизму Леві Ісхак Бендер, який в той час був лідером і "духовним наставником" бреславських хасидів.

Проте навіть після імміграці Дорфман продовжував підтримувати зв'язок з брацлавськими хасидами в Радянському Союзі, а також з домовласниками на могилі рабі Нахмана і всіляко сприяв збереженню хасидських цінностей тут. Знаковий епізод розповідає Вікіпедія на івриті: У 1979 році рабі Міхл дізнався, що жінка, яка живе "на могилі" рабі Нахмана, боїться урядового плану з будівництва житла висотних будівель на території стародавнього кладовища. Щоб скасувати указ Рабин Міхл поїхав в Сполучені Штати і почав налагоджувати зв'язок з урядом США, а особливо з Джиммі Картером. Після лобіювання інтересів бреславських хасидів на такому рівні і могила цвинтар залишилися недоторканими.

В знак визнання його самопожертви в ім'я бреславських хасидів в СРСР протягом багатьох десятиліть, Дорфман був призначений почесним Рош Єшивою (настоятель, декан - прим. С.Є.) єшиви (Талмудичної академії - прим.С.Є.) бреславсьиких хасидів в Меа Шеарім (один з найстаріших районів нового міста Єрусалиму - прим).

Помер Міхл Дорфман 30 липня 2006. Як зазначено в єврейських джерелах "у віці 93 років". Похований на кладовищі на Масличній горі в Єрусалимі.

• Умань - заповіт цадика Нахмана (хасиди в Україні)
• Закинуті і забуті свідки людських життів (єврейське кладовище на Підзазмчі)
• Будзей О. Єврей, що вивчав євреїв