Давно відшуміли козацькі походи. Уже в минулому Визвольна війна 1648-1654рр. під проводом Богдана Хмельницького. Поверховим поглядом, здавалось би, ті події мало стосувались нашого краю, але насправді і Кам'янеччина була місцем козацьких звитяг. Щоправда про ці місця мало що зараз нагадує, проте і зараз можна відшукати знаки шанування пам'яті козацьких славетних подвигів на території нашого краю. Одним з таких місць є невеличкий курган висотою біля 10м у с.Жванець, який за переказами насипаний в знак вшанування подій кінця 1653р. коли батько Хмель разом з татарами тримав у облозі військо польського короля.
В цьому місці довелось побувати у червні 2015р. і поруч старої брукованої!!! дороги перед нашими очима повстало це місце
Монумент сьогодні являє собою розміщений на пагорбі-кургані пам'ятник складений з двох будівельних панелей - одна вертикально, а одна під кутом 90 градусів горизонтально.
Що ж це за стела і що за події вона увіковічнює? Від тамтешнього дачника Валерія Пилиповича Лаврука дізнаємось, що раніше тут був лише курган, а цю стелу з будівельних панелей на його вершині встановили у першій половині 1990-х. В той день була музика і влаштовано щось на зразок свята. Тоді ж десь на ній рівненькими блакитними літерами висотою біля 20см (орієнтуюсь на те як розвів руки Валерій Пилипович) з'явився напис: "Богану на пам'ять від нащадків".
Зараз напису немає проте в стелу вмонтована таблиця, яка більш детально проливає світло на те, що ж там відбувалось і як до цього причетний Богдан. От текст таблиці: "Тут, "між річками Жванчик і Дністер, війська українського гетьмана Богдана Хмельницького та кримського хана Іслама Гірея тримали в облозі армію Яна Казиміра з жовтня до грудня 1653"".
"Мабуть встановлення стели і сходів на кургані було у 1993р. до річниці описаних подій" - говорить Валерій Пилипович з огляду на прочитаний текст і додає - "а ця табличка з'явилась, мабуть, у 2013 - теж до річниці, бо вона тут недавно". Пошуки в доступних джерелах не дозволили більш точно встановити ці дані, проте дозволили більш краще зрозуміти ті події кінця 1653р. Виявляється що тоді, наприкінці Визвольної війни, це був чи не останній шанс Богдана Хмельницького розібратись з Польщею без участі Російської імперії. Тоді він, узявши у союзники ненадійних татар, оточив польське військо влаштувавши йому справжню кількамісячну блокаду. Цікаві факти про ці події описав В.Радзієвський у статті "У центрі бурхливих подій" в газеті "Радянське Поділля" за 19 жовтня 1983р. (можна прочитати ТУТ)
Хмельницький, уклавши угоду з татарами, розробив свій план розгрому шляхтичів і розмістив війська від Поділля до самого Львова, відрізавши таким чином противнику шлях до відступу.
Зима в 1653 році стояла сувора. Польські загони під Жванцем мерзли, голодували. Підупала дисципліна, почалися втечі з табору. Ще до початку облоги військовий табір під Жванцем мав жалюгідне видовище. Ян Казимір зовсім занепав духом і навіть намагався таємно втекти, та його затримали.
Усе було б добре, якби не татари, які в грудні піддались на умови Польщі, яка правдами-неправдами переманила їх не виступати проти неї. Далі знову за текстом:
Перебуваючи в такому безвихідному становищі. Ян Казимір вирішив розпочати мирні переговори з татарами, щоб відколоти їх від Хмельницького. Після обміну посланнями до хана для попередніх переговорів був відряджений гетьман Войнакович.
Хан, звичайно, дбав про свою вигоду. Справа в тому, що після поразки під Берестечком він позбувся данини, яку йому сплачували поляки, і тепер вирішив домовитися про поновлення її сплати. На відхід від Богдана Хмельницького хана штовхала ще одна причина: все міцніючі зв'язки запорізького гетьмана з російським царем Олексієм Михайловичем, до котрого хан давно ставився вороже.
Хмельницький напав на поляків і завдав їм відчутної поразки. В цій битві особливо відзначився мужній полковник Морозенко. Після останніх подій магнати стали умовляти Яна Казиміра негайно розпочати переговори з татарами. І ось 4 грудня 1653 року у Довжку під Кам'янцем зустрілися посланці короля і хана.
Ханські посли вимагали відновлення Зборівського договору, сплати Польщею боргу в розмірі 100 тисяч червінців, щорічної данини, безперешкодного взяття "ясира" (полонених) у подільських селах. На цих умовах 15 грудня 1653 року і був укладений мир. Щоб не дратувати козаків, були підтверджені статті Зборівського трактату і для них .
Облогу Жванця зняли. Ян Казимір повернувся до Варшави, залишивши Жванень і рештки королівського війська. Однак облога не виправдала надій Хмельницького. Він чекав вирішального бою з шляхтою, який би остаточно розв'язав питання, чи бути Поділлю і Україні вільними.
Умови мирної угоди були тяжкими. Татари здобули право протягом 40 днів грабувати села і брати в неволю мешканців Поділля. Від усіх цих подій найбільше постраждав Жванець. Фортечні укріплення поновили лише перед початком турецького нашестя 1672 року.
Не скажу, що думаю, що такий фінал був поразкою для Богдана Хмельницького, але недоведена до логічного кінця справа, привела до того що в грудні, як зазначалось, жванецька облога була знята, а вже в січні наступного року відбулась Переяславська рада і весь хід історії пішов так, як ми її знаємо.
Ці події відображено у одному з фільмів циклу "Історія України", який частинами показувався раніше на центральних телеканалах країни.
Текст і фото: Сергій Єрмаков
Історична довідка
Пам'ятний знак пов'язаний з подіями славного походу українського козацтва, що дістав назву в історії Жванецької кампанії, або Жванецької облоги.
ЖВАНЕЦЬКА ОБЛОГА 1653 — облога укр. військом під керівництвом Б.Хмельницького разом із військом крим. хана Іслам-Гірея III табору польс. армії під м-ком Жванець (нині село Кам’янець-Подільського району Хмельн. обл.). Тривала понад два місяці — від жовт. до груд. Напередодні, наприкінці верес. 1653, польс. король Ян II Казимир Ваза з 40-тис. військом прибув на Поділля і збудував під Жванцем оборонний табір, укріпивши його валами й ровами. 21(11) жовт. 30—40-тис. козац. армія разом із татарами з усіх боків щільно оточила королів. військо. Невдовзі у таборі почали відчувати гостру нестачу продовольства й фуражу. Окремі польс. роз’їзди до 1-ї пол. листоп. були розгромлені, і становище обложених стало безнадійним. До початку груд. від голоду і хвороб померло щонайменше 10 тис. жовнірів, а з 20 тис. нім. рейтарів живими залишилося ледве 5 тис. Б.Хмельницький був упевнений, що за тих обставин, в яких опинилося оточене польс. військо, король буде змушений капітулювати. Тому він, зважаючи на ненадійність крим. хана як союзника, відмовився від ген. битви. Тим часом польс. королеві вдалося замиритися з ханом. Іслам-Гірей III без участі Б.Хмельницького уклав з Яном II Казимиром Ваза сепаратне перемир’я і 16(06) груд. віроломно припинив воєн. дії. Хан і король домовилися скасувати Білоцерківський договір 1651 і відновити чинність Зборівського договору Криму з Польщею 1649. Крім великої грошової винагороди, Іслам-Гірей III дістав від польс. короля таємну згоду на те, щоб брати в ясирукраїнців. Б.Хмельницький змушений був зняти облогу, офіційно заявивши при цьому, що Жванецький договір (див. Кам’янецький договір 1653) польського короля та крим. хана його ні до чого не зобов’язує. Відтоді дипломатичні відносини з Польщею залишалися розірваними до 1655.
Джерело: www.history.org.ua
Тут фігурує ще одна історична категорія - Кам'янецький договір між поляками і татарами. Зацитуємо і це тлумачення
КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ ДОГОВІР 1653 — крим.-польс. мирна угода, укладена в усній формі під Кам’янцем (нині м. Кам’янець-Подільський) 15(5) груд. 1653. К.д. увінчував Жванецьку кампанію 1653 (див. Жванецька облога 1653), в ході якої Війську Запорозькому та його союзникові Кримському ханату вдалося завдати польс. армії низку поразок і взяти в облогу її гол. сили на чолі з королем Яном II Казимиром Ваза поблизу Жванецького замку між р. Дністер і її прит. Жванчик. Рятуючись від неминучого розгрому, польс. кер-во зуміло зав’язати сепаратні контакти з крим. ханом Іслам-Гіреєм III і схилити його до початку мирних переговорів. Оскільки укр. делегації на чолі з генеральним писарем І.Виговським на переговорах була відведена роль пасивного спостерігача, вона від участі в них відмовилася.
Зважаючи на відсутність письмового викладу умов К.д., неможливо достовірно реконструювати його зміст. Опосередковані ж свідчення вказують на те, що припинення воєн. дій між Річчю Посполитою та Крим. ханатом ґрунтувалося на обіцянці польс. уряду щорічно виплачувати хану т. зв. упоминки та взяти участь у поході проти Рос. д-ви. Стосовно визначення в контексті К.д. політико-правового статусу козац. України істор. джерела подають суперечливу інформацію, з аналізу якої випливає, що, найімовірніше, за Військом Запороз. залишалися права, закріплені умовамиЗборівського договору Криму з Польщею 1649, але лише в тій його ч., яка стосувалася становища реєстрових козаків. Ті ж статті, які гарантували територіально-адм. автономію козац. України (визначення її кордонів, заборона перебування на її тер. коронних військ тощо), в К.д. повністю ігнорувалися.
Факти сепаратних польс.-крим. переговорів під Кам’янцем й інформація про зміст К.д. підштовхнули укр. кер-во до остаточного розриву з Річчю Посполитою та прийняття на поч. 1654 зверхності рос. царя Олексія Михайловича.
