Я рухаюсь у південному напрямку, прочісуючи всі скелі і заглядаючи у найменші тріщинки і шпаринки, але нічого схожого на описи місцевих жителів знайти не вдається.
Дімбой обстежує північний напрямок. На якийсь час ми втрачаємо його з поля зору, але потім чуємо збуджені вигуки. Не знаю які первісні печерні гени вели його до цілі, але інтуїція не підвела!
Раніше, за свідченнями Сецинського, всередину можна було потрапити скориставшись драбиною, або спустившись згори на мотузці. Тепер земля осипалась і підійматись легше.
Дістаємо ліхтарик і просуваємось вглиб печери. Вона досить довга, та ще й за поворотом біля двох метрів, засипаних сухим листям, після яких палиця впирається в стінку.
А лівіше, за каменем, ще один довгий прохід!
Нічого собі, тут дійсно могли переховуватись розбійники! Місця вистачить на цілий взвод!
Знахідка піднімає настрій,
втома відступає і ми знову штурмуємо крутий підйом у пошуках кращого шляху до печери.
Трохи вище знаходимо ще одну печерку, але значно меншого розміру.
Нагорі чудовий оглядовий майданчик зі слідами багаття, з якого відкривається гарний краєвид.
Зліва, південніше, видніється Сокіл-камінь. Якби ж то знаття! Ми облазили весь схил, а виявляється все поруч!
Ну що ж, мета досягнута, можна повертатися. Пробуємо просуватися лівим берегом, пам’ятаючи про стару просіку, яку ми помітили згори ще на початку нашої подорожі. Дорогою натрапляємо на кілька великих западин, вигляд яких підказує, що під ними можуть бути підземні пустоти.
Трохи поблукавши, знаходимо стежку, прикрашену валунами цікавої форми, яка йде у потрібному напрямку.
Спускатися нею набагато легше і скоро ми виходимо на берег потічка, прямо біля зручної переправи.
Сонце вже досить високо і добряче припікає, тому ми з задоволенням вмиваємось прохолодною водою.
І за що цю річечку назвали Гниловодкою? Ніяких сторонніх запахів, вода досить чиста. (І як тоді називати наш Смотрич у межах міста?!)
Продовжуємо рухатись правим берегом, спускаючись за течією до водоспаду.
Запаси питної води закінчуються, але на допомогу приходять аборигени, які люб’язно підказують нам шлях до джерела.
Тепер ми врятовані!
Перепочивши біля джерельця, набираємо холодної, смачної води і поспішаємо нагору, до автобуса.
Подорож завершена, але хочеться ще раз повернутися у ці краї, знайти древнє городище біля злиття Гниловодки і Тернавки, видертись на Лисий щовб, біля якого ростуть величезні буки, помилуватися живописними пейзажами.
Деякі зауваження:
Описи розміщення Сокіл-каменя часто не відповідають дійсності, а GPS-координати, знайдені в Інтернеті, ведуть у Чернівецьку область. Найбільш точно розташування скелі описано у Сецинського. Вона розміщена на північний схід від Княжполя.
Захоплені пейзажами, ми кілька разів підіймались і спускались крутоярами, але маршрут можна прокласти раціональніше, витративши менше часу і сил.
Береги річки місцями вкриті заростями кропиви, тому потрібно обирати відповідний одяг.
Я поставив особистий рекорд, наклацавши понад 200 кадрів за вилазку, але Дімбой перевершив моє досягнення: у нього понад три сотні знімків. Це найкраще свідчення того, що там є на що подивитися.
Для тих, хто захоче прогулятися в тих місцях, спробуємо зобразити наш маршрут:
1-зупинка автобуса; 2-водоспад; 3-панський будинок; 4-Сокіл-камінь і печера; 5-джерело. Зворотній шлях до автобуса не показаний.
Якщо вас більше приваблюють зимові пейзажі, перегляньте ці відеоролики: Старий маєток і У пошуках Сокіл-каменя
Репортаж підготував Володимир Кроль (rabbit) Фото: rabbit, Dimboy
Фотки відкривав по два рази і ще мало - такі вони гарні!!! А ще вилазка ця вирізняється тим, що шлях проходить по диким, несходженим лісом. І це мені до душі. Молодці хлопці!!! РС: Вираз "хто зволікає той втращає" - підтвержено (це я про себе)
А ще в нас були цікаві пригоди, такі як мало не запізнились на автобус, при чому як туди так і звідти, але справились, проте не захопили із собою води, виручав Володимир Олександрович))) Кормив по краплинах, щоб менше хтіли, як і годиться, не скористались порадою Віталіка із довгими штанами від кропиви та засобом проти комариків, а точніше "комарих" як наш голова походу пояснював молоді, що саме вони нас смокчуть))) внаслідок чого загартування кропивою і зудіння протягом 2-х днів))) Ніби забули ліхтарики, але такий знайшовся, скористались, а виявилось, що і потужніший був))) Мало не промайнули печеру, спочатку одну, а той другу - але інтуіція виручила, і направила))) Все виявилось поряд із панорамкою, але ми трішки зробили обхід,))) Дійшовши струмка почали насолоджуватись прохолодою - де випали грошики і довелось їх по течії наздоганяти, а потім сушити))) У маєтку пана мало не провалився - добре що ямка виявилась ямкою, а не ямищем, не відомо її походження, чи хтось щось шукав, чи з часом, або тварини підрили??? Познайомились із місцевим населенням))) ну і звичайно отримали неймовірні враження!!!)))
Це фото насправді панорама, склеєна з 9 знімків, бо зблизька скеля не влазить в кадр, а здалеку її закривають дерева. Отже можливі деякі геометричні спотворення. Але якась схожість з птахом є...
0
