Це не вигадка, а дійсна бувальщина і головного героя цієї розповіді - білченя, можна реально побачити зараз усім гостям господаря, а згодом, і взагалі, він може стати кінозіркою і буде головним фігурантом навчального фільму про життя білки для дітей районних шкіл.

_______________

Отже нічого немає вічного на цьому світі і все живе з часом старіє і відмирає. Однією з бід таких процесів є старі дерева, що раз-пораз загрожують здоров'ю перехожих скидаючи додолу колись потужні, а зараз уже сухі і зтрухлявілі гілки. Але загроза коїться не тільки на землі, під ризиком знаходяться і всі мешканці пишної крони старого дерева.

Таким був один старезний горіх в одному з подільських сіл. Горіх - знане дерево серед птахів і звірів, що живуть у дуплах, і, що цікаво, навіть шпаківні часто роблять  саме з горіха. От і наш горіх ріс собі і у його стовбурі знайшли собі притулок сімейство білок. Білки гарно ладнали у своєму затишному дуплі і жваво порались доглядаючи своїх п'ятьох діточок. Але горіх уже давно втратив свої сили і гнучкість. Тягар сухих гілок все більше і більше давив на нього. Аж якось, на білячу біду, одного разу розколовся старий горіх і добряча суха гілка в півгоріха впала додолу, а в ній якраз і було дупло. Але біда не ходить одна і вийшло так, що обидві білки-батьки не вижили після падіння - прибились до землі тай так і зостались там мертвими. А п'ятеро ще сліпих білчат в дуплі були ще живі, але без догляду - скоріш за все вони були приречені.

Цікаво Подібний факт з вигодовуванням білченят людьми стався в Великобританії і про це розповідали Вікна-Новини 22 вересня 2012року. Там білченят було чотири і знайшов їх лісник, який віддав їх до  центру порятунку тварин. Деталі можете побачити ТУТ

Говорять, що кого першого побачить малеча пролупивши очі - того воно і буде вважати своєю мамою, так котеня може бігати за собакою, чи навпаки, щеня за кицькою. Як би там не було, але першою живою, істотою яку побачили ці білчата була місцева жінка, що жила в тому селі. Вона і підібрала білчат, пожалівши, і почала відгодовувати молоком. Але складно було диким білчатам пристосуватись до такого і деякі з них гинули. Жінка все одно продовжувала годувати тих, що лишились, але вижило лише одне білченя. 

- Що ж з ним робити? - бідкалась жінка - а чи виживе воно, якщо його випустити зараз на волю? Де воно знайде собі житло і взагалі, хто його навчить як добувати харчі?

Одного разу жінка розповіла про білчат своєму сусіду, який приїздив з Кам'янця.

- Що ж, можу я забрати його собі, у мене знайдеться для нього місце на подвір'ї. 

Жінка знала, що чоловік не обманює, адже він завжди підгодовував пташечок взимку тай тримав власних голубів, за якими доглядав. На тому й порішили. Так білченя потрапило до Кам'янця і поселилось на подвір'ї приватного будинку з видом на Старий Замок. Спочатку чоловік поселив його у сараї, а згодом побудував для нього клітку-вольєр на дереві, з коміркою де б воно могло заховатись. 

На подвір'ї зараз живуть голуби і білка поряд

- Подарували мені білченя весною і тоді я його ще два місяці молочком з тарілочки підгодовував, але потім воно стало пити молока все менше, менше... почало їсти горіхи, клубніку, яблука - розповідає чоловік - а ще йому дуже подобаються крепкі сухарі гризти. 

Невже там білка?

Зараз білченя живе в вольєрі і почуває себе схоже дуже добре там. Нежданні гості його трохи налякали, але допитливість таки взяла гору і в віконечці в його хатці показалась мордочка уже досить дорослої білки

Допитливість перемагає страх

- Коли його переселив в вольєр то виявилось, що білка дуже швидка тварина для нього. Туда-сюда, туда-сюда. Вольєр розхитувався і довелось навіть прибивати планки внизу - ділиться досвідом чоловік.

Попало білченя схоже в добрі руки. Цей чоловік - Станіслав Стояновський - є досить знаним діячем у Кам'янець-Подільському районі і в місті, колись був редактором однієї з місцевих газет, автор книги про рідне село, режисер навчальних і документальних фільмів різної тематики. 

Вольєр для білки з видом на фортецю

Нещодавно, до речі, Станіслав Іванович на замовлення районної ради створив фільм про пташок, який розповсюдили по школам. От і на білченя є вже кінематографічні плани. В вольєрі уже зроблено отвори внизу і вверху під камери і в задумах автора вже є фільм про життя білки. 

Ось така історія, а білченя може кожен побачити, господар дуже гостинний.

Бесіду вели: Олександр Березюк (berezyuk), Володимир Кроль (rebbit), Сергій Єрмаков (KamPod)

Текст і фото: Сергій Єрмаков