Було це більше двохсот років тому. В ті часи в цих краях діяли гайдамаки. Нефедівський поміщик надзвичайно жорстко поводився із своїми селянами. Молоді хлопці, небажаючи коритися йому, переховувалися в печерах. Темнота печер покривала їх вдень, а вночі вони виходили на шлях помсти. За такі їх дії, пан грозився жорстко розправився з втікачами.

В Нефедівцях проживала дівчина ймення Аничка. Вона була дуже вродливою і недарма, що місцевий поміщик кинув око на її вроду. В Анички був коханий хлопець Василь, який мав зв'язки з гайдамаками. Через нього гайдамаки підтримували стосунки з селянами с.Нефедівці.

Якщо гайдамакам потрібно було мати вістку про справи в селі або щось інше, Василь пробирався до оселі дівчини і в її ворота встромляв гілку дерева. Це був сигнал. Аничка з'являлася в печерах. Про те, що Аничка зв'язана з гайдамаками, дізнався пан. Він вирішив скористатися з цього, щоб покарати втікачів. Пану вдалося підкупити Василя видати гайдамаків. За те пан пообіцяв дати згоду на одруження Василя і Анички. Проте Василь побоявся підставляти себе, тому він запропонував панові простежити за дівчиною. Звечора Василь встромив гілку в ворота дівчини. Аничка, нічого не підозрюючи, привела польських жовнірів до печери. Коли гайдамаки вийшли з печер, то із всіх сторін кинулись на них. В цю хвилину Аничка побачила очі Василя і його вираз обличчя. Вона зрозуміла його зраду. Невагаючись дівчина вихопила у нього з-за поясу ніж і вдарила ним Василя в груди. Закривавлений Василь звалився з Молочного Каменя на якому стояли. Вслід падаючому тілу, Аничка голосно крикнула : "До тих пір, доки ворони кісток не порозносять, кричатиме в яру сова". З цими словами дівчина кинулась в яр, розділивши долю Василя. Щодо втікачів, то частину було схоплено і відправлено в рекрути, а декому вдалося втекти.

Розповідають, що бачили, як з того місця, де впало тіло Анички, злетіла сова. Говорять, що то душа дівчини обернулася птахом. Так і кричить вона щоночі. І зветься то місце СОВИМ ЯРОМ.

______________________________________________

В каньйоні, вище порогів на одному з виступів сидить два ворони. За словами старожилів, вже більше двохсот років не звивають вони гнізд, а лише зранку до ночі кричать, ніби сваряться. Дуже рідко залишають своє місце. Навіть від дощу і морозу ніколи не ховаються. Люди переказують, що то є души пана і Василя. Дійсно, краєзнавці на власні очі побачили двох воронів, чорних як смола. Навіть марно намагалися зігнати їх. Але ранком, коли хотіли їх сфотографувати, то на скелі нікого не побачили. Політаєв О.О., який переказав ці легенди, розповідає, що ще нікому не вдалося їх сфотографувати.

______________________________________________

Краєзнавців зацікавили розповіді про гайдамацькі печери. Вони бачили завалені входи до печер, а тому хотіли дізнатися про них якнайбільше.

Печери проходили в скелях і під землею. Вони з'єднували навколишні сіла Нефедівці, Крушанівку, Бровари. Хто збудував їх невідомо, може поляки, може турки.

З давніх давен в них переховувались народні месники, в тому числі і гайдамаки. Мало хто з місцевих жителів відвідує їх. В печерах є пастки, в підлозі вставлені великі кам'яні плити, які закріплені на вісях в стінці. Під плитами прірва. Ставши на край плити, вона раптово перевертається і людина чи звір перевалюється в прірву. Глибина прірви дуже велика.