Ср, 19.06.2024, 08:47
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Персоналії

Киргизов Степан Григорович
Он и в бронзе живой,
Сильный, грозный, бессмертный.
Он Отчизне родной
Отдал жизнь беззаветно.
Он не дрогнул в бою,
Он был тверже металла.
И примером тому
Сама жизнь его стала.
 

  У житті цієї людини багато героїчного. Але сам він був занадто простим, земним, щоб здаватися людиною з легенди.  

Степан Григорович Киргизов (1903-1944) народився в селищі  (зараз смт) Усть-Карський Сретенського району, Читинської області в Росії, в сім'ї робітника. Закінчив початкову школу. Під час Громадянської війни вступив у партизанський загін Східно-Забайкальського фронту, яким командував П.М. Журавльов. У цей час йому ще не було й 15 років. Чотири роки боровся Степан Киргизов проти семенівців, і закінчив громадянську війну командиром сотні. 

Покликання до мундиру

Великий вплив на С.Г. Киргизова справила служба в лавах Червоної Армії в середині 20-х років. Він навчився грамоті, досконало опанував військовою майстерністю. Після Громадянської війни Степан Григорович одружився на сироті і незабаром пішов у армію. З початку 30-х років, після демобілізації, значний період його життя пов'язаний з роботою в рядах Усть-Карської міліції (Усть-Карський район тоді був самостійною адміністративною одиницею), де він від рядового міліціонера виріс до командира відділення. У цей період він був обраний секретарем партійного осередку при районному управлінні міліції. Пізніше - головою Усть-Карського селищної ради, трудився на керівній посаді в золотопродснабі, на водному транспорті.

Киргизов був активістом. Жодні прикметні збори не обходилося без його участі. Не відмовчувався він і на сходках, таврував своїм громовим голосом куркулів, розкуркулював їх. Перший раз куля з куркульського обріза залетіла в хату і поранила його в плече. Другий раз його намагалися вбити, коли він жив зі своєю родиною в Куларках. Увечері, коли він прийшов з партійних зборів і вся родина сіла вечеряти, пролунав постріл, і куля вдарилася в грубку, трохи обпаливши волосся Киргизова. Недруги продовжували йому мстити, низько, підло. Був отруєний брат Степана, Федір. Коли він пішов на війну, вороги підпалили його будинок. Дітей врятували, але згоріло майже все майно та цінні документи. 

Шлях до Героя СРСР

На фронт Степан Григорович пішов з липня 1941 року, тобто в перші дні війни. Закінчив фронтові курси молодших лейтенантів. Командував кулеметною ротою 383 стрілецького полку 121 Рильської стрілецької дивізії 30 стрілецького корпусу, що входив в 60 армію. Про бойові будні відважного воїна відомо небагато. Збереглося лише кілька листів, написаних в короткі затишшя між боями на зворотному боці плакатів. З листа сестрі видно, як він любить своїх дітей: "Прошу тебя, сестренка, не давай в обиду моих малышей. А то, знаешь, матери нет, может, обижать кто хочет".

Важкими були солдатські дороги Степана Киргизова. Довелося воювати на Західному, Воронезькому, Центральному фронтах.  Радянські війська продовжували наступати, передові частини відійшли до Десни. І тут наш герой зумів себе особливо проявити. Командир кулементної роти старший лейтенант Киргизов в ніч на 26.09.1943р з ротою в числі перших подолав Дніпро у с. Глібовка (Вишгородський район Київської обл.) і вогнем підтримав переправу підрозділів полку, знищивши значну кількість живої сили і вогневих засобів супротивника.

 

Подвиг С.Киргизова під час форсування річок Десна і Дніпро у нагородному листі на присвоєння звання Героя Радянського Союзу:

"Товарищ Киргизов во время форсирования реки Десна прикрывал своей ротой переправу пехотных подразделений через реку. Несмотря на ураганный огонь артиллерии противника и яростные атаки его авиации, рота, руководимая стойким, мужественным командиром Киргизовым, с честью выполнила возложенную задачу, уничтожив при этом до 80 немецких солдат и офицеров и две пулеметные точки с расчетами. Переправа велась непрерывно и быстро.

При форсировании реки Днепр товарищ Киргизов проявил исключительную находчивость и мужество, переправил на правый берег Днепра свою роту, расставил пулеметы по флангам и повел губительный огонь по противнику, защищающему правый берег. Благодаря его самоотверженности переправа переходных подразделений и артиллерии была обеспечена. В этом непрерывном бою рота товарища Киргизова уничтожила 70 немецких автоматчиков, находящихся в заслоне западного берега Днепра, подавила огонь четырех пулеметных точек противника. Сам товарищ Киргизов находился в опасных местах, воодушевляя расчет на подвиги. Лично товарищ Киргизов из станкового пулемета уничтожил два наблюдательных пункта, 5 повозок с боеприпасами".

Сам герой при цьому був поранений і майже місяць пролежав у госпіталі, де доля подарувала йому зустріч з донькою Ганною - радисткою авіачастини. Це була їхня остання зустріч. Незабаром Аня потрапила в полон. В Одесі німці вирішили її повісити, але буквально з петлі вийняв її відчайдушний чорноморський партизан Олексій Бондаренко - майбутній чоловік Ані. Дочка Киргизова дійшла до Берліна. Ось тільки батькові не вдалося дожити до Перемоги ... 

Вищу військову відзнаку - звання Героя СРСР було присвоєно Указом від 17 жовтня 1943 року.  

С.Г.Киргизов нагороджений також орденами Леніна (1943) і Червоної Зірки (1943).  

Під Кам'янцем

Під час боїв за визволення Кам'янця 121-а стрілецька дивізія де воював С.Киргизов разом з 127-им танковим полком і частиною сил 63-ої Челябінської бригади зайняли оборону на західних околицях Довжка.

Оточивши Кам'янець-Подільський, німецькі сили розпочали наступ опівдні 28 березня одночасно з заходу, півночі і сходу. Великі сили (близько 40 важких і середніх танків, два батальйони піхоти) ворог кинув з боку Рихти і Оринина. З боку радянських військ в бій вступили лише вісім танків 63-ої Челябінської бригади. Трьом ворожим танкам вдалось прорватись до центру Довжка, де розташувались командні пункти наших частин, що захищали західний сектор. Один танк вдерся в розташування командного пункту кулеметної роти 383-го стрілецього полку 121-ої дивізії. У двобої з "тигром" командир роти, Герой Радянського Союзу С.Киргизов загинув. 

А от як розповідають екскурсійні путівники радянських часів "під час боїв за місто біля села Довжок, батальйон Киргизова першим прийняв на себе атаки німецьких танків. "Не пройти тиграм!" - сказали гвардійці і ні один танк не прорвався до міста. Дорогою ціною заплатили гвардійці за цей відрізок дороги - геройськи загинув їх славний командир".

Пам'ять про героя

Степан Григорович Киргизов загинув смертю хоробрих 28 березня 1944 біля села Довжок, Хмельницької області на Україні. Його поховали там, де він боровся до кінця. На місці загибелі встановлено скромний солдатський обеліск. у Довжоцької середній школі з 1895 року розпочалась робота по створенню музею присвяченому нашому герою-визволителю, Герою Радянського Союзу, який  було відкрито 24 березня 1988 року. Там же встановлений величезний бюст, біля якого несли вахту кращі учні. Одна з вулиць села насіт ім'я С.Г. Киргизова. У центрі села розташований меморіал, куди перенесена могила Киргизова. 

 І на батьківщині героя, в селищі Усть-Карський, одна з вулиць носить його ім'я. Крім того в його рідному краї у 1984році управління внутрішніх справ Читинської області запровадило перехідний приз ім. Киргизова кращому дільничому інспектору міліції, який щорічно розігрується  до нашого часу (див. напр. 2011)

______________________________

Підготував Сергій Єрмаков

В основу покладено матеріали науково-дослідної роботи учениці 11 класу Усть-Карської середньої школи Єліної Олени (див.наприклад ТУТ), та матеріали енциклопедій

 

Спогади про С.Г. Киргизова.
 

Лист доньки С.Г. Киргизова, Ганни Киргизової:

"Дорогие ребята! Я очень рада, что моего отца Киргизова С.Г. помнят на нашей родине в п. Усть-Карск. Я уехала из Усть-Кары в Читу перед началом войны. Из Читы я добровольно ушла на фронт, участвовала в боях на Южном фронте, имею правительственные награды. Имею ранения, у меня нет правой руки. После войны я приехала в Одессу, где у меня жили двое приемных детей погибшего мужа, полковника авиации Горбунка С.С. Я работала в штабе Военно-морского флота секретарем. Сейчас нахожусь на пенсии. У меня трое внучат, мне 62 года. Дорогие ребята из Усть-Кары! Мне уже никогда не придется приехать на родину, но я всегда помню дом на Поселье, где мы жили. Этот дом стоял в переулке при подъеме на кладбище, с нами рядом жили соседи Александров Константин, Переломов Петр, Рублев Иван, Корешковы и Ивакины. Если кто из них есть в живых, то они меня знают, наверное, помнят. В Забайкалье у меня живут сестры, брат и племянники, один из них, Григорий, проживающий в Чите, работает на железной дороге. В 1981 году он приезжал ко мне в Одессу."
 

З спогадів В.О. Александрової:
"Мне довелось работать (правда, не много, с 1935 по 1936 год) с Киргизовым С.Г. Он был председателем Усть-Карского поселкового Совета, а я секретарем. Поселковый Совет был на Целике. Надо сказать, человеком он был добрым, вежливым, обходительным, справедливым, но требовательным. Сам строго соблюдал дисциплину и такого же требовал от своих подчинённых, очень ответственно относился к своим обязанностям. Никогда не подпишет ни одну бумагу, не поставит печать, прежде чем не ознакомится с документом. Хочется еще отметить, что и семьянином он был хорошим, любил жену, детей".
 
Лист внука С.Г. Киргизова, Володі Киргизова, в редакцію газети "Забайкальский рабочий" від 26 жовтня 1965 року:
"Дорогая редакция! Недавно в газете от 20 октября вы опубликовали статью "Солдаты не уходят в запас" о герое Степане Григорьевиче Киргизове. Я очень был обрадован, прочитав эту статью. Я - внук Степана Григорьевича. Живу в Кавказком детском доме, учусь в восьмом классе. Мать моя умерла. Сначала жил у тети Дины, которая, как вы сообщили, работает продавцом в Дарасуне. Мне рассказывали, какой смелый был мой дедушка. Я вправе гордиться своим дедушкой. 

С приветом, Володя Киргизов".

З листа Г.О. Ямпольского, капітана теплохода "Шилка" з Сретенська:
"Я был знаком с ним начиная с 1938 года - с того дня, как я приехал в Сретенск из Благовещенска и стал работать на судах сретенской пристани (сначала помощником капитана, а потом капитаном). Степан Григорьевич в то время был заместителем начальника лесозаготовительной конторы Верхне-Амурского речного пароходства. Контора находилась в селе Верхние Куларки, Усть-Карского района Читинской области. Расскажу один эпизод из жизни героя. Мне пришлось везти на пароходе "Шилка" в 1941 году 135 мобилизованых красных партизан из Усть-Карска в Сретенск, откуда они отправлялись на фронт. На борту старенькой "Шилки" возник стихийный митинг. Здесь старые партизаны постановили всех их считать одним отрядом разведчиков. Киргизова избрали командиром этого отряда, решили просить командование Красной Армии утвердить этот отряд и послать его на самый ответственный участок фронта. Не знаю, был ли протокол подписан. Знаю только, что вернулось их немного". 
 
Л.Ф. Желізняк, вчитель Довжоцької середньої школи
Вставай, страна огромная,
Вставай на смертный бой.
За Днепр, Должок, за Каменец,
Читинский край родной.

Он встал на защиту Отчизны,
Врага он косил наповал.
В бою, честно скажем, он трижды
Гераклом и Муромцем стал.

И гады, страшась его силы,
Ползли, отгрызаясь, назад.
Коварством врага и бессильем
Убит был герой наш - солдат.

Он Должок защищал, он в боях отстоял
Край Подольский - красу Украины.
Мир чтоб вечностью стал, чтобы войн не знал,
Он фашизм превратил в прах, в руины.
  


© Єрмаков Сергій


Дивіться також:

Категорія: Персоналії | Додав: KamPod (01.04.2013) | Автор: Єрмаков Сергій
Переглядів: 1390 | Коментарі: 7 | Теги: герой СРСР, Герой СССР, киргизов, Кіргізов | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 7
1 KamPod   (01.04.2013 20:43) [Материал]
За додатковою інформацією потрібно напевно йти в Довжоцьку школу, а якщо в кого будуть ще фотки з обеліском чи бюстом, чи ще з чимось пов'язаним з цією людиною пишіть.

2 novvm   (03.04.2013 22:14) [Материал]
Йо и багато таких історій є. Скільки таких героїв війна забрала? Не даремно
[c][/c]ГЕРОЯМ - СЛАВА!!!

3 KamPod   (05.04.2013 11:30) [Материал]
Згадався коментар Кобзаря ТУТ, про поле в честь героя. От би позбирати матеріал про це

4 Dimboy   (12.04.2013 01:02) [Материал]
Упс пардон не бачив! ****ВІТАЮ - Ключове слово "сайт", наступна підказка - "14-а праворуч знизу"****

5 KamPod   (12.04.2013 13:32) [Материал]
Схоже не ти один не бачив. Напевно статті такого плану на сайті не затребувані :(

6 lapa   (12.04.2013 17:23) [Материал]
Я бачила читала, просто добавити нема чого ^_^
Колись комусь щось обовязково знадобиться...

7 KamPod   (12.04.2013 18:06) [Материал]
Я знаю що ти читала, бо хто як не ти. Просто було враження що герой залишився ніким непоміченим :)

Имя *:
Email:
Код *:
Категорії розділу
Проекти активного дозвілля [196]
Туризм [142]
Знахідки О.Будзея [600]
Творчість [31]
Історія [36]
Персоналії [33]
Легенди [32]
Культура і Мистецтво [66]
Суспільство [103]
Релігія [11]
Спорт [51]
Природа і екологія [14]
Бібліотека [51]
Анонс [14]
Про свята, змагання, урочистості та інші події у місті
Цікаво знати [26]
Різне [10]
Пошук
Свіжина
Дуже цікаво розповідає про вулицю Зантус

Доброго дня,
хто може показати на

Скажите пожайлуста а где хранится виньет


да... мне бы такая штуенция не помешала


Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2024Створити безкоштовний сайт на uCoz