Вирішив поділитись своїми враженнями від проходження першого квесту який організував Віталій Сіднюк ( Kobzar), не знаю як у нього виникла така ідея, але ідея чудова - вона мені одразу сподобалась так як давно мріяв випробувати свої сили в чомусь такому. Реалізація першого квесту, який Віталій з опаскою назвав пілотним також вийшла на "Ура!" і довелось підрозкинути мізками, щоб усе пройти. Але все по черзі.11 червня 2012 року Віталій розмістив на сайті нову публікацію - оголошення про спробу квесту. Тоді ще на сайті нічого не було щоб квест можна було одразу знайти. Це вже зараз в меню квест посів чільне місце і має свою окрему сторінку. Тоді ж було лише стрічка в "останніх публікаціях" з назвою статті-оголошення ну і усі надії на активність у коментарях. Але це все технічні проблеми, а от перше завдання потрібно було розв'язати щоб розпочати захопливу мандрівку у світ загадок і запитань (англ. question). А звучало воно наступним чином: Зрозуміло було, що потрібно шукати спочатку символ безсмертя, мужності і сили. Перша думка - напевно раз сила, та ще й мужність то це "лев"... Так, біля левів при в'їзді в старе місто цілком може бути, але ж там ще є і символ безсмертя, що ж це може бути, про лева такого не чув. Перебираючи інші варіанти прикинув, що ще міг би бути орел. І тут на допомогу прийшлов Гугл. Звісно хто ж ще допоможе перевірити символіку. Вводжу "орел символ" і... опа... маємо символ безсмертя. Чомусь лева я тоді навіть не перевіряв хоча у думках мав собі, що якщо не орел то треба і коло левів глянути. Орла напевно кожен знає де знайти, тим паче, що з лебединим озером він став ще більш популярним. Однак, піти в перший день не вдалось, та й на другий не вийшло. За цей час уже прийшла звістка що Lapa застрягла на останньому завданні. Але ж чотири таки пройшла... І от уже на роботі зустрівшись з соадміном Вадимом Новацьким (novvm) ми вирушили до орла. Заходимо зі сторони парку, квест це вперше, папірців ще ніколи не шукав, які вони, як сховані... тому дуже цікаві почуття огортають. Але підходимо обдивляємось справа - немає, дивимось позаду - немає, і от піднявшись зліва по стежечці - нарешті!!! Заповітні папірці між камінцями А з ними і завдання - "Святий Яцек вкаже шлях". Так... вроді все ясно, але залишається лише знайти святого Яцека і все буде гаразд. Але як на зло ніякі Яцеки мені тоді в голову не лізли, хоча думки були. По-перше на тріумфальній арці святий Я., але то здається Ян Непомуцен, а не Яцек, монах на Домініканському з статуеткою коло входа, може він?.. Але тоді не міг пригадати чи він Яцек чи Янек тай не святий він взагалі то, ну і третій варіант був що це один із святих засновників тринітаріїв що перед входом на подвір'я. Пригадував тоді, що один з них точно Я. але здавалося, що то якийсь Якуб і точно не Яцек. Ще Вадим говорив, що можливо Папа Римський на подвір'ї кафедрального підкаже. Адже він також близький до Я. Ми знали, що він Іван, а це якщо і Я. то ніяк не Яцек, а Ян. Але гарантованих версій тоді не було. В общем, без Гугла було нелегко і ми з Вадимом вирішили попрямувати через арку з Я.Непомуценом і оглянути подвір'я кафедрального. Іоан Павло ІІ стояв на місці але не признавався де завдання. Тай нічого схожого на св.Яцека ми більше не знайшли. Отож оглянувши подвір'я ми так і не знайшовши заповітного продовження пішли перевіряти наступні версії. Паралельно пригадавши, що в нас є знайомий Сергій Борковський, який цілком може знати про Яцека щось, дзвонимо до нього. Ага... ні... виявилось не так просто. Але трохи згодом Сергій Миколайович передзвонив і висунув версію, що це Ян Непомуцен - покровитель шляхів і мостів (чи чогось одного не пам'ятаю) і тому завдання "Св. Яцек вкаже шлях" цілком може бути про нього. Але тоді ми вже перевіряли другу свою версію - версію з трінітарами і... о чудо... ми знайшли їх... ці заповітні папірці.    Окрилені таким успіхом ми були ладні далі продовжувати шлях, але не знали тоді, що наші старання були несвоєчасні, адже ми пішли по хибному шляху - по шляху другого квесту, який уже тоді почав закладати Віталій. Що ж ми тоді добряче попотіли з Вадимом щоб подолати ще два завдання і вже йшли до останнього п'ятого, коли вирішили передзвонити до ведучого, щоб поцікавитись чи є папірець на останній локації, чи там потрібно лише сфотографуватись. І тут ми почули, що більш ніж дві години пошуків виявились на перспективу але дуже мало нас просунули в першому квесті, точніше ми так і залишились на першому завданні, але мали зрушення - уже знали друге завдання. Бажання йти і перевіряти ще версію з монахом і тріумфальною аркою вже не було і на цьому завершився перший день наших пошуків.
 Ще вечором я прогуглив св.Яцека у Кам'янці і перше ж посилання вивело мене на монаха на домініканському. Мене чомусь не смутило, що він простий монах і легенда ніяк не говорить, що він святий і я одразу ж припинив пошуки. На другий день дуже кортіло перевірити свої знахідки. На цей раз Вадим не знайшов часу прогулятись у місто і я вирішив, що все одно варто піти, тим паче, що багатоідейний організатор квесту Віталій якраз подзвонив і запропонував показати мені млин Ірафа. Отож багато часу не було але домінікани були по дорозі. Уже на шляху я думав, що буде дуже прикро, якщо буду знати третє завдання, але не буду мати часу туди піти, але все вирішилось коли під колоною під монахом і взагалі біля входу в домінікани ніяких папірців не виявилось. "Щож це за Яцек такий" - думав я тоді і ще один день залишив мене без відповіді на це питання і без підказки. Надія залишалась лише на Гугл-Всемогутній і він знову подарував мені надію - вивів на зображення арки св.Яцека, що виводить з подвір'я кафедрального костелу. Там навіть напис на ній є відповідний. Ну все, здається сумнівів немає. Завтра я це завдання возьму.
І от день третій. Цей раз зі мною захотіла йти дружина, то ж зібравшись і сівши на маршрутку №1 ми швиденько добрались до ратуші, а звідти і до костелу. Але от з якого боку арки підходити? Спочатку хотіли розділитись, а потім подумали що "7 вёрст для бешеной собаки не круг", вирішили піти разом все по черзі - спочатку внутрішнє подвір'я, а потім як не знайдем то і до зовнішньої стіни можна сходити. Підходимо до арки з двору - ніяких ознак папірців, уже й далеченько стіну оглядали і сходи, і шпаринки в підлозі - немає. Може якось підійти зверху від майданчика де всі фотографуються. Ідемо, але там нема як підійти до арки, тим паче коли людно. Отож Оксана залишилась на верху щоб якщо що то дошукувати там, а я перейшов до зовнішньої стіни. І не марно. Саме там був довгоочікуваний папірець пошуки якого тривали три дні.  "Ворота двору псів господніх" - це завдання було для мене пльовим ділом, адже зовсім недавно я мав розмову про цих псів. А саме про орден домінікан, яких саме так і називають і навіть над входом у костел домінікан є їх герб - собака що тримає смолоскип. Отож сумнівів не було, були лише дві думки, де саме ті ворота - чи це вхід одразу біля вул.Домініканської, чи це вїзд від вул.Зарванської (чи то правильніше та ділянка є продовженням Зарванської але є частиною вул.Польський ринок). Але два цих місця поруч і перші по ходу були невеличкі двері в двір коло яких ніяких папірців не було виявлено. Навіть у цій ситуації, коли наперед здогадувався, що підказка буде далі ця незнахідка трохи насторожила: "А якщо і там не буде?", але кілька кроків і от вони папірці з підказками. Далі також не дуже складно "Перше сліпе вікно башти яку бачили недужі". Мова йшла про башту, а їх у Кам'янці я усі, здається, знаю, залишилось лише визначити, що за недужі і яку башту вони могли бачити. Інтуїтивно мені кортіло піти до Казематної башти в середині старого міста, але... точно, вона ж знаходиться в дворику колишнього вірменського шпиталю. Так от що за недужі. Евріка!!! Досить швидко проходимо на Вірменський ринок і проходимо в дворик до входу в башту маючи на думці, що можливо і доведеться обходити з іншого боку, але ще на підході побачили ряд "сліпих" вікон і в першому швидко знайшли останнє завдання  Ну тут мені одразу впала в вічі фраза "міфічний шлях до міста побратима", а саме його потрібно було знайти і сфотографуватись біля нього. Такий легендарний шлях я знав лише один - це підземний хід до Хотина і часто чув, що починається він ніби то перед старим замком, де зараз загратовано. Прикинувши, що ж то може бути за охоронець який би вказував шлях здогадались, що це може бути козак "Під брамою", отож фото біля козака про всяк випадок, який поглядом практично точно дивився на відомий мені хід і очікуване фото фіналу квесту. Залишалось лиш перевірити чи це дійсно так. І це дійсно так скажу я вам...
Ось такі були пригоди у першому квесті. Дуже багато цікавих моментів і позитивних емоцій. І все завдяки тому, що один чоловяга просто взяв і придумав завдання і пробігся по місту порозкладав їх. Розвага вийшла на славу і хоч напевно все ж таки не кожному завдання такого рівня по зубам, але думаю у всіх є знайомі і у всіх дома сидить дядя Гугл, який завжди підкаже потрібно лише правильно задати запитання. Тому вважаю головне зацікавленність і бажання пригод, а все решта зроблять організатори квесту.
Величезний RESPEKT за ідею і її оперативне втілення Віталію Сіднюку. З вами був Сергій Єрмаков - один з переможців пілотного квесту
Дивіться також: |
0
гарно! 
