Як ви знаєте, парк танкістів названий так через те, що у його центрі стоїть танк. Із напису на дошці, котра встановлена на постаменті, можна дізнатися, що танк входив до складу військ генерал-лейтенанта Д.Д.Лелюшенка. Що ж то за танк і яка його роль у Другій світовій війні?
Судячи зі знімків і малюнків, у нас в Кам'янці встановлений так званий Т-34-76, тобто з гарматою Ф-34 калібром 76 мм. Але спочатку трошки історії. Після Першої світової і громадянської воєн Радянська Росія у своїх броневійськах мала в основному танкетки, легкі танки (трофейні FT-17 або побудовані за їхнім зразком), бронеавтомобілі, бронедрезини і бронепоїзди. Вивчаючи досвід минулих воєн, військове керівництво відзначило особливу роль танків у прориві оборонних позицій, у підтримці наступаючих військ тощо. В липні 1929 р. була затверджена перша танкова програма, якою передбачувалось мати на озброєнні армії танкетки, легкі танки, бронеавтомобілі, САУ, гусеничні бронетранспортери та іншу спеціальну техніку. В 1930 р. СРСР закупив у американського інженера Джона Крісті два шасі його швидкохідного танка М.1930 без башт зі всіма кресленнями і технологіями.
[/img] Танк Крісті на випробуваннях в СРСР
Особливістю танка було те, що він міг пересуватися як на гусеничному ходу, так і на котках, причому розвивав досить пристойні швидкості (до 45 км/год. на гусеницях і до 70 км/год. на котках). На його основі радянські конструктори розробили швидкохідні танки БТ-2, БТ-5, БТ-7 та їхні модифікації. Після війни в Іспанії 1937 р. виявилось, що найпоширеніші радянські танки БТ-5 і Т-26 мають недостатнє бронювання і не можуть протистояти протитанковій артилерії. Було вирішено розробляти нові танки, що мають проти снарядне бронювання. Цього ж 1937 р. конструкторське бюро Харківського паровозобудівного заводу почало розробляти колісно-гусеничний танк з потиснарядним бронюванням А-20 як продовження розвитку лінійки танків БТ. Очолив розробку нового танку Михайло Кошкін. В процесі роботи Кошкін переконався у тому, що колісно-гусеничний рушій при збільшенні маси танку стає занадто ускладнений. Паралельно танку А-20 конструктори почали розробляти чисто гусеничний танк А-32, хоча військова комісія була проти цього. За рахунок спрощення ходової частини зменшилася маса, завдяки чому можна було збільшити товщину броні. Обидва танки оснащувалися 12-циліндровим дизельним двигуном В-2 потужністю 400 к.с., що дозволило збільшити запас ходу порівняно із закордонними танками і зменшити можливість загоряння палива у ході бою. Було побудовано по одному зразку кожного з танків і виявилось, що А-32 має беззаперечні переваги – кращу гармату (76-мм проти 45-мм у А-20), краще бронювання і кращу прохідність. Він і був прийнятий на озброєння РККА постановою Народного Комісару Оборони від 19 грудня 1939 року.
Т-34 зразка 1940 року
В лютому-березні 1940 р. дві машини здійснили перехід Харків-Москва-Харків своїм ходом (більше 1500 км), що довело надійність танку. Під час переходу М.Кошкін, вже тоді важкохворий, ще більше захворів і через півроку після повернення помер. Державна премія СРСР була присвоєна йому вже посмертно. В липні 1940 р. розпочався серійний випуск Т-34 і до вторгнення німецьких військ промисловістю було поставлено 1225 танків. Оскільки розробка велася поспіхом, конструкція машини була далека від досконалості і постійно дороблялася. Гармата Л-11 була замінена на потужнішу Ф-34, підвіску типу Крісті замінили на торсіонну, змінювалася конструкція башти, люків, внутрішнього простору, оглядових приладів і приладів наведення. 1943 р. у конструкцію танка були внесені відчутні зміни. У зв'язку з появою в німецьких військах нових танків PzKpfw V «Пантера» і PzKpfw VІ «Тигр» і броня, і озброєння перестали влаштовувати військових. «Тигр» пробивався лише зі 100 метрів і лише в борт, тоді як сам «Тигр» знищував "тридцятьчетвірку" з півторакілометрової відстані. Воювати в таких умовах неможливо, тому з'явилась модифікація "тридцятьчетвірки" – Т-34-85. Основними змінами були наступні: • замінена коробка передач із 4- на 5-ступеневу; • замінена башта на збільшену і більш броньовану; • на башті встановлена командирська башточка, яка збільшила оглядовість; • замінено гармату на 85-мм Д-5Т, згодом (у 1944 р.) на 85-мм ЗИС-С53; • збільшено боєкомплект снарядів з 77 до 100; • збільшене бронювання корпусу.
Т-34-85 зразка 1944 р. Музей у Воронежі.
Модернізація позитивно вплинула на бойові характеристики. Лобова броня «Тигра» піддавалася новій гарматі вже з 500 метрів, тим більше, що німецька промисловість почала потроху "задихатися" від нестачі матеріалів. Броня німецьких танків втрачала якість, оскільки не вистачало потрібних легуючих присадок. У чому ж секрет того, що Т-34 став наймасовішим танком Другої світової війни? Згадує один із розробників танку, заступник М.Кошкіна Олександр Морозов "Танк Т-34 хорош не столько своими боевыми качествами, сколько предельной простотой в производстве, эксплуатации и ремонте, надёжностью, низкой стоимостью и возможностью массового производства на любом машиностроительном заводе Эти ценные качества были достигнуты в результате настойчивой борьбы конструкторов и технологов за минимальную массу и трудоёмкость каждой детали танка, в стремлении везде и во всём разумно экономить, добиваясь предельной простоты, дешевизны и надёжности. Таким образом, к началу войны нам удалось создать и поставить на серийное производство новый средний танк, превосходящий по боевым свойствам и приспособленности к массовому производству средние танки фашистской Германии, который стал не только любимым танкистами грозным оружием, но и образцом простой и надёжной боевой машины" Танк Т-34 виявився найуніверсальнішим, він брав участь у всіх битвах Великої вітчизняної. Т-34 став класичним зразком середнього танку, його конструкція багато в чому визначила шляхи розвитку сучасного танкобудування. До недавнього часу танк Т-34 стояв на озброєнні ряду країн так званого третього світу (Албанія, Алжир, Афганістан, Куба, Лівія, Монголія, КНДР, КНР, Сирія, В'єтнам, Ангола, Ефіопія тощо). Курйозний випадок – в 2006 р. в Будапешті під час антиурядових виступів демонстранти викрали танк Т-34 з розташованої в центрі міста експозиції і намагалися прорвати поліцейські загородження. Були зупинені поліцією і викурені за допомогою сльозогінного газу.
T-34-85 в музеї в США.
Основні характеристики танку Т-34-85 ранніх випусків
Класифікація середній танк Бойова маса, т 32,2 Компоновочна схема класична Екіпаж, чол. 5 Роки виробництва 1944—1958 К-ть випущенних, шт. близько 80000 Довжина корпусу, мм 6100 Довжина з гарматою вперед, мм 8100 Ширина корпуса, мм 3000 Висота, мм 2700 Кліренс, мм 400 Озброєння Калібр і марка гармати 85-мм ЗИС-С-53 Тип гармати нарізна Довжина ствола, калібрів 54,6 Боєкомплект гармати 56-60 Кулемети 2×7,62-мм ДТ-29
Далі буде... то треба розуміти що це вступ до чогось цікавенького? Цікаво було почитати факти з становлення "нашого танка з постаменту" в його розвитку. Дякую Саша, хоча читається досить важко, але в цілому гарна робота. Дуже багато фактів наведено, особисто для мене деякі з них були нові і дуже цікаві, але залишилось ряд питань які хотілось би уточнити. Але для початку скажу перше побажання, що мені впало в вічі під час читання. Не завадило б ще кращий ракурс кам'янецького танка подати щоб можна було порівнювати з тими що по тексту. Постійно хотілось подивитись чи є то підвищення чи то командирська башточка на нашому танку, чи відрізняється башта нашого танку від "Суворова" і т.п. Чи це буде у продовженні?
О фотка танка збоку з'явилась і одразу поділюсь спостереженням: чомусь у кам'янецького танка башта не така як у всіх інших. У нашого чітка трапеція а у інших спереду заокруглена. Напевно різні виливки використовували. До речі може знає хтось, усі Т-34 на одному заводі клепались чи на різних
Далі по тексту: То виходить до 29-го року були лише легкі танки і т.з. танкетки (доречі що це?). Доречі коли танк перестає бути "легким"? Далі у мене вималювався такий ланцюжок: шассі Крісті - швидкохідні таки БТ - танки Кошкіна. Є такий взаємозвязок чи танки Кошкіна розроблялись з по іншому принципу? А взагалі наскільки я зрозумів то та "тєлєжка" Крісті була досить крута раз могла міняти ходову частину і як я зрозумів володіла бронею. Цікаво як її планував використовувати конструктор і цікаво що продав він її зо всіма "потрохами" А наші це люблять, навіть анекдоти є про наших конструкторів
Були середні (Т-28 масою 27,8 тон), важкі танки (Т-35 масою 50 тон), плаваючі, вогнеметні і інші спеціальні. Розроблялися навіть радіокеровані без екіпажу Ланцюжок правильно вибудувався Танки Крісті купили за доляри, купили і лізензію на їх виробництво. $164000 за все заплатили
Виходить А20 мав колісно-гусеничний хід, а Кошкін проявив ініціативу і почав клепати А32 лише на гусеничному? Та ще й гармату більшу йому вліпив і броню грубшу? Отважный малый... Шкода, що не дожив до тріумфу свого дітища.
Навіть у танкових війнах наш народ використовували як пушечне м'ясо, це ж треба танку треба було під'їхати на 100м до "Тигра" і заїхати так щоб попасти строго в борт... Тоді як ворог міг починати лупити наших з 1,5 км. Якийсь тир з живими мішенями виходить, цікаво а були випадки що Т-шка перемагала на тому етапі німця? Напевно, хіба тільки якщо йшли толпою на одного
Цікаво а ті країни третього світу що мають соляри нємєряно? Доречі, Саша, не попадались дані про витрату палива цими танками? Випадок в Будапешті посмішив . Пригадалось що колись чув що і наш танк на ходу тільки заправляй і заводь, але от біда... люк заварено.
Виходить з 39 по 44 рр випускали Т-34, а потім стали Т-34-85? То у нас стоїть той що з більшою гарматою по ідеї, бо ж він визволяв місто у березні 44, чи як? І ще цікавий факт підмітив: я зрозумів чому з 1944-1958 рік так багато танків випустили - хотіли щоб на кожного кам'янчанина по танку було
От на що натрапив І нижче підпис: Генерал-лейтенант у відставці Лелюшенко Д.Д. запалює вічний вогонь на могилі Невідомого солдата в день 30-річчя визволення міста від німецьких окупантів. 1974 р.
До попереднього коментаря. Під час відвідування музею в старій фортеці на "Ніч Музеїв" (18.05.2012) звернув увагу на серію фотографій присвяченій 30-річчю визволення міста. Там були і фотки з Лелюшенком.