Семен порався на своєму подвір’ї, клопоти були приємними. Стояв гарний осінній день, він заколов кабанчика, кабанчик був вже дорослим, приросту не давав, тому далі його тримати й годувати не було сенсу. З приводу такої події в гості мали приїхати діти й онуки. Чоловік любив гарно поїсти, щоб сало і особливо шкірка були смачніші і ароматніші Семен вирішив посмалити свиню соломою. Обклавши тушку соломою, чоловік спробував її запалити. Напередодні йшов дощ, тому солома не хотіла як слід горіти, а тільки сильно тліла і диміла. Чоловік намагався роздмухати вогонь, подув щосили і впав, впав замертво…
Так як Семен був шанованою і заможною людиною, то на його подвір’ї швидко з’явились і дільничий, і сільський голова і лікарі. Дружина просила представників влади не забирати тіло на розтин, чоловіку вже добігав кінця сьомий десяток і причина смерті як для родичів так і для представників влади вже була не сильно і важлива. Представники влади погодились з дружиною покійного і особливо не сперечались, їх увагу більше привертав кабанчик, що лежав біля небіжчика, і всі вже подумки представляли які ж смаколики будуть на поминках. На наступний день Семена поховали.
День добігав кінця і Антон, як і завжди йшов у гості до свого ще шкільного товариша Іллі. Антон постукав у двері, зайшов до хати.
- Чув Семен помер?
- Не тільки чув , а ще й сам процес бачив, пів села «гуляло»…
- Бачив в чому його ховали?
- Який костюм, кольца золоті, браслет,годинник, ланцюг здоровенний на шиї…
- А воно йому там треба, воно йому там треба?
- А ще кажуть на той світ не забереш…
Антон пронизливо подивився на Іллю і промовив:
- Давай іди бери лопату!
За декілька хвилин друзі вже були за селом, наближались до кладовища, вже зовсім стемніло, тому їхній справі ніхто і ніщо не заважало. Так як могила була ще зовсім свіжою, чоловіки швидко відкопали труну. Антон відкрив кришку , почав знімати годинник, і раптом почув з домовини:
- Куди береш, не твоє ж !!!
Після цих слів Антон відразу втратив свідомість, а Ілля з несамовитим криком побіг до села. Сталось так , що Семен не помер, а перебував у стані схожому до сну, пульс його був майже непомітним, а серцебиття дуже рідким і тихим, і так як його ніхто особливо не оглядав, то й вирішили що він мертвий, хлопці в свою чергу відкривши домовину дали «небіжчику» свіжого повітря, він і ожив.
Семен судитися з Антоном і Іллею не став, все ж таки хлопці врятували йому життя. Село ще певний час обговорювало дану подію, хтось дивувався, хтось просто сміявся. У виграші залишився і Семен, так як постійно все у нас дорожчає, то в чоловіка вже була "впевненість" у завтрашньому дні: і домовина, і костюм, і персональне місце на кладовищі(Семен хоч і був живий , проте "свою" могилу нікому не віддав).
Автор: RD
Дивіться також: | 
0
