Про перший візит команди нашого сайту до Нігинських печер 03.10.2012 року уже писалось ТУТ, однак основна мета подорожі - печери - були залишені на потім. Щоправда подорож отримала продовження так як першого разу основна печера так і не була знайдена бо наша підготовка в інформаційному забезпеченні виявилась недостатньою. 09.10.2012 року ми озброївшись картою складеною Одеськими спелеологами у 1982 року ринулись у пошуки основної печери. Проте знову ж таки та знахідка буде далі а зараз про неописане з першої подорожі.
Отож згідно з описами відомо було що у місці пошуку мало б бути три відомі печери. От цитати з інтернетджерел:
Нігинські печери (також Залучанські або Черчинські) знаходяться за 1,5 км на північний захід від Нігин, на лівому березі р. Смотрич. Входи до печер відкриваються у 10-метровому прямовисному відслоненні силурійських вапняків, які утворюють борт каньйону р. Смотрич. Вапняк сірий, грудкуватий, плитчастий, розбитий тріщинами як вертикальними, так і за площинами наверствування. У товщі вапняків спостерігається закарстованість у вигляді ніш, печерок, навісів та вертикальних колон.
Поблизу сіл Черче, Залуччя, Нігин знаходяться оповиті легендами печери, які називаються в літературі по-різному: Черчецькими, Залучанськими, Нігинськими. У великій горі над Смотричем видніються три печери: одна з них, що називається Городищем, довга, дві короткі. Вони розташовані на половині висоти обриву, але з часом до підніжжя скелі насипалось стільки землі, що тепер до них можна підійти. На одному рівні з Городищем темним оком чорніє грот "Кінська печера".
Нігинські печери (Залучанські, Черчинські) знаходяться за 1,6 км на північний захід від Нігина на лівому березі Смотрича. їх е три: Безіменна або Людська (найбільша), Кінська та Жидівська. Входи до печер відкриваються у 10-метровому прямовисному відслоненні силурійських вапняків, які утворюють борт каньйону Смотрича.
Отож нас чекали досить цікаві, багатообіцяючі мандрівки у печери. І перше що ми побачили уже вражало - у стіні сірих скель виднілась здоровенна дзюра. От як виглядала панорама початку маршруту
Як згодом було визначено це був простий грот а ніяка не печера і усі наші думки з приводу того як у цій печері могло розміститись, точніше сховатись, два села пізніше виявились даремними - схованка була не тут. Але сам грот дуже мальовничий з різних боків, як знизу так і згори.
Про цей грот дещо було описано у першій частині репортажу про подорож до нігинських печер, з якою можна ознайомитись ТУТ. Додамо лише фото з видами на вхід в грот і краєвид з нього.
Що ж грот також вражає незвичністю, проте тут усі шукають печери тож вдавшись до пошуків і пройшовши кількасот метрів вниз по течії Смотрича натрапили на виступаючу скелю яка містила у собі одразу два утворення схожих на печери. Перше знаходилось на висоті між скелею і окремим кам'яним відступом.
Інше знаходилось під кам'яним масивом і під нього можна було навіть піднирнути вглиб. Я забирався десь на метр вглиб і переді мною був досить просторий але низький зал вкінці якого темніло відгалуження. Мені здалось що воно нікуди не веде і там же недалеко закінчується хоча лізти перевіряти я не ризикнув бо нікого поруч не було.
Однак все було не те. Ми шукали конкретні три печери про які писалось на початку і вже тоді було виявлено, що знаходяться вони не вниз по течії, а вверх по течії Смотрича від гроту. Отож просуваємось до гроту назад і по дорозі маємо ще одну печерку-грот. Вхід до неї був обмежений досить високою камяною сходинкою. Вилізти звісно було не сильна проблема, але я обмежився фотографією всліпу з витягнутих рук. І от що вийшло
От уже й грот з якого все починалось. Одразу біля нього - вхід в першу відому печеру - Жидівську, а одразу за нею - Кінська.
Щодо знайденої інформації про ці здається відомі печери то ситуація наступна. Найбільше інформації в мережі є про найбільшу печеру, а от про дві менші інформації не так багато. Щоправда, основну печеру ми так і не знайшли під час першої нашої поїздки, а от на дві інших досить швидко натрапили. От що знайдеться в мережі по найпростішому пошуковому запиту:
Друга і третя печера, на відміну від найбільшої, мали свої власні назви: «Кінська» та «Жидівська». «Кінська» печера була описана як окрема порожнина, довжиною 10,2 м, шириною 2,0-3,2 м та висотою від 2-3 м, що має перетин неправильного трикутника. Дно її суцільно скелясте і ніяких знахідок там зроблено не було. «Жидівська» печера згадується як коридор без розгалужень, висотою від 2-3 аршин та довжиною 13,5 м. Обидва кінці печери виходять назовні та є зручними входами. Дно печери складене дрібними кам’яними уламками, серед яких було зауважено велику кількість черепашок Unio pictorium.
Отже Жидівська печера перед нами. Вхід до неї роздвоюється камяною перегородкою посередині за якою досить просторий "хол" і далі - довгий вузький коридор довжиною біля 15м.
Цей коридор має вигин приблизно посередині, тому печера наскрізь не просвічується. Але якщо стати в місці вигину то можна знайти точку з якої видно обидва виходи:
Про перший роздвоєний вихід вже описано, а от в другому кінці вихід не такий просторий, хоча також досить зручний. Посередині виходу височить кам'яна брила яку необхідно обминати. Якби її не було (а я думаю так раніше і було) то вихід був би взагалі зручним
В самій печері, в бік скель було помічено два відгалуження - одне на самому вигині коридору, інше ближче до першого описаного входу. Лаз біля вигину хоч і ширший на момент нашого візиту був досить присипаний і туди було не пролізти, хоча зазирнути можна було і як виявилось пізніше він вів до ходів печерки, яка була доступна через другий лаз. Цей лаз був дуже вузьким на вході - здавалось що лізти туди марна справа, проте Володимир Олександрович повідомив, що бачив як в нього залазили і вилазили головою вперед - тобто там мало бути достатньо місця щоб розвернутись. Отож першим вліз в лаз Андрій і вже тоді ми дізналиль що знахідка досить цікава і буде про що згадати. Другим вліз я і почав розглядатись і оцінювати. Зал хоч був і не дуже широким проте два чоловіка по моїй оцінці могли там розминутись, отож у печеру вліз і Вадим.
Отже печера яку ми побачили.
Пролізши через надзвичайно вузький лаз метрів півтора перед нами відкривається досить просторий зал метрів 2 шириною і 3 довжиною.
Щоправда висота була такою що можна було лише на коліна звестись, хоча після вузького лазу через який потрібно було лізти повзком це було взагалі шикарно. Від лаза відходили в боки відгалуження. Зліва наприклад два-три відгалуження вели в ще один менший зал в якому і був той "жертовник" який було описано в попередній публікації ТУТ. Жертовником я назвав кістки якоїсь тварини яку ми так і не опізнали. Череп більший за котячий, а по тому що в одній з скель ми знайшли пастку на звіра (можливо лиса) то зійшлись на думці що це міг би бути скелет лиса. Малий зал вліво мав продовження в вигляді ходів, але ми не перевіряли їх так як на дорозі був уже згаданий "жертовник", хоча згодом вияснили що цей хід вів до другого входу на вигині Жидівської печери. Ще відгалуження було в праву сторону і вело досить далеко, але до нього також було не добратись. А от прямо по ходу від основного залу був ще один лаз в який нам вдалось на деяку відстань пробратись. Лаз був спочатку досить широким і у ньому можна було побачити цікаву композицію у вигляді природної нішки утвореної невисоким кам'яним стовпом.
Пролізши десь метрів два повз нішу трохи вправо вхід звужувалось. Єдине що вдалось побачити - це те що хід далі розходився вправо і вліво. Вправо було видно що він продовжується мінімум на півтора метри, а от що зліва важко було щось розгледіти через те що було дуже вузько. Доречі, розвернутись там не було де і доводилось вилазити повзком заднім ходом.
Що було дуже важко - так це сфотографуватись обом у цій печері так як за відведені 12 секунд затримки дуже складно було встановити фотоапарат і в тих умовах зайняти місце. Але ми якось це втяли. А далі вихід лазом і все - ми на відкритому просторі і вже не давлять камяні глиби зверху
Як то було всередині першого дня можна побачити на відео. Одразу попереджаю що мало що там побачите бо умови не ті, але можливо хоч атмосферу відчуєте
За виходом з печери одразу відкривався вхід у другу печеру. Між ними було не більше 10 метрів.
другий вхід у Жидівську печеру(зліва) і вхід у Кінську печеру (справа)
Як і описувалось Кінська була невеликою печерою і пройшовши трохи по звужуючомуся ходу потрібно було лише зігнутись щоб пройти під камяним козирком і далі відкривався весь простір цієї невеликої, але високої, як виявилось, печери
Стіни печери, доречі, вкриті якимось бежевим твердим нальотом на якому уже хтось намагався вишкрабувати написи. Ну і насамкінець вигляд вгору у Кінській печері.
Так ми обстежили дві з трьох головних печер названих Нігинськими. Щоправда насамкінець я натрапив на основну печеру і навіть сфотографував її вхід. Але навіть не подумав що це вона і далі загального входу не просунувся. Отож нас чекав повторний візит.
Далі буде
Репортаж підготував: Сергій Єрмаков
Фото: Сергій Єрмаков, Андрій Задворний, Володимир Кроль
0
