Renata Krol-Mazur MIASTО TRZECH NACJI / Studia z dziejow Kamierica Podolskiego w XVIII wieku. - AVALON, Krakow, 2008.

Фрагменти з книги

перші сторінки і зміст

приклад ілюстрацій

___________________________________

РЕЗЮМЕ

Ця книжка має на меті заповнити прогалини у наших знаннях про події з малознаного періоду історії міста Кам'янця-Подільського. Причиною, що спонукала авторку до початку дослідження історії Кам'янця-Подільського у XVIII ст., був цікавий з точки зору правничого, суспільного і культурного, факт мирного співіснування в цьому місті упродовж багатьох століть кількох народностей, серед яких домінуючу роль відігравали Поляки, Русини та Вірмени. Адже, у існуючих на сьогодні дослідженнях, аспект внутрішнього життя міста оминався істориками, для цього метою роботи було висвітлити долю населення міста на тлі історії Кам'янця XVIII ст., якому після карловицького миру було повернуто роль важливого осередку політичного, суспільного, господарчого і культурного центру. Змінилася не тільки роль самого Кам'янця, який зважаючи на те що Туреччина вже не була головним ворогом Речі Посполитої, перестає виконувати роль antemurale christianitatis, але одночасно ситуація в самому місті. Функціонують вже тільки дві юрисдикції — польсько-руська та вірменська, довкола яких з'являється третя влада — комендант, який одночасно був командиром гарнізону та начальником міста. Змінюється також структура міщан, у якій від того часу солдати становлять значну частку. Місто стало перед новими викликами, котрі змусили міщан до пошуку нових джерел доходу і призвели до зміни існуючого на той час вигляду Кам'янця.

Однією з важливих дослідницьких проблем був пошук відповіді на питання: в який спосіб і до якого ступеня тяглі політичні ферменти (Північна війна, боротьба за трон у Польщі між Сасами і Станісла¬вом Лещинським, тарговицька конфедерація) погрози з боку сусідів як і „рідного противника" (гайдамаків), а також постійні упродовж цілого століття природні катаклізми і пошесті на Поділлі, відбилися на екзистенції кам'янчан.

Адже головною метою було довести слушність використання у назві праці формули „Місто трьох народів", для цього досить багато уваги було присвячено в книжці питанням відносин між двома вищезгаданими міськими громадами і стосункам які панували між її членами. Гідним уваги є внесок авторки в розвиток існуючої на сьогодні поінформованості про вірменську громаду Кам'янця. Вона була організована на взірець польської громади що користувалася магдебурзьким правом. Це дозволило їй отримати аналогічні права і компетенції, які мали самоврядні громади і міські суди по відношенню до міщан, що підлягали міській юрисдикції. Вдалося встановити термін елекції війта цієї громади, а також точну дату інкорпорації вірменської юрисдикції до польсько-руської. Завдяки отриманим привілеям кам'янецька вірменська громада мала право судочинства як у цивільних так і карних справах згідно власного права (чого не мала вірмени у Львові). Кам'янецькі міські книги продемонстрували нам виняткову позицію вірменок, котрі користувалися свободою як у господарських так і судових справах, вирізняючись на цьому тлі від жінок, що підлягали магдебурзькому праву, яке у свою чергу обмежувало право жінок.

Робота складається з 17 розділів, з яких перший і останній мають хронологічний характер (представляють прийняття Кам'янця з турецьких рук; повторне загосподарювання міста і подільського воєводства; селянські заворушення і козацькі повстання; історію Поділля до часу барської конфедерації; останні роки перебування Кам'янця під урядуванням Речі Посполитої, детально зупиняючись на реформах комісій Вопі Ordinis, Устроєвих та Цивільно-Військових як у місті так і у подільському воєводстві в цілому, а також пересування польських та чужоземних військ, та вторгнення росіян до Кам'янця), інші розділи є проблемними (вони стосуються суспільного, релігійного, культурного, господарчого життя; торкаються проблематики польсько-турецьких контактів, також організації служби розвідки на польсько-турецькому прикордонні; ролі Кам'янця як міста, що приймає східні посольства; проект створення там осередку навчання східних мов; багато місця присвячено проблематиці устрою, а досліджуючи характеристики тривалих у місті судових процесів були отримані цікаві факти з життя міста та його мешканців). Зміст книжки доповнює розлога іконографічна та картографічна документація. Джерельну основу праці становлять матеріали, котрі зберігаються в архівах і бібліотеках Києва, Львова, Кам'янця-Подільського, Кракова, Варшави, Вроцлава, Курніка, Санкт-Петербурга і Москви. Акторка дісталася до нових, оригінальних і різнорідних рукописних збірок.

Дякуючи великій кількості зібраних джерел вдалося знайти відповіді на багато складних питань, довести або спростувати не одну гіпотезу. В світлі нових даних була спростована існуюча до сьогодні в історіографії думка про цілковитий занепад торгів в Кам'янці-Подільському у XVIII ст. Повторювана Ю. Сіцінським та іншими істориками (М. Петров) теза про зникнення у XVIII ст. вірменських купців, котрі були витіснені єврейськими купцями, була нами спростована. Великий товарообіг а також міжнародна торгівля і надалі залишалися в руках вірмен. Наприкінці століття спостерігається великий приріст у торгівлі вірменських купців на території Туреччини, що було пов'язано із зникненням з арени трьох головних осередків орієнтальної торгівлі після 1-го поділу (Бродів, Львова та Станіславова).

З аналізованого джерельного матеріалу випливає новий образ міста, головні проблеми котрого обертаються довкола боротьби за керівництво кам'янецькою фортецею вимагаючи від міщан виконання щоразу нових повинностей. Кам'янець і надалі відігравав дуже важливу роль в системі оборони земель Речі Посполитої. Гроші, пов'язані з утримання фортеці і перебування у ній війська, були непропорційні до видатків, які були на той час. Тому так багато повинностей перепадало місту, провокуючи зрозуміле незадоволення його мешканців. Забезпечення коменданта кам'янецької фортеці, а також широкі повноваження щодо міщан, були причиною тривалих конфліктів між ним і міською владою, котра була незадоволена втручанням у їхню компетенцію та порушувала їхні вольності.

Аналізуючи інформацію, котра міститься у міських книгах, та порівнюючи її з іконографічними та картографічними джерелами, вдалося прослідкувати процес розбудови міста. До врегулювання будівельних і дотримання архітектонічних норм (територія Польського, Вірменського ринків і головних вулиць) призвели не тільки розпорядження міської влади, але й спрямованих до Кам'янця спеціальних комісій. Головною відмінністю, що характеризує забудову Кам'янця була її домінуюча функція (будинки поділено виключно для проживання, або, головним чином для торгівлі). Мешканці міста не дотримувалася визначених частин міста (польської, руської та вірменської), оселяючись на території, що не належала до рідної юрисдикції, що у свою чергу додатково сприяло асиміляції цих народів. З проблемою порожніх грунтів місто не навчилося давати ради аж до кінця століття.

В книжці, авторка прагнула показати, що хоч Кам'янець-Подільський і знаходився на периферії Речі Посполитої, але життя в цьому місті не відхилялося від засад, котрі були притаманні іншим містам. Незважаючи, що суворі приписи накладені на місто комендантами гарнізону, неодноразову ускладнювали життя мешканця Кам'янця, але навіть через це вони змогли користатися з різноманітних розваг, які на щодень приносив їм випадок. Катаклізми, військові події і наїзди гайдамаків не загальмували нормального функціонування релігійного, культурного, наукового та товариського життя. Єдиною перешкодою був брак коштів, а почасти й осіб з відповідною освітою.

З польської переклав Михайловский Віталій Миколайович