Вс, 16.06.2019, 11:24
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Творчість » Кам'янецькі байки

RD. КБ: Знайдене щастя

Ярослав прокинувся рано, за вікном було ще темно, посеред кімнати світилась гірлянда на новорічній ялинці, Ярослав підійшов до ялинки і вимкнув китайське чудо техніки, яке з вечора забули вимкнути діти. Швидко одягнувшись чоловік закип’ятив собі склянку чаю і вийшов на вулицю.

-    Теж не спиться?

По подвір’ю вештався домашній собака – Лошарик. Коли пес був молодим, гарно гавкав, відганяв чужинців, то звався Шариком. Але роки йшли, Шарик зістарився, гавкати і бігати став менше, його вже і не прив’язували, одним словом вийшов на «собачу» пенсію і став Лошариком.  Шарик особливо не ображався, а зайвих дві літери в імені йому ні про що не говорили, і на смак їжі та  умови його проживання це аж ніяк не впливало. 

Ярослав швидко допив свій чай і пішов на роботу. Останнім часом справи в сім’ї йшли не дуже, тому чоловік і йшов раніше з дому.

Відпрацювавши зміну втомлений і засмучений він повертався додому. Ярослав передчував щось недобре, день був невдалий, ще й до того і зарплату затримували, а попереду свята…

Переступивши поріг дому, на чоловіка відразу ж накинулась жінка.

-    Ти такий самий невдаха як і твій собака!
-    Лис сьогодні дві курки вкрав, а він хоч би гавкнув!
-    А я то тут до чого?
-    Точно  сказав, ти взагалі ні до чого тут!

Ярослав вийшов на двір, саме під його гарячу руку, чи точніше ногу, попав Лошарик, собака отримав носка під зад, заскавулів і втік подалі. Чоловік з жінкою ще трохи посварились і затихли, пішли вечеряти.

Ярослав трохи заспокоївся і вийшов надвір, покликав Лошарика, але собаки не було.  Спробував позвати і пошукати його, хоч і стояв грудень надворі але снігу не було і було досить сухо, тому ніяких слідів знайти не вдалось.  Чоловік хвилювався за скоєне, як би там не було але за багато років усі звикли до Шарика, який ніби вже й став членом родини, та й подвір'я без собаки ніби спорожніло,  але нічого вдіяти Ярослав вже не міг.

Пройшло декілька днів, Ярослав зранку вийшов на вулицю.

-    О повернувся, ну молодець, пробач мені, не знаю навіть як так вийшло!

-    Та й що ти міг зробити з тим лисом, добре що й не чіпав його, а то ще би сказу додому приніс!

Чоловік подивився під ноги і побачив велику кістку.

-    О,  то ти хабара  приніс, але я ж не їм кісток!

Ярослав підняв кістку, і хотів її занести до собачої будки, але побачив, що кістка непроста, вона була велика , стара та ще й коняча, з копитом і на копиті якимось чином збереглась  підкова.

-    Ну і ну, ти ще й щастя додому приніс!

Справа в тому, що в сусідньому селі був ковбасний цех, неподалік якого викидали кістки, якими підгодовувались місцеві собаки і Лошарик в тому числі. Ярослав зняв підкову і прикріпив у своєму будинку. Щастя звичайно його родині це не додало, але в оселі стало якось спокійніше, з’явилась злагода і розуміння.



Дивіться також:

Категорія: Кам'янецькі байки | Додав: RD (16.01.2015)
Переглядів: 272 | Коментарі: 1 | Теги: камянецькі байки | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0
1 KamPod   (16.01.2015 20:47)
Гарно написано, байка читається на раз. 
Про трансформацію Шарика насмішило, гарно сказано... непринуждьонно по житєйськи  grin

А закінчення позитивне. Миру-мир.

Имя *:
Email:
Все смайлы
Код *:
Категорії розділу
Кам'янецькі байки [28]
Поезія [2]
Проза [1]
Різне [0]
Пошук
Свіжина

Користувач на фейсбуці KamKam поділився ...

Перезвоните пожалуйста по телефону 8 (49...

це все ......., але дуже смешно

Просто все гарно поєднано: головний корп...

З лицьового боку наша монета мабуть найк...

Колись чув таке, що єдиного центра Поділ...


Більше коментарів
Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2019Створити безкоштовний сайт на uCoz