Чоловік з жінкою повернулись з ринку, відчинили двері, зайшли в квартиру. В квартирі було тихо , ніхто їх не зустрічав. В такі моменти завжди до батьків підбігав їх син Вовка в очікуванні якоїсь обновки, іграшки чи просто чогось смачненького. Але з недавніх пір Вовка зацікавився піратською тематикою, сидів в себе в кімнаті, дивився відповідні фільми, передачі. Хлопчика манило піратське життя, пригоди, скарби, море, кораблі, їх стиль життя. І звичайно головним атрибутом справжнього пірата, як думав Вовка має бути велика папуга, що вміє розмовляти. І хоча папуги у Вовки поки ще не було, але ім’я для нього вже було – Кєша. Батьки звичайно про ніякого Кєшу і чути не хотіли, але дитина так настирливо його вимагала, що батькам миттю здавалось що Вовка це не Вовка, а дятел який їх безперестанно довбає.

І врешті-решт батьки здалися. Щоб хоч якось відтермінувати покупку була поставлена єдина умова – гарно закінчити навчальний рік у школі. Вовка не підвів, закінчив навчання добре. Тоді ще спеціалізованих магазинів у місті не було, Кєшу знайшли в Одесі і через знайомих передали в наше місто. Так одесит Кєша став кам’янчанином. Кєша був ще молодим і зеленим, тому ні говорити, ні тим більше слухняно сидіти на плечі не міг. Але Вовка був наполегливим і папуга швидко навчився і говорити, і на плечі сидіти і ще якихось трюків. І ось одного дня Вовка вирішив з’явитись з папугою у дворі, відразу навколо них зібралось чимало людей, папуга щось говорив, виконував ще якісь команди, але подув свіжий вітерець і Кєша ніби ожив, він підлетів, пролетів декілька кіл над людьми, двором та й полетів на волю… 
А Вовка піратом так і не став, він підріс, вивчишся на програміста і тепер живе і працює у столиці.