Василь йшов грунтовою дорогою, в руках була вудка, за поясом схована невелика плящинка , в пакеті невеличкий бутерброд, який дала дружина з собою. Була неділя, після обідня пора. До ставка потрібно було йти хвилин 20. Василь знав , що особливо нічого не зловить, так як кращий сільський ставок віддали в оренду і там рибалити не дозволяли, а інший, саме той до якого він йшов, був невеличкий і мілкуватий тому особливо нічого там не водилось. Але головним для чоловіка була не риба, а сам процес, сама можливість переключитись і трохи забутись від домашніх проблем і турбот. Василь закинув вудку і повністю занурився у риболовлю. День пролетів і закінчився швидко, настав час збиратися додому, стемніло. Неподалік ставка було поле, на якому трохи раніше росла пшениця, і залишилась стерня. Чоловік почув собачий гавкіт і ледве помітив як по стерні в напрямку ставка біжить стрибаючи не дуже великий заєць, за яким гналося дві великі собаки. За мить заєць рятуючи своє життя стрибнув у воду і почав борсатись у ній.
- Мало риби зловив, хоч зайчика жінці принесу – подумав Василь і стрибнув у воду зі знятою кофтиною в руках, в яку і замотав зайця.
Заєць трохи повпирався і заморений затих зовсім. А Василь щасливий і радісний пішов додому.
- Ось тримай, це тобі – промовив Василь до жінки.
Жінка взяла кофтину в руки і почала потрохи її розмотувати. І раптом почула :
- Мяу, Мяу…
- Це що за приколи, останні мозги пропив? – сказала жінка до чоловіка.
- Не знаю як так трапилось…
Заєць виявився не зайцем , а звичайним молодим котом. Тваринку на ніч проганяти не стали, дали обсохнути, залишили до ранку. Котик сподобався дітям Василя і тваринку залишили у господарстві, а ім’я дали – Заєць. Заєць у свою чергу сумлінно ніс свою службу оберігаючи господарів і їх маєток від мишей і щурів. А коли Василя питали чому ж кота звати Заєць, то він залюбки усім розповідав історію з риболовлею…
Підготував: RD
Дивіться також: | 
0
