Мов журавель, здіймається у небо плин століть.
Фундаторові столиці, на перехресті геніїв, присвята майорить.
24 шибки, як години все крокують.
Отаманові гоп-компанії відзнаку підготують.
Сюди Некрасов прислав свою найвідомішу книжку, здивував.
Довга «кава з молоком», туманом огортав.
Петрушка тут училася, як Мак яскравістю розкрилась.
Літературне фотополювання видалось цікавим і драйвовим. Дещо спантеличувало, змушувало гарно замислитись, пошурупати мізками, віднайти варіанти, просіяти їх, обдумати найприйнятніший і піти на фотополювання до лісу. Зважаючи на зимовий період, висліджувати звіра доводилось спостерігаючи на залишені ним сліди, а їх було достатньо. І справжніх і оманливих))
1. - Качка.Качка. Мов журавель. Видалась полохливою. Оскільки це птах, то і слідів було обмаль. Побачивши, що вона здійнялась в бік вулиці Лесі Українки, до садиби Дембіцького, вирішила пильнувати її там, адже і журавлик-світильник над дверцятами спонукав до цього. І особистість поетеси Лесі Українки. І те, що Володимир Сосюра тут пильнував очільників Директорії. Аж тут раптом з’явилася ще одна качка, цього разу не сіра, як попередня. А барвиста. Здивувала яскравістю забарвлення і я попрямувала за нею. Вона виявилась золотистою. І не качкою, а журавлем)) Прирученим Михайлом Драй-Хмарою у сонеті «Кам’янець».
Довкола Смотрич, наче кінь на корді,
А в центрі мінарет, мов журавель,
Що нерухомо став серед осель,
Замріявшись у голубому фйорді.
Кабан. Фундаторові столиці (на перехресті геніїв). Генії, їх у місті було достатньо. Тому і вистежувати довелось ретельно кабанчика, який заплутував сліди вміло. Одразу ж подумалось про князів Коріатовичів, Симона Петлюру. Столицю УНР. Столицю губернії. Навіть чогось про Олександра Невського, до цього спонукали вулиці навколо собору. Князів Коріатовичів, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Соборна. Два генія як мінімум. Можливо б вже і попрямувала по хибному шляху, але один із слідів повів вздовж вулиці Шевченка, цей український геній спрямував і був орієнтиром, а тут іще один із геніїв Олександр Пушкін, і саме там де вони побачились, з ними виявився і фундатор столиці Микита Годованець. Столиці байки.
В нас байкарі є – хлопці й молодиці,
Але не кожен з них в цім жанрі молодець.
Хоч і живуть вони у Києві, в столиці,
Столиця байки на Вкраїні – Кам’янець!
Сергій Воскрекасенко.
 
2. - Кабан; 3. - Ведмідь
Ведмедик. 24 шибки. Ведмедик масивний і у шибку не вміщувався. Довелось вистежувати його лігвище. Пів дня він відсипався і не визирав. Але тільки но висунув носа і залишив зо два сліди на снігу, вистежила. Унікальна споруда сучасної Картинної галереї. Ніколи б не помітила кількість шибок, якби не вікторина. Стало цікаво чи є ще десь у місті споруда з такаю ж кількістю шибок.
Хто був у Кам'янці, той мусить знати Губернаторську площадь — штирогранястий пляц. На тім пляцу, як на пляцу, нема нічого, хіба який духовний до консисторії протягне та поліціян свариться; а по боках всякі доми йдуть: і малі і великі, і білі і сірі, і перисті; де пан живе, де простий міщанин, а так по один бік стоїть дворянське депутатське собраніє. Проти цього собранія по другий бік плану на розі довгий пльондрований (кількаповерховий) дім і за ним білу церкву видно з зеленим дахом — собор. Вікна в цьому домі на спіднім пльондрі бог-зна колишні, в двадцять чотири шибки, і рамці, хоч лубові, поперегнивали. Анатолій Свидницький. Люборацькі.
Заєць. Отаманові гоп-компанії. Зайчик, їх у лісі виявилось досить. І всі прудкі. Слідів було стільки, що незрозуміло хто куди. Сіренький зайчик з’явився і попрямував у Старе місто. Симон Петлюра здивувався би побачивши його. Інший зайчик навідався до фортеці до Устима Кармалюка. Цього разу він був чорнявий. Але ж шукати потрібно було далі, бо зайчик мав бути отаманом хитрим, білявим. Гарно замаскованим. Простеживши найчіткіші сліди дісталася до Славутинки, здивування було особливим. Ось яким виявився цей отаман)) А саме присвята Наталії Омелянівні Кащук, яка тут навчалась.
Згодом Наталя Омелянівна очолила піонерську організацію школи, займалася (з 1949 року) в Палаці піонерів в історичному гуртку. Пізніше керівник цього гуртка згадувала: «Це чорнооке непосидюче дівчисько, здібне на всілякі вигадки, стало загальновизнаним отаманом усієї облатної гоп-компанії».
 
4. - Заєць; 5. - Козуля
Козуля. Сюди Некрасов прислав свою найвідомішу книжку. Полохливою була козуля. Популяція їх у лісі виявилась досить чисельною. Стільки варіантів, стільки слідів. Але яке ж полювання без вдачі. Виявилась в нагоді і якимось дивним збігом обставин, козуля була впольована. Хто його знає, можливо сам Врунгель замилувавшись містом, причалив сюди і непомітити його було вже неможливо))
1979 піонерська дружина школи зав'язала листування з письменником Андрієм Сергійовичем Некрасовим (1907–?). У січні 1980 письменник надіслав школярам свою книгу «Пригоди капітана Врунгеля» з дарчим написом.
Ведмідь. Довга «Кава з молоком». Другий ведмедик виявися лінивим і цілий день провів у нічліжці. Довго його вистежувала, і на наступний день вполювала. Ну що ж у нашому місті вулиця Довга, а на ній заплутані сліди, які оманули. Довго, довго. З цієї вулиці сліди вивели на Зарванську до кав’ярні. Але там медведика не виявилось. А далі попрямувала до каньйону і тут він знайшовся. Таке порівняння ще надовго залишиться у спогадах, адже виявилось досить незвичним))
«А мій каньйон, як кава з молоком» Інна Єкимова.
6. - Ведмідь
Кабан. Петрушка тут училася. Кабанчик був наїдженим і лінькуватим, сліди залишав чіткі, але нічліжку собі влаштував далеко. Та ще й за парканом. Довелось долати його, підкрадатись і вполювати кабанчика.
Провулок Круглий, 5. Польські фільварки. Саме тут навчалась Ольга Петрова, що згодом стала відомою письменницею. Її називали Петрушка.
8. - Кабан
Дичина впольована. Трофеїв вдосталь, гарних спогадів також. Мисливці суперники виявились також вправними. Єгерю величезне дякую за різноманіття звірини
© Комарніцька Галина
Дивіться також: | 
0
