ЧУМНИЙ ХРЕСТ
Павло Нечитайло, Володимир Галкін (студенти істфаку К-ПДПУ), Ігор Ільницький (учень міського ліцею)
Цікава історія трапилась нещодавно під час розвідкової експедиції студентів К- П ДПУ.
Почалося
все з того, що іще 1996 р. учні ліцею №18 Павло НЕЧИТАЙЛО та Володимир
ГАЛКІН у туристичному поході віднайшли на березі р.Жванчик у с. Жванець
кам'яний хрест. Хрест був досить значних габаритів (1,54 м висоти), з
незрозумілими для нас тоді написами, та ще й знаходився на території
покинутих жителями будівель у зоні затоплення Дністровською ГЕС, а не на
цвинтарі. Одне слово - загадка.
Вже будучи студентами історичного
факультету, ми хотіли з'ясувати історію пам'ятника. Однак, внаслідок
підйому рівня води Дністровського водосховища, хрест був недосяжний.
У
вересні 2000 р., повернувшись на місце з достатньою групою підтримки
(Олег РУДИК, Костянтин ХІМІЧ, Руслан НАГНИБІДА, Олена СТРЕЛЬЧУК), ми
побачили, що хрест покрився наносами грунту і був розламаний навпіл. Нас
осяяла благородна ідея - врятувати його від повної руйнації.
Наприкінці
жовтня на чолі з завідуючим археологічною лабораторією К-ПДПУ Валерієм
МЕГЕЄМ ми вирушили на рятувальні роботи. При розчистці хреста від
наносів було знайдено людські кістки, які за лягли на глибині 3-5 см від
поверхні грунту. Оскільки хрест за формою і типологією наближався до
козацького, думалось, що зробимо подвійну добру справу: і хрест
врятуємо, і прах козака загиблого.
Ідилічні роздуми перервав місцевий житель: «Що, хлопці, могилу собі і нам копаєте?»
Ми
покидали лопатки і щіточки, почали з'ясовувати, в чому справа. В
процесі розпитування, майстерно проведеного Андрієм РАДНЮКОМ, виявилось,
що колись давно на місці хреста стояла хата, в якій від чуми загинула
велика сім'я. Будинок односельчани зруйнували, не виносячи трупи
назовні, а пізніше на його місці поставили хреста.
Археологи - народ
недовірливий, однак відкрите поховання довелось законсервувати, бо
антиархеологічні настрої в селі посилювались, і ми могли загинути якщо
не від чуми, то від рук місцевих жителів точно.
Ми обмежились
обстеженням хреста. Справдились наші найгірші побоювання - кількість,
за переказом, загиблих у хаті збігалася з кількістю імен, викарбуваних
на пам'ятнику. Напис досить важко піддавався прочитанню. Річ у тім, що
текст було написано сумішшю давньоукраїнської і церковнослов'янської
мов, та ще й з помилками. До того ж, кожен майстер-хрестороб мав свій
стиль вирізання напису, свій почерк, притаманну тільки йому
каліграфію.
Що ж розповів нам хрест? Його параметри: висота 1,54 м,
ширина 0,62 м, товщина 0,23 м. Висічений він із цільної брили вапнистого
пісковику. Неподалік лежить надмогильна плита антропоморфного вигляду з
повністю знищеним написом. На лицьовій частині хреста ще у 1996 р. було
видно традиційні скорочення: ІС.ХС. (Ісус Христос), Г.Г. (Гора
Голгофа), НІКА (Перемога), та до сьогодні вони не збереглися. По торцю
хреста прокреслено напис, що читається проти годинникової стрілки: «Сєй
крєст соружів Стефан Корецкій». На зворотній частині: «Дімітрій,
Алєксєй, Тімофєй, Дімітрій, Касьян, (вірогідно, жіноче ім'я знищене
розламом хреста), Міхаіл, дня (або днім) 110 в 1801 году».
На перший погляд, хрест не є важливою для науки пам'яткою, однак, тільки на перший погляд.
На
Поділлі збереглося дуже мало надмогильних пам'ятників XVIII -початку
XIX ст. (не кажучи вже про датовані ранішим часом), а в
Кам'янець-Подільському районі ми не знаємо жодного. Хрест цікавий своїми
написами. В основному, надгробні написи ХVІІ-ХІХ ст. мають релігійний
зміст. В нашому випадку маємо лише перелік імен похованих. Можливо, сама
епітафія була написана на плиті? Напис на плиті зберіг ім'я майстра, що
його виготовив, це теж є дуже цінним. Окрім того, це єдиний ви падок,
відомий нам з літератури, коли написи нанесено на всі три площини
хреста.
Моментом, що заслуговує на увагу, є розташування пам'ятника в
густо-заселеному районі, адже зазвичай холерні і чумні цвинтарі
виносились за межі населеного пункту.
На нашу думку, «чумний» хрест у
с.Жванець є досить цікавим пам'ятником надмогильної скульптури, який
може привернути увагу археологів етнографів, мовознавців.
.
Р.З. Всі учасники досліджень, слава Богу, досі живі і без ознак ураження чумою.
Дивіться також: |
0
