Водій вправно керував своїм автобусом, маршрут свій знав добре, їхав майже автоматично. Водія звали Костянтин, Костя був шустрим пацаном, підлітком, чоловіком, завжди знав що де і як. Тому Костя у свій час швидко зорієнтувався прихватив що де міг і пристарав собі маршрутку, «іржаве відро» ледве трималось купи, але свою роботу виконувало, і виконувало непогано. З часом Костя замінив його на новенького жовтого «дельфінчика». І все було б добре , якби не одна особливість характеру Кості – Костя дуже хамив, хамили й йому , але він перехамлював любого, то не так пасажир зайшов, то не так вийшов, то сумки великі, то гроші великою купюрою, то сильно дрібними монетами…
Одного разу в маршрутці їхав старий дідусь. Костя, як і завжди був у своєму репертуарі, сперечався, щось голосно говорив, дідусь слухав, трохи кривився, але мовчав. Ось настала і зупинка дідуся, він підійшов до водія, і простягнув 2 гривні, але тримав їх міцно, не віддавав.
- Ти що діду?
- Давай гроші і йди, нехай я не кажу куди, не затримуй, графік в мене!
- А ти змінишся, ти сильно змінишся, знайдеш клад і змінишся…
- Який клад чоловіче добрий, все що маю ось цими руками, бачиш, заробив!
Дідусь промовчав, і пішов собі. Костя і далі їздив і забув про цей випадок. Одного весняного ранку Костя їхав по своєму маршруту, дорога проходила вузенькою вуличкою, пасажирів в салоні було багато, Костянтин задивився на зустрічну машину і раптом маршрутку повело вправо і Костя зупинився на узбіччі, в дереві. Водій відчинив двері, пасажири повиходили і порозходились. Хоч удар був і не сильний, але Костя зайшов в салон перевірити що і як, але нікого всередині не було, також ніхто не забув і своїх речей, що само по собі вже було добре. Потім чоловік оглянув пошкодження: трохи було зім’яте крило, розбилась фара, спустилось колесо. Під колесом Костянтин помітив дошку із досить великим цвяхом, на дошці був напис «кладовая», але частина її була відломлена так ,що тільки залишився напис – клад. Хтось робив ремонт і викинув сміття на смітник, коли сміттєзбиральна машина підіймала контейнер зі сміттям дошка з цвяхом випадково випала і потрапила на узбіччя. І тут чоловік пригадав дідуся і його слова. Маршрутку Костя відремонтував, і їздив на ній і далі. Характер його дійсно змінився, більше він не хотів випробовувати долю. Дуже Костянтин хотів знову зустріти того самого дідуся, але на жаль він його в своєму автобусі не бачив.
Автор: Руслан Добровольський
Дивіться також: | 
0
