Ромка, Андрій і Оленка давні друзі, навчаються в одній школі, люблять своє місто, різні цікаві історії, події, пригоди. Найбільш дітям подобались розповіді про золоту карету, скарби, різні підземні ходи. Ромки знайомий розповідав як колись знайшов велику середньовічну монету у фортеці в схованці між камнями, інший знайомий колись знайшов старий підсвічник на горищі старого дому. А Андрій чув як недавно при розкопці старого фундаменту знайшли стару бочку з вином, яке вже від часу перетворилось на желе. Тому одного дня друзі вирішили і собі спробувати знайти свій скарб.

Андрій знав де знаходиться старовинний закинутий колодязь, тому почали з нього. У Ромки був магніт прив’язаний до довгої синтетичної мотузки на якій зазвичай розвішують білизну. Звичайно золото, срібло чи дорогоцінні камінці на магніт не зловиш, але може примагнітитись наприклад скринька в якій їх ховали, так як в старі часи водопроводу не було, то посуд і кухонні речі іноді мили біля колодязя, щось теж могло впасти до нього і якщо було з магнітного металу , то був шанс його дістати. Так Рома одного разу дістав ножа, не старовинного, а звичайного радянського. Так як у місті не так вже і давно були різні бойові події, то могла попастись і якась зброя. Місце було не прикормлене, тому з першого разу нічого не клюнуло. З другої спроби друзі дістали іржаве відро, а з третьої – такий же, нічим не примітний чайник, більш нічого не попалось.

Далі друзі пішли до Польської Брами, будівля вже не була історичною, її зовсім недавно частково відновили, знайти щось в ній було важко. Повсюди були пляшки, сміття, недопалки та інші атрибути сучасного дозвілля. Далі компанія пішла в закинуту будівлю колишніх порохових складів, будівля збереглась краще, але повсюду теж було багато сміття, на стінах кіптява, яка залишилась від вогнищ, які тут час від часу розпалюють, знайти щось тут теж було важко Погода псувалась, почався сніг з дощем, Оленка була легко одіта, тому швидко промокла, і була змушена піти додому. Далі хлопці пішли вже самі. По дорозі декілька разів закидали магніт у річку але нічого упіймати невдалося. Ближче до Новопланівського Мосту вдалось витягти декілька ключів, які молодята, за звичаєм кидають з мосту. Щоб ніяким чином не вплинути на долі молодих сімей, ключі були повернуті назад. По дорозі було декілька старих і нікому непотрібних будинків, в яких давно ніхто не мешкав, вирішили зайти і до них. Рома добре знав, що старі речі можуть бути на горищі, схованки колись люди робили в димарях, під підвіконнями, порогами… Якщо настил підлоги був дерев’яний, то дрібні речі – монети, ґудзики, прикраси могли потрапити у щілини між дошками, також могли і залишитись якісь речі господарів які їм були непотрібними, але могли бути по-своєму цікавими. Андрій оглянув горище, знайшов старий радянський скляний сифон, але він був розбитий тому ніякої цінності вже не мав. Піч була розібрана, димаря вже фактично не було, було декілька уламків чавунної плити і дверцят. Дерев’яного настилу на полу теж вже не було, як не було і вікон, було лише сміття, пляшки. В другий будинок заходити не стали. Погода продовжувала псуватись. На залишках шлюзів друзі ще раз закинули магніт, тут річка була трішки глибшою, літом тут купаються люди, тому Рома сподівався зловити годинник, браслет або щось інше, але нічого крім іржавих консервних банок і пивних кришок не трапилось. Хлопці перейшли річку і пішли до сходів що спускались з каньйону та вели до колишнього міського пляжу. Але погода й далі погіршувалась, почало сутеніти. Промоклий наскрізь Рома повернувся до Андрія і сказав:

• Кам'янчанин і слон
• Іронія долі або п’яний татко
• Маленький пірат
• Чорний гумор або жертва тютюну
• Лотерея