Грицики, пастуша сумочка. Усі напевно бачили ці рослини, які зустрічаються у Кам'янці повсюди, але мало хто задумався що ця рослинка має досить корисні лікувальні властивості, що завжди може стати на допомозі. Їх використовують, як продукт харчування, знижують артеріальний тиск крові, зміцнюють кровоносні судини.
Коли учора натрапив на цю рослинку, одразу згадалось що колись у місцевій пресі читав легенду про жінку і її синів з іменами дуже схожими, а точніше трьома іменами-різновидами імені, яким названі квіти. Пам'ятаю прочитав, подумав що ж то за така поширена рослина і так і відклав цю легенду у довгий ящик пам'яті, так і не уявляючи що то за рослина. Аж поки сьогодні мені не сказали, що рослина яку я показую грицики, я ж бо її раніше називав пастуховою сумочкою, так мені розповідали. Почав шукати легенду, натрапив на таку (наводиться коллаж однієї і тієї легенди з різних джерел інтернету): Легенда про грицики Давно це було. Жив-був бідний сільський пастушок Грицько. Одного разу він пас худобу трапилася з ним біда: він оступився і поранив собі ногу.
Що робити? Кров струмком біжить, не зупинити.
Безсило сидів пастух, не маючи сил піднятися. Оскільки під рукою нічого не було, у розпачі він зірвав жмут невідомої трави
, що росла неподалік, приклав до рани.
Як же здивувався він, коли біль поступово затих і кровотеча вщухла, рана почала присихати. Через деякий час хлопець видужав. А траву-рятівницю показав людям і розповів про її чудовому властивості.
Отак люди і назвали рослину грициками – на честь пастушка Гриця.
І понині грицики застосовують як кровоспинний засіб при зовнішніх і внутрішніх кровотечах. Ось така легенда, що, доречі, як на мене, перегукується і з іншою назвою - пастухова сумка. А от нарешті знайшов ту легенду, яку шукав: Грицики У давнину жила в українському селі вдова, і виростало в неї троє синів. Чоловік її, козацький син Гриць загинув у бою з татарами ще тоді, коли найменшому і року не було. Дуже любила свого сина Гриця молода жінка, тому і всіх синів нарекла його іменем. Але, щоб якось їх розпізнати, старшого звала Григорієм, середульшого – Грицем, а найменшого – Грициком. А про всіх 3-х говорила: "Це мої Грицики”. Так і люди їх звали.
Коли ж виросли сини, поклонилися вони матері тай пішли захищати свою землю від загарбників. За якийсь час до неньки долинула вістка, що вони теж загинули у жорстокому бою з татарами. Похоронили їх козаки у степу широкому. Пішла мати шукати могилу. Ледве знайшла. На ній височіли три хрести, а на кожному з них сидів степових орел.
Коли сонце скотилось за обрій, орли заговорили до матері людським голосом: -Не плачте мамо. Це ми, твої сини, ми стали орлами, щоб літати високо в небі в виглядати, чи не йдуть на нашу землю вороги. Високо літаємо, далеко бачимо, коли настає небезпека, підіймаємо козацтво і ведемо на ворога. А тепер і вам, і нам треба відпочити, На добраніч, мамо.
-На добраніч, Грицики мої любі, - озвалася мати і заплакала гіркими сльозами. Впали ті сльози на могилу і виросли з них незнані до цього часу рослини. Назвали їх люди на згадку про братів грицикам. І з того часу почали збирати для лікування від різних недуг. Вірно служать грицики і нам, повертають найдорожчий скарб – здоров’я. Ось ще цікаве про рослину Грицики. Одно- або дворічна рослина до 50 см заввишки. Стебло прямостояче, просте, але розгалужене. Нижні листки зібрані в розетку, пірчасто-роздільні, вислочасто-зубчасті. Квіти білі, дрібні. Плоди — невеликі трикутні стручечки, що нагадують сумку пастуха. Звідси російська назва рослини. Росте на пустищах, пасовищах. Народні назви - грицики, сумочник, калитник, гірчак,
селянська гірчиця,
куряча гречка, дика гречка, польова гречка, горобінец, кукушнік, зозульник, льон дикий, мішечник, пастуша трава,
серцева трава, ложечки,
горобина кашка, рижуха ...
Протягом багатьох століть інтерес до рослини то зростав, то знижувався. Античних лікарів Греції та Риму цікавили не стільки трава, скільки насіння рослини, які нині в медичній практиці не застосовуються.
У середні століття рослина широко використовувалося як кровоспинний засіб. Але ця властивість грициків згодом майже забули. Знову згадали про рослину під час першої світової війни, коли потреба в кровоспинних засобах сильно зросла. Трава грициків у великій кількості стала поступати на фармацевтичні фабрики. Екстракти з неї врятували багатьох поранених.
Грицики зростає майже на всій території СРСР, за винятком Заполяр'я і пустель Середньої Азії. Відноситься до звичайних бур'янів полів, городів, садів. Зустрічається на насипах, уздовж доріг, іноді утворює суцільні зарості в кілька гектарів.
Заготовляють надземну частину рослини - траву. Грицики збирають під час цвітіння, сушать на відкритому просторі у затінку.
Дивіться також: |