Можливо рідкісна рослина. Принаймні лише в каміннях на вершечк у найвищої вершини Козячої церкви бачили і все.

ЖИТНЯК ГРЕБІНЧАСТИЙ

Житняк ширококолосий (пирій гребінчастий) (Agropyrum pectini-forme Schult.) — ксерофітний, ярий, напівверховий нещільнокущовий багаторічний злак. Як і інші житняки, введений в культуру В. С. Богданом. Широко використовується в США й Канаді. Всі види житняку посухостійкі. Добре ростуть на солонцюватих ґрунтах, ма­ють високу кормову цінність. Житняк добре витримує зміни темпе­ратури в зимовий період та безсніжні зими, льодяну кірку. Це цін­ний злак для степових районів країни. Коренева система житняку мичкувата, добре розвинена, проникає у ґрунт на 1,5 -2 м. Основна маса коріння розміщується в шарі ґрунту 0 — 30 см. Житняк гребінчастий, а також вузькоколосий (пустельний) (A. desertorum Fisch. Schult.) доцільно використовувати для залуження степових схилів, у суміші з люцерною. Його насіння висівають восени, а люцерни й еспарцету — рано навесні. Норма висіву житняку 7-8, люцерни й еспарцету 8—10 кг/га. Глибина загортання насіння 2 — 3 см. Вищі врожаї отримують на другий—третій рік вегетації. В Україні виро­щують сорт житняку Дніпровський вузькоколосий.

Нічого собі, то ці "скелетики" можна віднести до кормових культур які висівають. Цікаво, чому ж їх ніде не зустрінеш у нас?