Граючись з дочкою, до рук потрапила книжка для дітей "Андрійкова книжка. Уроки гарної поведінки". Видана вона київським видавництвом "Освіта у 1992році і містить 256с. та характеризується як "пробний посібник для учнів 2 класу. Осовне наповнення книжки - це ряд українських віршів і оповідань, розбитих по розділах "як поводитись удома", як поводитись у школі", "як поводитись на вулиці". Впало в вічі, що наприкінці першого розділу цієї книги є і оповідання про нашого подільського народного месника. Поділимося ним в редакції видання і з вами.
Сергій Єрмаков
ЯК КАРМАЛЮК ГРОШІ «ПОЗИЧАВ»
З народних переказівКолись, ще за мого дитинства, то ліси підходили аж під саме наше село, не те що тепер. Чув я від старих людей, що коло цвинтаря, на краю села, жив колись бідний наш дядько Петрик Процюк. В його клуні часто переховувався Устим Кармалюк. Це за літньої пори. А от восени, коли вже ставало холоднувато, то Устим грівся коло сушні. До хати не хотів іти, щоб поменше його бачили. Підкидає собі дрова і сушить сливи чи яблука.
А Петрик був надійною людиною, довірявся йому Устим. І зручно було підходити до нього Устимові, бо хата коло цвинтаря, а за цвинтарем зразу ліси.
А бідно жив Петрик. Давав йому не раз Устим гроші, а він ніяк не хотів брати. Ні коней, ні волів не було, а земельку-то треба орати. Тоді й каже одного разу до Петрика Устим: «Вже як не хочеш брати так від мене гроші, то я тобі позичу сорок карбованців на воли. Будеш мати — віддаси».
На цьому й порішили. Купив воли Петрик, трохи розжився і згодом віддає Устимові гроші. Та той і слухати не хоче: «Тобі здадуться гроші, Петрику, у тебе діти. А мені не треба нічого. Не за грішми я йшов у ліс...»
Отакий-то був наш Устим. І таких побратимів, як Петрик, в Устима було немало і в нашому селі, і в інших селах.
Дивіться також: | 
0
