"Засновано на реальних подіях" - говорить нам афіша.
В основу сюжету покладена історія гвардії старшого лейтенанта Івана Івановича Даценка з Чернечого Яру Диканського району Полтавщини - командира ланки 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ої гвардійської авіаційної дивізії 3-го гвардійського авіаційного корпусу авіації далекої дії, Героя СРСР (медаль №1733).
Літак Даценка був збитий зенітним вогнем 19 квітня 1944 року, коли він вів свій підрозділ на бомбардування залізничної станції "Львів-2". Після цього його сліди втрачаються, хоча на тому ж таки сайті "Герои страньі" повідомляється, що він зник уже в Сибіру, куди втрапив за те, що перебував у німецькому полоні.
У 1967 році радянська делегація діячів культури відвідала Всесвітню виставку "Експо-67" у канадському Монреалі. Чеченський танцюрист Махмуд Есамбаєв попросив організаторів показати йому, як живуть індіанці.
Вождь племені, почувши російську Есамбаєва, звернувся до нього українською. Вони говорили кілька годин, але про цю розмову чеченець розповів своїм колегам коротко: мовляв, український вождь - "син переселенця".
"Цю історію в Київ привезли учасники тієї поїздки Наталя Наум і Тимофій Левчук, - розповів ІП Михайло Іллєнко. - І вся студія [імені Довженка] вибухнула - от би це зняти, який сюжет! Але часи тоді були несприятливі для подібних ініціатив".
Племінниця Івана Даценка, полтавка Ольга Рубан сказала "Історичній Правді", що Есамбаєв уперше назвав ім'я і прізвище свого співрозмовника тільки у 1990-их, в інтерв'ю газеті "Труд".
У Чернечому Яру Івана вже давно вважали загиблим. Його ім'я носила піонерська дружина місцевої школи, а на честь героя збиралися назвати вулицю. Хата Даценка досі збереглася в селі.
Іван Даценко. Фото з сімейного архіву Ольги Рубан
У 2001-му Ольга Рубан розповіла свою історію передачі "Жди меня". Внаслідок пошукових робіт були знайдені люди, які бачили вождя у Канаді, але не вдалося знайти ані його, ані його нащадків.
Іван Даценко з зіркою Героя СРСР та іншими бойовими нагородами
Натомість є фото індіанського вождя на ім'я Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь. Як сказав ІП ще один родич Даценка Григорій Титаренко, він мав також англійське ім'я - Джон Маконбер.
Вождь "Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь"
Фото з сторінки кіно у Фейсбуці
Ще одне фото з фейсбуку
Індіанський вождь, який знав українську, мав четверо дітей. В Україні у Івана Даценка не було дружини і дітей. Його рідний брат Василь, дядько Ольги Рубан, загинув у лавах радянської армії під Ленінградом.
У Національному музеї історії Другої світової війни в Києві зберігаються листи Івана Даценка з фронту.
Російський експерт Сергій Нікітін, який порівнював фото льотчика Івана і вождя Джона, стверджує, що це одна й та ж сама людина. Противники цієї версії кажуть, що під час вибуху літака Даценко не міг вижити.
Іще фото вождя - Файркроссера з Фейсбуку
Найкращий фронтовий товариш Івана Микола Жуган описав останній політ Даценка у листі до Іванової сестри Дарини. Даценко летів першим, розвішуючи над залізничною станцією освітлювальні бомби, коли в його літак влучила зенітка.
Дарина - мама Ольги Рубан і рідна сестра Івана Даценка - під час війни вже була одружена. Її чоловік теж не повернувся з фронту
"...Ви питаєте, як загинув Іван. Можливо, він ще живе, тільки в німецькому полоні. Це було в квітні місяці в районі Львова, вночі його збила зенітка, літак його загорівся. Я теж літав тоді і все це бачив, но допомогти не можна було нічим...
...І даже зараз жалко такого гарного хлопця, по ньому всі сумували, хто його знав, але все марно. Кажуть, війна без гибелі людей не буває, так воно і є..."
"Можливо, він ще живе, тільки в німецькому полоні"
Ми не знаємо точно, як насправді склалася доля гарного хлопця Івана Даценка. Наразі є тільки легенда - доволі правдоподібна і дуже красива.
Саме цю легенду нам розповідає фільм "ТойХтоПройшовКрізьВогонь".