Так вже сталось, що мені вдалось познайомитись з молодими людьми - Андрієм та Юлею які малювали графіті на Гала-готелі. Спочатку я просто фотографувала процес роботи, потім почала задавати питання, через пару днів Юля радо мене зустрічала. Довелось розвідати, що фарбою повністю забезпечують організатори Республіки. Також оплачували пів ціни проживання, а жили вони на Зарванській За роботу плати не було. Зі слів Юлі, їм пощастило більше за інших райтерів, так як в них була змога користуватись гостинністю власників готельного комплексу у вигляді гарячих обідів. Андрій тим часом взагалі не реагував на те, що відбувалось навколо. Типовий інтроверт. (Зі слів Дімбоя мовчазність характерна для художників) Він методично розфарбовував стіну. Інколи відходив і довго роздивлявся графіті здалеку. Обоє молодих людей архітектори і проживають у Мінську. Перші дні малювань стояла дужа тепла погода й малював переважно Андрій (KD) а Юля споглядала і інколи допомагала. Але згодом почав піджимати час і вона нарівні з автором твору малювала, пальці зводило від постійногого тиску на балончик, але ....працювала не покладаючи рук. Нажаль, потім через сніг в Карпатах у нас різко похолодало. А ці люди приїхали, чомусь, в шортиках без теплих речей. Після довгих вмовлянь Юля погодилась взяти чорний, не дуже симпатичний, медичний бушлат. Який їм все таки став в нагоді і переставши соромитись мусіли одягати по черзі, на другий день ще хтось приніс жіночий спорт костюм, тож трішки зігріли гостей.
Як раз в цей період після моєї розповіді про це графіті туди заїхав Дімбой з гостинцем у вигляді торби яблук. Райтери грілись в сторожці й запросили нас до себе. Завдяки Діминій цікавості вдалось взнати, як вони потрапили в Кам'янець на фестиваль. Андрій (KD) брав участь в конкурсі, який проводив Ляпіс Трубецкой. Призом було - багато фарби. Але на думку Юлі без накруток не обійшлось і переміг хтось інший. Але там KD запримітив - Андрій Зоін і запросив на Республіку. На питання чи знають білоруську мову, Юля відповіла - ні, вона виявилась українкою, яка ще в дитинстві переїхала в Білорусію. Але й білоруси розмовляють в більшості на російській. Особисто мене такий факт засмутив. Не памятаю про що ще розмовляли, можливо Діма пригадає. Мені стало цікаво, які ще є графіті на рахунку мовчазного-Андрія і мені залишили такі адреси сайтів:
http://outlinespace.livejournal.com/ - тут багато його графіті є цікаві варіанти. http://www.behance.net/ - нік - KD, але мені не вдалось його тут знайти.
Задоволена знайомством, залишилось спостерігати за плодом їхньої праці й згадувати... От фото з Вконтакті, щоб було образне уявлення, про кого тут розповідається.....(хто бере інтервю я не знаю)
Дуже цікава тема зачеплена і сам я дещо чув про цих митців, тому дуже доречно. Написано доречі досить своєрідно, таке враження що сидимо з автором за чашкою кави і я чую її голос. Навіть запитання хочеться задатию . Гарно, живо
Цікаві факти з інших сайтів: - Загальна площа розписаних фасадів вже досягла 2500 кв. м. - Щодо грошового еквіваленту, то для розпису, наприклад, фасаду 9-ти поверхівки необхідно немало-небагато - 20 тис. грн.
а він мабуть не так мовчазний як прагнув довершити роботу і хтів не відволікатись, на собі знаю як це.... а можливо дійсно трішки закритий у собі, а Юля то взагалі на когось мені дуже схожу змахує ніби десь я її вже бачив....???
а на розмову його можна й потягнути а ще трішки за футбол він пожвавився коли я сказав що їхнє БАТЕ перемогло, воно і на цьому тижні перемогло тай ще кого самих баварців!!!!
як я їх бачив у фортеці вони там у сторонці стояли не далеко від сцени, спокійно споглядали із відчуттям зробленої роботи я їх впізнав тай привітався стояли без особливих емоцій просто змінили середовище можливо багато сил вклали у малюнок, але нам було приємно зустрітись невеличке пожвавлення було з обох сторін, вони були стомлені але задоволені я побажав гарно добратися і щасливої дороги....
а ще коли ми сиділи у каптьорі вони грілися а мені було жарко))) примчався до них і накопичив теплоту то Юля запитала про сюжет зміст як я бачу задум - ну і я давай сірі- то хмарочосики тобто мегаполіс що так розрісся що тисне на природу що вона дівчина сумує і намагається вберегти те що так проростає що принесе користь якщо йому дати волю!!!! і це ще більше стимулювали очистити місто від бруду і я їм дуже подякував за повчальний малюнок і Сергій його також гарно розкрив!!!! а ще знаю одну цікавинку!!!!
отож цікавинка бо хтось соромиться тим поділитись, а частинка сайту є захована у тому малюнку, адже саме за ради Лєни її наполегливості цікавості вдалося і нам всім вийти на графіті тай самих авторів, отож авторка цієї статті також доклала свій доробок у малюнок, і на собі відчула як це бути райтером, тримати цей балончик і випускати фарбу плавними рухами кисті руки виводити на стіні чудові візерунки під своєрідний шум що нагадує ПППШШШШШШ!!!!!! а я був щасливий від того що на власні очі це спостерігав!!!!!! і собі в уяві також разом з ними малював...!!!!!
Дякую, дуже цікаво! Добре, що є на світі небайдужі люди! Воістину, "ART is WAR, ART is OUR WEAPON". А ось тут компактно розміщені ролики про процес створення таких графіті: http://www.youtube.com/user/KDspaceKD?feature=watch Майстерність вражає! І картинки заставляють задуматись...
За роботу плати не було. Зі слів Юлі, їм пощастило більше за інших райтерів, так як в них була змога користуватись гостинністю власників готельного комплексу у вигляді гарячих обідів. 
0
