На оголошення на сайті відгукнулось багато бажаючих і от холодного і мокрого весняного дня 10 березня в моросящий день біля ратуші зібрались відчайдухи бажаючі пригод і спілкування. Назбиралось загалом 11 чоловік і усі дружно пішли до точки старту - оглядового майданчика біля Петропавлівського костелу. 

Зорієнтувавши усіх на форму і роль каньйону усі пішли вулицею ремісників - Кузнечною, де вже за кілька десятків метрів чекав цікавий об'єкт - грот-колодязь.

Тут був своєрідний тест-драйв - найсміливіші учасники перевіряли якість води методом проби, адже у доступних джерелах писалось що раніше тут вода була солонувато-гірка. Щож розвінчувачі міфів засвідчили - "Вода дуже чиста і практично без присмаку - міф розвінчано".

Далі зупинка перед сходами які носять ім'я знаних у місті Фаренгольців - Федора - військового, що придбав будівлю бурси єзуїтського колегіуму, і його сина Едмунда - знаного лікаря-хірурга, першого старшого лікаря лікарні на Новому плані і запровадника передових методів лікування ран, зокрема застосуванням антисептики не лише в нас, а й на Україні загалом. Сходи були побудовані на кошти міста в один рік з будинком Федора (1850р), а Едмунд двічі виділяв кошти на їх ремонт. Тому і Фаренгольца.

Доречі наприкінці цього спуску у 17 ст на планах міста зображено укріплену брамку.

Сходи привели нашу группу до укріплень Нижньої Польської брами, від якої залишились дві башти, брама і шмат стіни з одного боку і самотня башта з іншого. Саме до останньої башти ми вирішили пройти в першу чергу так як до неї не часто доходять руки і ноги при прогулянках в тих місцях. Башта в радянські часи в реєстрах називалась Ковальська, як і дві попередні башти. Це пов'язувалось з тим що найбільш безпечна північно-західна частина міста була найбезпечнішою і тому ремісників з вул.Кузнечна з часом витіснили "сильні світу цього" - католицькі релігійні установи, а ковалі зійшли в каньйон.

Ця лівобережна башта Польської брами зараз називається "Настінна" і справді вона побудована на широкому 3-метровому мурі який і зараз частково зберігся. Виступаючі частини круга башти опираються на консольні балки, що надає башті неповторний вигляд.

Далі була зупинка на мості і де була розповідь про старовинну переправу, бродом (в районі башти на броді), потім ще одним мостом. А ще там колись був підземний хід під річкою, обвал якого зробив це місце якимось містичним. Зокрема відомі дві легенди про церкву що провалилась під землю і до цих пір у Великдень там начебто можна почути дзвони і молитви. 

А за мостом - мальовничі башти Польської брами. Зараз цим шляхом яким часто проїзжали польські королі і російські царі можна легко прогулятись і влаштувати там гарну фотосесію

Далі на шляху каньйоном були пивоварний завод баронеси Евеліни Юній який зараз відверто кажучи занепадає і лякає об'ємами людської байдужості. Трохи далі - порохові склади, цікаві своїми пітьмяними склепінчастими приміщеннями і бароковим переднім фасадом з латинськими написами.

Потім усі дійшли до Новопланівського мосту (точніше під нього) де колись було одразу дві церкви - Спасо-Преображенська на правому березі і Онуфріївська - на лівому. Спасо-Преображенська цікава тим, що біля неї був цвинтар і ще тим, що навіть після закриття храму і перенесення його майна до Троїцької церкви на місці колишнього вівтаря ще довго стояв хрест і віряни запалювали перед ним лампадку аж до поч.XX ст. Онуфріївська цікава самою освятою на честь Онуфрія - не зовсім частий святий у культах і навіть мало хто бачив ікони чи скульптури з ним, хоча звісно ж вони є і зображають цього одинака що 63 роки прожив відлюдником у пустелі старцем з довгою бородою у пошарпаному одязі.

А вид у тому місці справді чудовий - над головою велетень міст а збоку падає чудовий водоспад коло якого височить символ міста - олень. 

* * *

Нажаль на цій точці значна частина учасників були змушені звернути з шляху, адже погода була не зовсім сприятлива. Тут завершило свій рух п'ятеро учасників із 11, і як пожартував один з тих хто залишився - історія почала ставати схожою на "12 негренят", але на щастя фінал видався кращим, адже тим хто пішли далі уже не було куди діватись як іти до кінця.

* * *

А далі шлях пролягав під оборонними баштами східного берегу Смотрича - Гончарської, Різницької і Кравецької, розташованих на високій скелі каньйону. Обмілілий Смотрич відкривав сліди руху по ньому колісного транспортного засобу. 

Зупинка була на мості зі шлюзами де було згадано історію Софії Вітте (Потоцької), на честь якої в цій місцині у кінці 18 ст її перший чоловік Йосип Вітте побудував парк з острівцем, алейками-набережними, підвісними містками і з екзотичними деревами і птахами. А до цього тут була Хресторождественська церква, а після - лікарня на 30 ліжок і згодом перша в місті гідроелектростанція постійного струму. 

А ще там недалеко є шмат скелі з вивітреною верхівкою що схожий на грибок, що нагадує що десь в цьому місці біля шлюзів було знайдено старовинний кнехт - своєрідна привязь для човнів з часів, коли Смотрич був судноплавний.

Далі пройшовши каньйоном виходимо перед казарммами, сходи перед якими також як і фаренгольцські закінчувались міцною брамкою. Перед сходами ще знаходиться будинок під №100 в якому в різний час жили краєзнавець Андрій Терлецький і польський письменник - Антоній Петкевич (псевдонім Адам Плуг)

Ну і фінал подорожі - Руська брама

Як Польска так і Руська брами були досить цікаві так як при звичайних прогулянках рідко задумуєшся над тим якими вони були раніше, а тут у нас були реконструкції, які хоча і дещо умовні проте дозволяють створити уявлення про укріплення в ті часи. 

Загалом було пройдено весь запланований маршрут, що зайняло близько 3 годин часу. Перша екскурсія учасників сайту відбулась за планом і продемонструвала, що подібні заходи є згуртовуючими і об'єднуючими. А значить - це потрібна справа

Підготував: Сергій Єрмаков

© Єрмаков Сергій

• Міські водоспади - сльози полонянок
• Сади Вітте
• Секрети Кам'янця - підземелля в каньйоні міста
• Екскурсійний маршрут "Шевченківськими місцями"
• "Шевченківськими місцями", або одного разу в Кам'янці