Давним – давно , коли про PSP ще не мріяли, а про Tetris і Tamagoci ще нічого не знали, єдиною загальнопоширеною електронною грою була – «Ну Погоди». Виробництво її почалося в 1984 році, коштувала 25 рублів, згодом 23. Звичайно така сума була далеко не кожній сім’ї по – кишені, тому в мене (і не тальки в мене) вона з’явилася на початку 1990-х, коли вже держава трохи відпустила гальма і життя стало трохи «жвавішим і веселішим». Моя гра 1992 року випуску, в чорному корпусі, корпус досить міцний, кнопки надійні, трохи, як на мій погляд , слабкуватий захист екрану, але я свою носив у її рідній коробці (тоді чохлів не було) і ця проблема мене не хвилювала. Гра ще мала годинник і будильник, що мене зразу здивувало так це 12 годинний формат годинника з позначками дп і пп (до полудня і після полудня відповідно) точнісінько так як і на моєму китайському годиннику в чорному пластмасовому корпусі ( чомусь дуже популярному в ті часи). Будильник не дуже голосний, але до школи мене будив.

Якось на початку 90 – х в одному з іноземних фільмів випадково побачив у кадрі подібну гру і ще до появи інтернету зрозумів що гра «запозичена». В 1980 році японська компанія Nintendo випустила гру Nintendo EG-26 Egg з серії Nintendo Game & Watch. Практично без ніяких особливих змін (краще за японців електроніку можуть зробити тільки самі японці) її почали випускати у нас.

Мати таку гру було досить престижно, десь мабуть так само як зараз мати самий новий і крутий планшет. Щодо самої гри то вона мала гру А і гру Б. Різниця заключалась в тому що у грі Б потрібно було ловити яйця від 4 курочок одночасно і котилися вони трохи жвавіше ніж у грі А. Гра чомусь була без паузи, тому потрібно було грати «до кінця». Ходила байка, якщо зловити 1000 яєць то гра покаже фрагмент з мультфільму, те що це обман я зрозумів через декілька днів «інтенсивної» гри (зловив 1000 яєць), та й сама конструкція екрану на це не розрахована. Гра працює на 2 батарейках – таблетках, їх вистачає на досить довго, і мої хоч і добре підсіли вже від часу, але ще дитинство інколи можна згадати. Досить цікавим є і сам процес гри: потрібно керувати вовком, точніше його руками і кошиком, і ловити яйця ,що котяться від курочок, коли яйце потрапляє до кошику лунає звуковий сигнал, якщо яйце розбивалось, то зароблявся штрафний бал, якщо в цей момент(коли розбивалось яйце) з курника виглядав заєць, то яйце розбивалось і з нього вибігало курча, в такому випадку зараховувалось півштрафного балу, при досягненні 3 штрафних балів гра припинялась. Коли рахунок доходив до 200, і до 500 штрафні бали очищались. При наборі 999 очок відлік починався з 0.  Чим більший був рахунок, тим жвавіше котяться яйця, іноді на такій швидкості, що ловити доводиться не тільки на звук, а просто навздогад. У грі А яйця котились лише від 3 курей, у грі Б від 4.

Паралельно з грою «Ну Погоди» випускались і інші подібні ігри, всі вони по своїй суті схожі, трішки відрізнялась гра «Автослалом». Але «Ну Погоди» була самою популярною і поширеною.

 

Виробництво гри вже припинилось але незважаючи на це гра залишається популярною у певного покоління людей, її продають, купують, грають. Розроблені також симулятори цієї гри, і її можна пограти на телефоні, планшеті чи ПК. В 92-94х пам’ятаю їх возили до Румунії і Польщі, мабуть і там ще також грають в неї. Хоч гра вже не випускається, але практично всі її різновиди можна купити, як зовсім нові, так і б/у.

Автор: Руслан Добровольський