Однієї зими, цієї чи якоїсь іншої вже не пам’ятаю, в одній дуже (навіть дуже-дуже) серйозній державній установі зник стаціонарний телефонний зв'язок. Відразу почали усіх ставити на вуха, в екстреному порядку знайшли зв’язківців, відправили на аварію. Обстеживши будівлю монтери ніяких пошкоджень не знайшли. Вирішили на дворі перевірити розподільчий колодязь(телефонний колодязь по будові практично такий же як і звичайний домашній для води, тільки глибиною близько 1-2 метри). Колодязь був накритий дерев’яним люком (рідний металевий ще раніше кудись зник у невідомому напрямку) який був трохи зміщений убік.

Монтер заліз у колодязь, як раптом навколо нього почало бігати щось невідоме. Монтер злякався незрозумілої темної сили і вискочив назад. Почали шукати ліхтар, коли посвітили всередину, то побачили, що це був звичайний досить великий дорослий заєць. Як він потрапив у місто точно не відомо, але мабуть тікаючи від людей чи дворових собак він вскочив до першої щілини, думаючи , що то нора і з часом з голоду почав гризти телефонний кабель.

Голодні і бідні хлопці-монтери сильними тваринолюбами не були. Тому зайцю дали поміж вух і освіжували, пошкоджений ним кабель полагодили. Таким чином установа знову була зі зв’язком, а зв’язківці отримали свіжу дичину до домашнього столу. Ось такий в історії кінець, хто прочитав той молодець.

Підготував: Роман Дубчук