Перлина Поділля, столп Православія на Востокі, Альфа і Омєга.
Сколь много ти потерпала від враговъ рода человеческаго,
но акі Фєнікс воспрявала з пєпла гордо, акі лєв ричащій
і кімвал звєнящій на устрашеніє дємонам.
Многая врага положила во тьму почв подольских, не щадя живота своєя.
Но відім, грядутъ послєдніє врємєна, і слишим с небеси голос трубний
і зрім сияние во тьмє звєзди пєчальная. І длань мозолістая во гнєвє
преполняєтся рукоятью дубіни обоюдоострия во ісполнєніє всєх
13 заповєдєй смєртоносния.
Ібо смєрть ідьотъ не од смэртного желєза,
а од змиєвой мєді прєзрєнная, от адова капіща блуднічєго Подольскія Вавілона,
трави сорной і гібєльного будяка корєнья, гнєзда барижьєго шо імя йому проскурів.
І шож проісходе сєчас, в цю ліху годіну, коли нужда і вавілонскі дщєрі
тщашашись помєшати проізрастанію сємєні камєнєцкого в лонє отчізни родімой,
закінули дальоко спори цвєтов камєнєцкіх синов православних столь дальоко,
- аж в клоатічну обітєль століци. Шож ми відім, братья-православния??
А відім ми, братіє, шо уже протянулісь хіщниє ластоногіє до сєрдца Подоліі!
І топчеть могіли прєдков мохнате копито фалістіміляніна і фарісєя старорежимного,
і пієт он кров православния акі шершень міод пчєли трудолюбівия.
Ібо вступіл на святую зємлю нашу прєющій сапог чужезємца хмєльніцкого!
Вже поводіт он хіщним клювом своім в поісках бєлого міахкого тєла
подольской матрони - чавкає плотоядно, в надєждє окрутіть сінєокую Клаву,
сроднітіся з родом царєй і пророков благім і пустити в святиню пріплод.
І плямкає уж губой да попльовує на жирниє пальци, слюнявя купюри мєняла,
і вже з грузом носків поспєшає барига на утрєнній дізєль шоб впаріть
фуфло камєнчанам на ринкє...
Но нє врємя же для унинія, братіє! Да воскреснет же Бог в сердцах наших,
і да расточатся вразі Єго. Встань, Подолія Православная, за вєру Хрістову,
і да згінєт діавольская рать, і разсеются полчіща бєсовскіє!
І как таєт воск прєд ліцем огня, так пускай погібоша буде нєчістим
ізвєргам сілою Крєста, і да развєргнутса каніони бєздонния
і проглотят супостата во чрєве гєєнни огнєнния, увлекая за собою
всю іх клажу ручнуя нєсмєтния і всякого рода оргтєхніку сатанінскія.
Ізгонім же проскуровскіх маммонітов із нєбєсного града, акі буріан
с ніви плодоносной, как аспіда от супружьєго ложа!
Да прімєт же берлога тьомния іх обратно во своі обїятия вражиі,
а іначе полягут вилупкі змєінния костямі в нєсметниє бездни ніви
подольскія, смрадом живота своєга чернозьом во поле кабачковом обагащая.
Бил город наш во всє врємєна ні татарскім, ні польскім -
так нє бивать же єму і проскуровскім. Сє бо вотчіна била
і прєбудєт духа атцов і мощі синовєй.
Амінь.
2006.11.24.
Потягнуто звідси http://kam-pod.livejournal.com/619565.html#comments
