14 березня 2017р. у РЦКМ "Розмай" відбулось відкриття виставки робіт двох фотохудожників з Хмельниччини "Два погляди". Свої роботи презентували Юрій Савін з Кам'янця-Подільського та Сергій Аніськов з Хмельницького.
Відкриття виставки
Юрій Савін та Сергій Аніськов на відкритті виставки "Два погляди"
У обидвох митців в роботах закладена своя філософія, але є у виставці щось об'єднавче - це глибока психологія сприйняття, адже кожне фото не залишає глядача без роздумів над ним. Попри це роботи авторів легко можна відрізнити, адже у Юрія Савіна головною сюжетною лінією проходить людське життя у повсякденному житті, радості і незгоди, які трапляються людям. У фотографіях Сергія Аніськова головний акцент зроблено на емоціях, які, здається, передаються кожною деталлю зачіски, постави чи гардеробу.
А тепер кілька робіт з виставки
У відео побажання висловлюють відомий фотограф Станіслав Стояновський та член асоціації діячів кіноосвіти України Василь Бородинник (?). Прізвище другого записав з того що чути з повного відео, але не гуглиться тому уточнити не вдалось
В дитинстві теж хотів бути фотографом, ходив на фотогурток , мав два плівкові фотоапарати, радянський і буржуйський. Вмів "заряджати" бачок, користуватись реактивами, фотозбільшувачем, фоторамкою, і ін. чудернацькими пристроями. Але технічний прогрес так швидко біг, що я за ним невстиг, так я фотографом і не став
Зараз фотографами стають без усіх тих причандал )) Мені здається головне - чуйка підбирати ракурс, освітлення, кут, і т.д. У декого це чуття є від природи, а дехто рухається повільно, набуваючи навики з досвідом. Так що головне практика і в тебе можливо ще все попереду.
Чорно-білому фото майже весь свій час на промову присвятив Станіслав Стояновський (на відео балакає другим). Він радів чорно-білим фото на виставці, говорив що у багатих європейських маєтках рідко вішають кольорове, а частіше саме чорно-білі шедеври. А от я, якщо чесно, не дуже поділяю цю думку. Ми наділені кольоровим зором, а прогрес зробив можливість неймовірної передачі кольорової гамми на папері... Для чого ж у минуле дивитись?.. Ну да, інколи ч-б. підкреслює якусь суворість, холодність, чи ще якісь локальні риси, але відмовитись від кольорового на користь ч.б. - якось дико. Тєлік ніхто у ч.б. режимі ж не дивиться