| Чи не кожне село має свою родзинку і там можна знайти щось цікавеньке. Тим більше - що це село - Рихта, про яку так багато розписано у архвіних матеріалах різних авторів, в тому числі і понадстолітньої давності. Відомо було, що тут є залишки замку, палацу, млина, що колись тут була старовинна церква і що білоруський мандрівний художник Наполеон Орда малював її краєвиди, донісши їх красу до наших днів. 
Акварель Наполеона Орди. 1871-1873рр. Отже що тут думати - треба вирушати, тим більше, що була надія, що нам там зможе розказати все і показати Надія - корінна місцева жителька, що шанує історію своєї малої Батьківщини і сама має і що розповісти і що показати в Рихті. І от погожого дня 02 липня 2013 року, домовившись з Надією Опанасівною, ми вирушили до Рихти. Прийшовши в обідню пору на автовокзал нам навіть чекати не довелось довго - на 14 платформі уже стояв гарний автобус. Ми навіть розгубились спочатку, що такий може їхати на приміські села. Але в путь... Гарний автобус зіграв з нами злий жарт і попри очікуваний комфорт ми, кланяючись кожній вибоїні на дорозі, яких зараз не мало, протягом 45 хвилин долали ті нещасні 18 км до місця нашої висадки - кафе "Затишок" у с.Рихта. І от ми там і одразу перед нами той самий вид, який колись бачив Наполеон Орда. Правда в нього якось це гарніше виглядало. Не знаю, можливо не так заросло все було, а можливо просто попрацювала уява і рука майстра. Ми ж, хоч вид по мосту і північній башті замку на пагробі впізнавався, але такої чіткості деталей не побачили. Судіть самі. 
"Наполеонівський" вид на Рихту сьогодні Пошукавши трохи ракурс виду на замок знайшли трішки кращий вид башти, але загальний вид уже був не той, не "наполеонівський" 
Найбільш збережена північна башта рихтецького замку
ХАТА НАДІЇ ОПАНАСІВНИ Але йдемо до пані Надії і вже по дорозі нас зустріли її невістка Настя і внук Захарко. Нас запросили до хати, яка виявилась також має цілу історію і побудована ще майже століття тому на купленій дідом Надії Опанасівни ділянці, про що свідчить і документ, який зберігається в господині і засвідчує "14 апреля 1914 года... в контору Каменец-Подольского нотариуса Загарского явились статский советник Антон Касьянович Петалас и крестьянин Антон Евгеньевич Горич" і заключили договір купчі землі з володінь Петаласа, якому вона дісталась у спадок.
Перша і остання сторінки купчого документа 1914р. Документ на 8-ми сторінках рукописного тексту розписує всі нюанси правонаступництва і наводить багато фактологічного матеріалу, який можливо міг би привідкрити деякі загублені факти з історії села. Але повернемось до хати Надії Опанасівни - незапланований для нас ще один повноцінний екскурсійний об'єкт з яким нас познайомила господиня. Зараз на тій землі з документу стоїть дві хати - старіша і новіша і в деяких просторих кімнатах зберігається деякий дух музейності. Здається, що в деяких кімнатах та старовинна автентичність є і зараз - камін, люстри, елементи меблів - усе створює деяку атмосферу 
У кімнаті з раритетами - портретом Шевченка і старовинною іконою. Стара хата ще "сволокова"... "Що це?" - запитую. - "А от ідем подивитесь". І от перед нами кімнати з балками на стелі через всю кімнату - саме вони, як я зрозумів, і називаються "сволоками".  
Інтер'єри кімнат у сволоковій хаті А ще у Надії Опанасівни є свої раритети - це портрет Т.Шевченка 1930р. і старовинна ікона, що зображає сцену молитви Ісуса у Гефсиманському саду.  
Портрет Тараса Шеченка і старовинна ікона За словами Надії Опанасівни ікона дуже давня, а виглядає так яскраво бо її підмальовував місцевий реставратор, через що вона дещо втратила свій дух старовини. Хоча усі тріщинки старості на іконі проглядаються і досі, про що свідчить розгляд зблизька 
Ікона після "реставрації" зблизька Ось така хата з історію випала на нашому шляху зовсім незаплановано. І тут ми посиділи за розмовою про те, що вже зараз маємо побачити у Рихті.
А розпочалось все з копії фотографії М.Грейма з видом Рихти виконаної на фотоплівці розмірами близькими до креслярського А3 у кольорі. 
Фотокопія на плівці з видом с.Рихта Фотокопію зображення на плівці можна побачити ТУТ. Отже вималювалась картинка, згідно з якою ми мали побачити млин, потім старий міст, що з'єднує береги з стрімким правим берегом, далі замкові башти і те, що залишилось від укріплень і палацу на території. Ще Надія Опанасівна нам показувала різноманітні матеріали як от поштові листівки з старими видами, віддруковану на друкарській машинці історію села, а також фотографії з своїх фотоальбомів, багато з яких є досить цікавими для нашої розповіді і унікальними. Зокрема виявляється що ділянкою землі де знаходиться найкраще збережена башта замку також володіє родина Надії Опанасівни. Її придбав колись другий дід - Павлов Степан Федорович. 
Павлов Степан Федорович. Колись він придбав собі ділянку з баштою замку Ми почули цікаву історію про цього чоловіка, який пройшов важкий життєвий шляк через війну, з якої і не повернувся, але його листи, які він слав рідним і навіть гроші, які він присилав дітям зберігаються досі. Листи з фронту складають добрячу купку досить старано написаних аркушів і навіть по тим уривкам, що розповідала Надія Опанасівна можна говорити, що там матеріалу хоч повість пиши. Нажаль Степан Федорович не повернувся з фронту, але земля з шматком замку, яку він колись придбав досі у володінні його нащадків, хоча і живе там місцевий батюшка.
РИХТЕЦЬКИЙ МЛИН Одним з перших визначних місць Рихти, що трапилось нам на шляху ще на лівому березі, був старий триповерховий млин. Щоправда пробираючись до нього довелось долати мочарі, але зате вигляд, який відкрився, був вражаючий - триповерхова коробка, що виринула раптом з-за дерев складала добре враження маштабності всього, що тут було раніше.  
Вигляд на млин ззовні Одразу згадуєм фотографію з альбому Надії Опанасівни. Напевно там ще працюючий млин знято десь з цього ж місця (поправка: знято навпроти мосту з якого сфотографовано оті труби, фотограф був правіше труб, одразу за річкою) 
Млин с.Рихта Фото 70-х рр. ХХ ст. Коробка будівлі млина досить добре збереглась ззовні тим більше, що її не так давно перекрили бляхою. Але всередині пустка напівпоруйновані перестінки розвіювали всі ілюзії щодо окультуреності місця.  
Млин зсередини А товщина стін і арочні завершення пройомів таки примушують затримати погляд  
Деталі внутрішнього інтер'єру млина Надія Опанасівна розповіла, що пам'ятає цей млин, як він працював ще у 70-х рр. ХХст. а за свою історію він був чиненайпотужнішим мукомельним підприємством краю, куди звозилось зерно з усіх ближніх областей і вироблялось борошно на Захід. Поряд було і пекарське виробництво, яке сполучалось з млином вузькоколійкою. (поправка: Замість останнього речення слід написати "поряд був гіпсовий завод , вузкоколіка була для підвезення випаленого каменю , його мололи і відвозили назад до заводу для просіювання/ пакування") 
От з цього кутка ліворуч відходила від млина вузькоколійка що везла борошно на подальшу переробку Всередині млина були різного типу і розмірів жорна для різного помолу. Рештки від жорн ми знаходили на підступах до млина. А вода підводилась двома протоками, що відводили воду з р.Жванчик поряд і по залізним трубам направлялась до турбін які і розкручували жорна.
(поправка: отих труб раніше не було їх кілька років назад поставили)  
Труби відвідного каналу
Млин виявився досить цікавим хоч і закинутим об'єктом, який ми і планували відвідати. 
Вигляд на млин з дороги
МІСТ І ЗАМОК
Недалечко від млина звісно ж має бути річка. Щоправда тут млин не стоїть на самому березі але все одно до річки тут метрів 50 пройтись і ми біля містка. Місток досить живописний, особливо якщо підійти до нього збоку. Тоді з звичайного сучасного місточка відкривається вид на чудовий арочний кам'яний міст що перебирається на правий прямовисний берег з рівною, немов вручну обтесаною поверхнею стінки.  
Міст і шлюз перед ним А перед мостом невеличкий водоспад створений штучною греблею, мабуть повязаною з роботою млина. Пані Надія розповіла, що кілька років назад туди затягнуло молодого парубка, коли той стрибав поруч зі скелі, що було не рідким явищем серед місцевої молоді. Але течія якось невдало затягнула молодика і той опинився під водою під цими конструкціями. Нічого вдіяти ті хто це бачив не могли адже туди було не підступитись. Витягли тіло лише коли розібрали верхню частину. В мережі Інтернету і досі можна натрапити на фотографію цієї греблі з вінком на ній - пам'ять про ту сумну подію. 
Вигляд над греблею вверх по течії Жванчика Міст звичайно вартий більшої уваги, але ми повернемось до нього ще в іншій публікації, а поки що йдемо далі і одразу за мостом уже починається територія замку, земля, яку придбав ще у довоєнні часи згадуваний вище Степан Федорович Павлов. Скажу одразу, що від замку залишились залишки усіх його чотирьох башт і до кожної ми підійшли завдяки Надії Опанасівні. Лише одна башта розташована так, що вона не знаходиться ні на чиєму подвір'ї до неї в принципі можна вільно підійти, якщо не зважати на дзявкотіння настирної собаки з будинку поряд, який за словами нашої провідниці був колись конюшнею, а потім передали під розбудову тимчасового житла, що передтворилось для тих людей на постійне 
Колишні конюшні Для проходу до інших башт нам знадобились зв'язки Надії Опанасівни, яка домовлялась з знайомими їй хазяями щоб ті пустили нас подивитись на башти. Саме з з города одного з обість я і зробив ось цей знімок західного рогу замку, що вміщує одразу дві башти - західну, на передньому плані і південну, на задньому. Якщо уявно провести між ними стіну то цілком можна уявити як все було. 
Західна башта і західний кут рихтецького замку Деталі про замкові башти і їх деталі шукайте у найближчих публікаціях.
ДВА ПАЛАЦА І СІЛЬСЬКИЙ КЛУБ НА МІСЦІ ЦЕРКВИ Є в селі ще й цікаві палаци. Найцікавішим мабуть був би той, що на території замку видно у малюнках Наполеона Орди, але нажаль від того палацу залишились лише рештки фундаменту. А от поряд замку знаходиться достиь таки ціленький будинок  
Будинок біля замку. Колишня лікарня
Старий панський будинок, пізніше - лікарня. На першій фото - прибудова пізнішого часу, зроблена під стиль старої частини Цікавило нас що ж з тою церквою, що на малюнку Орди проглядається, але як виявилось церква та не збереглась, хоча усі знають, де вона була - там територія сільського клубу 
Колись тут був сільський клуб, а ще раніше десь тут - церква св.Кузьми і Дем'яна Хоча видно і клубу уже як такого там немає, адже будівля здається давно не доглядалась. А на території колишнього клубу два пам'ятники - один загиблим односельчанам у Великій Вітчизняній війні, інший - пам'яті жертв голодомору.  
Пам'ятники на подвір'ї сільського клубу І нарешті гарно збережений палац одних з останніх панів у Рихті є на лівому березі Жванчика. Зараз у ньому знаходиться сільська амбулаторія, хоча будівля своїми маштабами вражає 
Палац Рожаловського. Зараз амбулаторія Ведуть до нього капітальні кам'яні сходи ще з тих часів. А взагалі ззовні палац облицьований плиточкою чим дуже зіпсував собі свій старовинний вид
(попрпавка: тут були гвитові сходи , але іх переклали через незручність для хворих , час коли перекладали незнаю , але памятаю залишки круглого фундаменту)
 
Старовинні кам'яні сходи і вигляд переднього фасаду На аркоподібному виступі під сходами є напис 1981р. Очевидно тоді цей торець заштукатурили, адже відомо що раніше він був кам'яний. Можливо тоді ж і було облицьовано плиткою фасади будівлі. З іншого боку картинка приблизно така ж, правда на лице посередині будівлі високі двері на другому поверсі, які вели ще недавно на гарний балкончик. Нажаль його уже немає.  
Напис під сходами і вигляд заднього фасаду, вже без балкону Також, нажаль, нам не вдалось потрапити усередину, а взагалі там, на скільки відомо, ще збереглись старовинні деталі інтер'єрів.
Ось така була пізнавальна мандрівка до Рихти. Подякувавши і попрощавшись з нашою провідницею ми вже о 17.00 сіли на автобус до Кам'янця. Це був здається передостанній рейс з Рихти до Кам'янця, так що ми впорались досить оперативно. Назад шлях був набагато швидшим - чи то ямів стало менше, чи то автобус їх не помічав ))
Учасники подорожі: Володимир Кроль, Сергій Єрмаков Текст публікації і фото: Сергій Єрмаков
Дивіться також: | 
0
