Безперечно справжньою родзинкою нашого подільського краю є його товтри, що є скам'янілими залишками рифів та іншими осадовими породами давніх часів. У цій підошві органічного походження криється досить багато цікавого. Чого вартують лише самі деякі одинокі товтри які височать над рівнем відносно рівного рельєфу Волино-подільської височини. Але у цій мандрівці нас цікавили відомі Нігинські, чи то Залучанські печери, які на слуху у багатьох любителів мандрівок і спелеологічного екстриму. Отож наша мандрівка  мала основну ціль - с.Залуччя і його печери, ну і хіба Залучанська дерев'яна церква, оспівана у легендах про хоробру жінку? що врятувала село від татарського розграбування. Хоча пішохідних переходів майже не було але вцілому пошуки і обстеження печер було на ногах, хоча і для цього потрібно було подолати шлях з Кам'янця.

Отож підїхали під саме то - місце де знаходиться поховання з написом про перепоховання тут кісток людей у 1889 році. 

Звісно могила не справжня, бо попередній збір інформації показав, що місце старої могили десь стерло русло Смотрича яке змінилось. Але свідчення легендарної події звісно не може зацікавити. Тим паче прямо від нього виднілась здоровення чорна "дирєнь" в скелі. Оце да!!! Напевно це і є та славна печера в якій ховались від татар жителі двох сіл - Черча і Залуччя

На перший погляд досить велика відстань для переносу кісток, можна було б і поближче перепоховати, якщо то звісно та печера. І от ми вже біля підніжжя.

Як і розповідав попередній пошук інформації уже минули ті часи коли до печер потрібно було підніматись по драбинах. Зараз там уже так насипалось грунту, що до входу підхід звичайним схилом по стежині.

Отож невеличкі зусилля і ми вже на місці. Перед нами постав величезний грот з відгалуженнями у право і вліво. Але де ж тут могло ховатись хоча б 50 людей? Та що 50, хоча б 20. Дві щілини в обидва боки зовсім не давали стільки місця, до того ж і з комфортом були великі проблеми, бо подекуди є місце лише стояти солдатиком.

Грот той був досить високим і з нього відкривались гарні краєвиди на річку і на місце поховання з хрестом.

Доречі стіни печери в основному вкриті зеленим мохом або кіркою, але в одному місці таки стіна була чорна, ніби підкопчена, що могло б зіграти на користь легенди про викриття схованки татарами і задушення усіх жителів димом з гречаної полови. Легенда на нашому сайті ТУТ 

Я навіт пробував зіскрібти той наліт і виявилось, що то зовсім не сліди гарі, а якісь спори, що при розтиранні стали брудно зеленими і почали дурно пахнути. А ще забігаючи наперед скажу, що це і справді виявилась не та печера яку ми шукали, а лише грот, без особливих ходів.

Отож продовжуємо далі шукатипечери в які справді можна було б влізти.

Тут ми трохи розділились але загалом усі побачили ті ж об'єкти тому дам просто нарізкою фоток

тут фото скелі, що знаходиться нижче по течії Смотрича, яка збоку виглядає як "турист-аксакал"

а тут нижче по узбережжю річки знайшли старий камяний причал до якого причалювали любителі сплавів. А ще, за однією з скель знайшли пастку на лиса чи якогось іншого звіра. Встановлена вона в вузькому місці і влаштована так, що звір обов'язково мав пробігти через петлю, бо інші проходи були закидані гілками.

а ще цікавими були кам'яні стовпи відокремлені від основної скелі схожі на язичницькі ідоли. Якщо не сильно приглядатись то можна знайти аналогії з статуями з острова Пасхи

Але безумовно основними були печери, яких ми знайшли кілька і головною родзинкою стала так звана "Жидівська" або "Нігинська-2", яка відкрила для нас вузький лаз, яким ми потрапили всередину. Але це вже питання для наступної частини публікації, а тут лише кілька фото, як анонс.

на фото той вузький лаз що відкрив нам печеру, біля "Кінської" печери, скелет який я назвав "жертовник" у підземному царстві печери "Жидівська"

Ну що ж, про це буде пізніше, а поки попрощались з чудовими краєвидами і в перед. Попереду ще церква оповита легендами. Отож заїжджаємо в село, запитали у місцевих, трохи проїхали і от вона. 

За легендою саме в ній хоробра жінка, що замешкалась з схованкою у печерах, знайшла заряджену зброю і поцілила поводиря татар, що було сприйнято ними як поганий знак і село було врятовано від розграбування. Легенду у різних варіаціях можна знайти ТУТ, ТУТ і ТУТ

Отож з задоволенням від зробленої справи їдем додому, але нас чекав ще один сюрприз. Уже у с.Нігин, при виїзді на трасу стоїть такий собі хрест. Наш провідник Анатолій повідомив, що його встановили на честь звільнення селян від кріпацтва.

Отож цікаво. Зупиняємось, дивимось. Що цікаво що на усіх чотирьох боках є написи і написи різні з збереженням старої граматики. Найцікавішим мені видався напис про те що "создали сей знак спасения дабы помнили, что крестьяне вольны от закрепощения". Ось так... А взагалі хрест встановлено на честь 50-річчя відміни кріпосного права.

Репортаж підготував Сергій Єрмаков

Фото: Володимир Кроль та Сергій Єрмаков